"22" травня 2014 р. м.Київ К/800/50322/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Донець О.Є.,
Гончар Л.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 січня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради про визнання неправомірними дій та скасування акту,-
У листопаді 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до заступника голови Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради з питань діяльності виконавчих органів Федоренко О.П., заступника начальника управління з питань економічного розвитку комунального господарства та самоврядного контролю Мелешко Л.В., головного спеціаліста-інспектора та самоврядного контролю Копейкіна А.В., головного спеціаліста відділу правового забезпечення та житлових питань Коваля С.В., начальника відділу з питань будівництва та самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління з питань економічного розвитку, комунального господарства та самоврядного контролю Шиленка Є.В., спеціаліста категорії з питань будівництва та самоврядного контролю управління з питань економічного розвитку, комунального господарства та самоврядного контролю Шапарькової Ю.О., в якому просив визнати неправомірними дії відповідачів при складанні акту «Про перевірку дотримання вимог земельного законодавства групи по самоврядному контролю за використанням та охороною земель земельної ділянки» від 19 жовтня 2012 року №13/10; визнати нечинним та скасувати акт «Про перевірку дотримання вимог земельного законодавства групи по самоврядному контролю за використанням та охороною земель земельної ділянки» від 19 жовтня 2012 року №13/10.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неправомірність дій відповідачів щодо складання оскаржуваного акту, оскільки його складено у відсутність позивача, що фактично позбавило його можливості надати пояснення та заперечення, у порушення вимог законодавства він не отримав один примірник акту, а отримав його копію, зазначені у акті відомості не відповідають дійсності.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2013 року замінено первісних відповідачів - Федоренко О.М., Мелешко Л.В., Копейкіна А.В., Коваль С.В., Шиленко Є.В., Шапарькової Ю.О., належним відповідачем - Ленінською районною у місті Дніпропетровську радою.
Постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірними дій щодо складання акту від 19 жовтня 2012 року №13/10, суди зазначили, що відповідач під час проведення перевірки позивача щодо додержання ним вимог земельного законодавства та складання акту за результатами перевірки, діяв в межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством України. В частині відмови вимог про скасування акту перевірки рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що виключає можливість оскарження такого акту в порядку адміністративного судочинства за правилами встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19 жовтня 2012 року групою самоврядного контролю за використанням та охороною земель виконавчого комітету Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки в районі АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_2 За результатами перевірки 19 жовтня 2012 року складено акт №13/10 «Про перевірку дотримання вимог земельного законодавства групи по самоврядному контролю за використанням та охороною земель земельної ділянки».
Під час перевірки відповідачем встановлено, що станом на 19 жовтня 2012 року ФОП ОСОБА_2 використовує земельну ділянку площею 3360 кв.м під автостоянку, документи на право постійного користування та право оренди землі відсутні, що є порушенням ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.
Відповідачем на підставі акту перевірки від 19 жовтня 2012 року ФОП ОСОБА_2 видано попередження №13, яким останнього зобов'язано у місячний строк звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та провести її до стану, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була.
Вважаючи дії відповідача щодо складання акту від 19 жовтня 2012 року №13/10 неправомірними з посиланням на проведення перевірки у його відсутність, невідповідність дійсності вказаних у ньому відомостей, оскільки ним використовується земельна ділянка площею 414,0 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 для розташування майданчику для паркування на підставі договору від 01 червня 2011 року №87АП, позивач звернувся до суду про визнання дій відповідача неправомірними та скасування вказаного акту.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Рішенням Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради від 23 червня 2006 року №27 затверджено Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у районі та затверджено склад уповноважених осіб по здійсненню самоврядного контролю за використанням та охороною земель у Ленінському районі м.Дніпропетровська.
Відповідно до Порядку основним завданням самоврядного контролю за використанням та охороною земель у районі є забезпечення реалізації повноважень районної у місті ради в сфері охорони та раціонального використання земель, забезпечення додержання фізичними і юридичними особами вимог земельного законодавства, запобігання порушенням законодавства у сфері використання і охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень, вжиття відповідних заходів щодо їх усунення (п.1.3), безпосереднє проведення самоврядного контролю за використанням і охороною земель здійснюється робочою групою виконавчого органу районної у місті ради, яка складається з уповноважених осіб і створюється відповідним виконавчим органом районної у місті ради (п.2.2.); самоврядний контроль за використанням та охороною земель, серед іншого, здійснюється шляхом перевірок землевласників і землекористувачів щодо додержання вимог земельного законодавства (п.2.7), у разі виявлення порушень земельного законодавства виконавчі органи районних у місті рад складають акт, у якому фіксуються порушення, і надсилають письмову пропозицію порушнику для усунення допущених ним порушень земельного законодавства (п.3.1.2).
При проведенні перевірки встановлений факт самовільного зайняття та використання відповідачем земельної ділянки площею 3360 м.кв, тоді як за договором від 01 червня 2011 року ФОП ОСОБА_2 надано у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів автостоянку по АДРЕСА_1 загальною площею 414 м.кв., що відображено у акті з висновками про порушення позивачем вимог ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.
За вказаними обставинами колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач під час проведення 19 жовтня 2012 року перевірки позивача щодо додержання ним вимог земельного законодавства та складання акту за результатами перевірки, діяв в межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством України, у зв'язку з чим суди правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог в цій частини з підстав їх необґрунтованості та безпідставності.
Судами також правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання нечинним та скасування акту «Про перевірку дотримання вимог земельного законодавства групи по самоврядному контролю за використанням та охороною земель земельної ділянки» від 19 жовтня 2012 року №13/10.
Відповідно до ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Як вірно відзначили суди попередніх інстанцій, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень (нормативно правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії), висновки акту перевірки самі по собі не впливають на коло прав та обов'язків позивача у справі, акт перевірки є лише засобом документування і фіксації тих чи інших обставин, на підставі якого у подальшому приймаються певні рішення суб'єктом владних повноважень, які і є юридичним наслідком і може виступати об'єктом оскарження.
За вказаними обставинами колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи, повно дослідили докази по справі та ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в касаційних скаргах не спростовують висновків суду попередніх інстанцій, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 січня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді