Справа № 635/4486/2014
Провадження №1-кп/635/534/14
іменем України
10 червня 2014 року Харківський районний суд Харківської області у складі колегії:
головуючого -судді - ОСОБА_1
судів - ОСОБА_2 ,
- ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
потерпілої - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в с. Покотилівка Харківського району Харківської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12013220390000076 відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 185; ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187 КК України,
28.05.2014 року до суду надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 185; ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187 КК України.
Потерпіла ОСОБА_10 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив суд призначити справу до судового розгляду, вважаючи відсутніми підстави для прийняття судом інших рішень передбачених ст. 314 КПК України.
Потерпіла ОСОБА_6 , захисник не надали суду заперечень проти думки прокурора.
Перевіривши обвинувальний акт та додані до нього матеріали суд не погоджується із думкою сторони обвинувачення та захисту про можливість призначення справи до судового розгляду з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
9) дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт не відповідає вимогам зазначеної норми закону. Суть невідповідності полягає в наступному.
В порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт не містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Такі висновки суду ґрунтуються на наступних нормах закону.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, а згідно ч. 1 ст. 11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Зазначені норми закону у сукупності дають суду підстави вважати, що для виконання припису п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині викладення формулювання обвинувачення обвинувальний акт, крім викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, в обов'язковому порядку окремо повинен містити твердження про те, що особа обвинувачується у вчиненні суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним Кодексом України. При цьому формулювання обвинувачення повинно містити конкретне визначення об'єкту, об'єктивної та суб'єктивної сторони складу злочину, відомості про суб'єкт злочину та інші обов'язкові та другорядні кваліфікуючі ознаки складу злочину. Тільки конкретний, стислий опис діяння, у вчинені якого особа обвинувачується, а не підозрюється, викладений таким чином, щоб можливо було зрозуміти на чому ґрунтується твердження сторони обвинувачення про наявність в діянні обвинувачених осіб складу злочину, передбаченого диспозицією певної статті закону, яким встановлена кримінальна відповідальність, може свідчити про виконання припису закону про обов'язкове зазначення в обвинувальному акті формулювання обвинувачення, тобто формулювання твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Повне невиконання такого припису закону, або формулювання обвинувачення в інший спосіб, зокрема через викладення обставин, які прокурор вважає встановленими, кваліфікація діяння на час повідомлення про підозру і таке інше не відповідає вимогам ст. 7 КПК України, зокрема порушує принципи забезпечення доведеності вини; заборони двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; забезпечення права на захист; змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; принципу диспозитивності.
Також необхідно зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Отже, судовий розгляд справи може відбуватися лише в разі висунення обвинувачення і лише в тих рамках, які визначені обвинувальним актом. Це дає підстави суду вважати, що фактом висунення обвинувачення є факт зазначення в обвинувальному акті обвинувачення у формі твердження про те, що певна особа обвинувачується у вчиненні злочину з викладенням формулювання обвинувачення у формі і змісті, визначених наведеними судом нормами закону.
При цьому в обвинувальному акті не вірно викладена правова кваліфікація, щодо ч. 4 ст. 187 та ч. 2 ст. 115 КК України.
В порушення вимог п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт не містить у повному обсязі розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
З об'єктивної сторони крадіжка ( ч. 1 ст. 185 КК України) відноситься до злочинів з матеріальним складом. Крім діяння (таємного викрадання) обов'язковими її ознаками є позитивна матеріальна шкода, спричинена власнику викраденого майна, яка визначається його вартістю, а також причинений зв'язок між цією шкодою і таємним викраданням.
В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення за попередньою змовою в групі з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , але за кримінальне правопорушення притягуються тільки ОСОБА_8 . З обвинувального акту не зрозуміло чи є вирок відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 або останні оголошені в розшук.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про невідповідність обвинувального акту у кримінальному провадженні №12013220390000076 відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 185; ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187 КК України, що відповідно до приписів п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України є підставою для повернення зазначеного обвинувального акту прокурору, про що суд вважає необхідним постановити ухвалу
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обрано запобіжний захід - тримання під вартою до 12.06.2014 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Розглянувши обвинувальний акт, вислухавши думку прокурора, потерпілої, адвоката, суд вважає, що підстав для заміни або скасування запобіжного заходу -у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не вбачається.
Виходячи з цього, керуючись вимогами ч. 3 ст. 314, ст.291 ст. 31,176,177,178,183, колегія суддів, -
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12013220390000076 відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 185; ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187 КК України повернути прокурору Нововодолазького району Харківської області молодшому раднику юстиції ОСОБА_13 , як такий що не відповідає вимогам ст.291 КПК України.
Продовжити ОСОБА_8 та ОСОБА_9 строк тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі пенітенціарної системи України в Харківській області терміном на 60 днів (шістдесят днів), тобто до 08 серпня 2014 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської облсті протягом семи днів з дня її оголошення через Харківський районний суд Харківської області.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_14