23 травня 2014 року м. Київ К/9991/46571/11
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,
розглянувши у порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошової компенсації за речове майно, відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 3 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2011 року,
У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21 січня 2011 року №16 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та звільнено з військової служби в запас за пунктом «6» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми. При звільненні ОСОБА_1 не була виплачена грошова компенсація замість невикористаного речового майна. Просив зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати позивачу довідку про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, та яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів; стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача грошову компенсацію замість речового майна, яке позивач не отримав під час звільнення, у розмірі, який буде визначено в довідці, виходячи із заготівельної вартості цих предметів; стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування моральної та матеріальної шкоди в розмірі 1000 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 3 березня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 2426,99 грн грошової компенсації за неотримане речове майно. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2011 року військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 3 березня 2011 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку військової частини НОМЕР_1 , судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлене судове рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції, скасувавши постанову суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що позивач проходив службу у Збройних Силах України та був звільнений з військової служби з 21 січня 2011 року. Відповідно до довідки-розрахунку від 21 січня 2011 року №13 грошова компенсація замість речового майна, що підлягало видачі позивачу до 11 березня 2000 року становить 2426,99 грн.
Відповідно до положень частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (у редакції, що діяла до 11 березня 2000 року) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 3 листопада 2006 року № 328-V (набрав чинності з 1 січня 2007 року) статтю 9 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Верховний Суд України, рішення якого відповідно до положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх судів України, у постанові від 19 березня 2013 року (справа № 21-38а13) висловив наступну правову позицію:
«При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.
На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, на момент звернення особи для отримання грошової компенсації замість речового майна Закон № 2011-XII не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням Закону № 2011-XII».
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині. При цьому за правилами пункту 4 частини 1 статті 223 цього Кодексу у випадку зміни рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2011 року скасувати.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 3 березня 2011 року змінити. Скасувати зазначену постанову в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з військової частини НОМЕР_1 2426,99 грн грошової компенсації за неотримане речове майно.
В задоволенні позову ОСОБА_1 у цій частині відмовити.
В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 3 березня 2011 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.