"22" травня 2014 р. м. Київ К/9991/18614/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),
суддівЛіпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ (далі - УМВС) України в Луганській області про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі,
У жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому зазначив, що наказом начальника УМВС України в Луганській області від 29 вересня 2011 року №336 о/с його звільнено з органів внутрішніх справ в запас за пунктом 63 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114). Підставою звільнення став наказ УМВС України в Луганській області від 21 вересня 2011 року № 1723 «Про покарання старшого інспектора-чергового чергової частини 2-го МВМ Первомайського МВ УМВС України». Вважаючи своє звільнення незаконним, просив суд визнати незаконним наказ УМВС України в Луганській області від 29 вересня 2011 року №336 о/с та поновити на посаді.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року, відмовлено у задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, не взято до уваги положення статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут ОВС). Вказує, що не був обізнаний щодо кількості накладених на нього дисциплінарних стягнень у 2011 році. Крім того, застосування до нього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення не відповідає тяжкості вчиненого ним проступку.
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 2004 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах, а з 25 серпня 2010 року - на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини другого міського відділення міліції (м. Гірське) Первомайського міського відділу УМВС України в Луганській області.
Наказом УМВС України в Луганській області від 29 вересня 2011 року №336 о/с лейтенанта міліції ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ у запас з посади старшого інспектора-чергового чергової частини другого міського відділення міліції Первомайського міського відділу за підпунктом «є» пункту 63 (за порушення дисципліни) Положення №114.
Підставою звільнення позивача став наказ УМВС України в Луганській області від 21 вересня 2011 року «Про покарання старшого інспектора-чергового чергової частини 2-го МВМ Первомайського МВ УМВС України», згідно з яким позивача звільнено з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, що виразилось у неприбутті на інструктаж, систематичних порушеннях дисципліни з 2007 року та вимог статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС.
Вирішуючи спір, суди правильно керувались Дисциплінарним статутом ОВС та Положенням №114.
За умовами статті 1 Дисциплінарного статуту ОВС службова дисципліна це - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно із підпунктом «є» пункту 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене у статті 1 цього Статуту (стаття 2 Дисциплінарного статуту ОВС).
Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 серпня 2011 року позивача залучено до додаткового патрулювання у період з 10 до 18 години під час проведення масових заходів присвячених святкуванню Дня шахтаря, у зв'язку з чим ОСОБА_4 28 серпня 2011 року перебував на території міськвідділу, проте на обов'язковий інструктаж співробітників у встановлений час не з'явився та, в подальшому, залишив розташування відділу.
За фактом порушення позивачем службової дисципліни, відповідачем проведено службову перевірку, за результатами якої складено висновок від 15 вересня 2011 року.
Цією перевіркою встановлено, що з 10 до 18 години, відповідно до розстановки сил та засобів, задіяних на охорону громадського порядку під час проведення масових заходів, присвячених святкуванню Дня шахтаря, лейтенанта міліції ОСОБА_4 зобов'язано заступити на службу з охорони громадського порядку, про що вранці 26 серпня 2011 року йому повідомив старший інспектор сектору ОГП Первомайського МВ УМВС України у Луганській області. Однак до зали засідань, в якому проходив інструктаж, у встановлений час позивач не прибув, свою відсутність пояснив перебуванням в кімнаті відпочинку, проте надати письмові пояснення з цього приводу відмовився та до виконання службових обов'язків з охорони громадського порядку 28 серпня 2011 року не приступив.
29 серпня 2011 року позивач згідно з графіком прибув на чергування до чергової частини 2-го МВМ, але, під час проведення інструктажу начальником міськвідділу, відмовився виконати усний наказ про надання письмових пояснень щодо причини невиходу на службу 28 серпня 2011 року та, проігнорувавши накази керівництва, здав службове посвідчення та самовільно залишив розташування 2 міського відділу міліції.
В подальшому, в телефонній розмові позивач повідомив про перебування на лікуванні, проте згідно з листом Первомайської багатопрофільної міської лікарні від 31 серпня 2011 року №633 за медичною допомогою до лікувальної установи не звертався, до виконання службових обов'язків з 07 вересня 2011 року не приступив, про причини відсутності не повідомив, на звінки мобільного телефону не відповідав.
Таким чином, суди вважали доведеним факт порушення дисципліни ОСОБА_4
Статтею 14 Дисциплінарного статуту ОВС передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Судами встановлено, що за період служби позивач притягувався до дисциплінарної відповідальності 7 разів, на час розгляду справи судами мав 3 не зняті дисциплінарні стягнення: догану - оголошену наказом від 11 квітня 2011 року № 31 за недобросовісне виконання службових обов'язків; сувору догану - оголошену наказом від 20 червня 2011 року № 61 за низький рівень індивідуальної професійної підготовки; попередження про неповну посадову відповідність-оголошене наказом від 23 серпня 2011 року № 88 за запізнення на інструктаж добового наряду.
За таких обставин, оцінюючи докази, які є у справі, в тому числі висновки службового розслідування та пояснення свідків, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що суб'єкт владних повноважень, вирішуючи питання про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством.
Доводи касаційної скарги щодо необізнаності позивача про застосування до нього інших дисциплінарних стягнень у 2011 році на правильність судових висновків не впливають, так як дізнавшись про наявність цих стягнень, ОСОБА_4 не ставив питання щодо обґрунтованості підстав їх накладення та скасування наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність рішення відповідача та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Мотиви касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, якщо визнає, що судом апеляційної інстанції не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Головчук
Судді Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак