№ 336/2828/14-ц
пр. № 2/336/1672/2014
Іменем України
03 червня 2014 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Дацюк О.І.
при секретарі Прохорові Р.С.
за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання відомостей неправдивими, зобов'язання спростувати інформацію, стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_2, вказавши, що 19.03.2014 року, в ході прес-конференції, її учасники ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 негативно висловлювались та критикували діяльність лідерів запорізького Майдану, зокрема, представників громадського руху «Запорожье против беспредела», учасником якого є позивач. Особисто ОСОБА_2 в ході проведення прес-конференції були повідомлені неправдиві відомості щодо ОСОБА_3, які принижують її честь, гідність та ділову репутацію. Негативні висловлювання відповідача призвели до порушення та втрати усталених суспільних зв'язків позивача, сильних душевних страждань, емоційного стресу, наслідком яких стали головний біль, втрата сну, проблеми з артеріальним тиском, депресія та інше. Посилаючись на вищевикладене, позивач просить визнати неправдивими відомості, повідомлені ОСОБА_2 19.03.2014 року в ході прес-конференції в прес-центрі «Тезис», а саме: «Наши майданщики стали политиками, то есть продаваться начали, кто больше даст, начали искать для себя выгоду… Я хотел выйти за трибуну, но меня начали выталкивать, ОСОБА_3 начала меня выталкивать и говорить: «Против меня два уголовных производства за проведение майдана», я говорю, - так у тебя же все они сняты. Но если хочешь, будет открыто третье, я постараюсь это сделать, обязательно постараюсь. Я прямо на этой пресс-конференции заявляю, я буду делать все, чтобы было открыто уголовное производство в отношении нее», «Там в палатках, где написано «Запорожье против беспредела», находились 70% людей с Кировограда, которые тоже приезжали за свои деньги. Вроде бы деньги брали на благое дело у людей, пожертвования, а потом куда они девались, я не знаю»; зобов'язати ОСОБА_2 спростувати інформацію, надану ним в ході прес-конференції, на підставі якої були розміщені в електронних виданнях ReporterUA стаття від 19.03.2014 року під заголовком «Активисты запорожского Майдана выступили против ОСОБА_13, ОСОБА_3 и команды ОСОБА_12»; Z-City стаття від 19.03.2014 року під заголовком «Активисты Запорожского майдана хотят открыть дело на ОСОБА_3»; Вести-Информ стаття від ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» в Запорожье: говорят несогласные» шляхом публікації на сайтах цих електронних видань під заголовком «Спростування» інформації, яка буде включати резолютивну частину рішення цієї справи та шляхом опублікування спростування відомостей у друкованому виданні «Народная газета «Верже» під заголовком «Спростування», яка буде включати резолютивну частину рішення по цій справі. Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 10000 гривень моральної шкоди та судові витрати.
В судове засідання позивач по справі не з'явилась без поважних причин, у попередньому судовому засідання на позовних вимогах наполягала, вказавши, що ОСОБА_2 звинуватив її у привласненні коштів, що не відповідає дійсності, оскільки кошти вона не збирала. Розповсюджена відповідачем інформація зашкодила її діловому іміджу, вона втратила частину членів громадської організації, керівником якої є.
Представник позивача у судовому засіданні на позові наполягав, посилаючись, що поширена ОСОБА_2 інформація є недостовірною, оскільки ОСОБА_3 збиранням коштів не займалась. Після прес-конференції позивача припинили запрошувати на громадські збори, у людей виникла думка, що позивач причетна до привласнення коштів, тож порушені її усталені громадські зв'язки, ОСОБА_3 втратила ділову репутацію, у неї виникли емоційний стрес та знервованість. Розмір моральної шкоди позивачем оцінений суб'єктивно.
Відповідач у судовому засіданні проти позову повністю заперечував, вказавши, що позов є надуманим, будь-яких звинувачень на адресу ОСОБА_3 він не висловлював, нічого образливого для неї не вказував. Збором коштів займались ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3, але, перебуваючи у м. Київ у січні та лютому 2014 року, ОСОБА_2 з'ясував, що у Запорізьких палатках були відсутні їжа, одяг, тому він засумнівався у цільовому використанні коштів та звернувся до ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 з проханням надати звіт щодо використання коштів, але йому було відмовлено. На прохання своїх однодумців він не став звертатися з заявою до прокуратури, але вважає, що це є його правом. Посилаючись на вищевказане, а також відсутність підстав для стягнення моральної шкоди, просив відмовити у позові.
Допитані в ході розгляду справи свідки з боку позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_8 суду пояснили, що 19.03.2014 року ОСОБА_2 в ході прес-конференції звинуватив ОСОБА_3 у привласненні коштів. Інформація ОСОБА_2 щодо суми зібраних коштів та нецільового їх використання є недостовірною, кошти збиралися та перераховувались ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, використовувались за призначенням, а саме придбавались речі, їжа, а також безпосередньо передавались грошові кошти. Після прес-конференції ОСОБА_3 нервувала, громадську організацію, керівником якої вона є, залишили кілька членів, що позначилось на її репутації та заробітній платі.
Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, допитані за клопотанням відповідача, вказали, що на Запорізькому майдані ОСОБА_6 та ОСОБА_3 займались збиранням коштів від мешканців Запоріжжя. Оскільки свідків цікавило використання коштів, вони неодноразово в усній та письмовій формі звертались до ОСОБА_3, ОСОБА_6 та інших осіб з вимогою звітувати про зібрані та використані кошти, оскільки, за їх відомостями, такі кошти не надходили за призначенням, однак, у наданні звіту було відмовлено в грубій формі.
В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено таке.
Як вбачається з відеозапису прес-конференції, яка відбулась 19.03.2014 року за участі ОСОБА_2 та інших осіб, відповідачем дійсно були висловлені репліки, щодо яких заявлено позовні вимоги про визнання відомостей неправдивими (п. 2 прохальної частини позовної заяви).
Також в кількох інтернет-виданнях були опубліковані статті, в яких в тій чи іншій формі міститься посилання на вислови в ході прес-конференції (а.с. 10-13).
При вирішенні спору суд виходить наступного.
Як вказує ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Як вказує ст. 277 ч. 1 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно зі ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Стаття 1167 ЦК України вказує, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Також судом враховуються норми Закону України «Про інформацію», роз'яснення Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 року.
Так, відповідно до п. 15 вказаної Постанови Пленуму Верховного суду України, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Поняття «оціночного судження» надає ст. 30 Закону України «Про інформацію» № 2657 від 02.10.1992 року, відповідно до якої оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Частина 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію» виключає можливість притягнення до відповідальності висловлення оціночних суджень.
Отже, не є предметом судового захисту в порядку статті 277 ЦК оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» № 2782 від 16.11.1992 року) у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 3 ЦПК України захисту в судовому порядку підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси громадян.
Стаття 11 ЦПК України вказує, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статті 10,60 ЦПК України покладають обов'язок доведення обставин, які є підставою для вимог або заперечень, на сторони.
Вивчивши наданий представником позивача відеозапис прес-конференції, суд дійшов висновку, що заяви та висловлювання відповідача, щодо яких заявлено позовні вимоги про визнання відомостей недостовірними, або стосуються невизначного кола осіб, а не особисто ОСОБА_3 (як то: «Наши майданщики стали политиками, то есть продаваться начали, кто больше даст, начали искать для себя выгоду», «Там в палатках, где написано «Запорожье против беспредела» находились 70% людей с Кировограда, которые тоже приезжали за свои деньги. Вроде бы деньги брали на благое дело у людей, пожертвования, а потом куда они девались, я не знаю»), або не можуть розцінюватись як такі, що принижують її честь та гідність (як то: «Я хотел выйти за трибуну, но меня начали выталкивать, ОСОБА_3 начала меня выталкивать и говорить: «Против меня два уголовных производства за проведение майдана», я говорю, - так у тебя же все они сняты.»).
Вислів ОСОБА_2 «Но если хочешь, будет открыто третье, я постараюсь это сделать, обязательно постараюсь. Я прямо на этой пресс-конференции заявляю, я буду делать все, чтобы было открыто уголовное производство в отношении нее», на думку суду, не може бути розцінений як такий, що принижує честь та гідність позивача, оскільки, як вказує ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, а відповідач лише заявив про свій намір в майбутньому реалізувати надане йому КПК України право звернутися до правоохоронних органів з заявою для вирішення питання про відкриття кримінального провадження.
Що стосується опублікованих в інтернет-виданнях статей, зокрема статті від 19.03.2014 року «Активисты запорожского Майдана выступили против ОСОБА_13, ОСОБА_3 и команды ОСОБА_12», розміщеної на сайті ReporterUA то, на думку суду, вони містять перевикладення сукупних висловів усіх учасників прес-конференції через призму бачення автора статті. Як вказує п. 12 Пленуму Верховного Суду України № 1, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Враховуючи попередні висновки, суд не вбачає законних підстав як для задоволення позовних вимог в частині визнання відомостей недостовірними та зобов'язання спростувати інформацію, так і для задоволення вимог щодо стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено як сам факт спричинення такої шкоди, так і вина відповідача у цьому.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 57-60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, -
У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання відомостей неправдивими, зобов'язання спростувати інформацію, стягнення моральної шкоди відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.
Суддя О.І. Дацюк
03.06.2014