Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"05" червня 2014 р. Справа № 911/969/14
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Інвест», м. Київ
до Приватного підприємства «Автолом-Плюс», Київська обл., смт. Чабани
третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрстальмонтаж», м. Київ
про стягнення 224 774,59 грн.,
за участю представників:
позивача:Ніколенко В.В. (директор);
відповідача:Скрицький А.К., довіреність № 15 від 02.04.2014року;
третьої особи:не з'явилися;
У березні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 224 774,59 грн. боргу у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язання з оплати виконаних робіт.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.03.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 10.04.2013 року.
Через канцелярію суду 10.04.2014 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 17.04.2014 року.
16.04.2014 року через канцелярію суду відповідач подав письмові пояснення у справі.
У судовому засіданні 17.04.2014 року оголошувалася перерва на 15.05.2014 року.
Через канцелярію суду 14.05.2014 року позивач подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрстальмонтаж», витребування додаткових доказів по справі та продовження строку вирішення спору.
Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.05.2014 року розгляд справи було відкладено на 22.05.2014 року.
Розглянувши у судовому засіданні 22.05.2014 року клопотання позивача, господарський суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрстальмонтаж» з метою з'ясування обставин, необхідних для повного та всебічного вирішення спору, витребувати додаткові докази та продовжити строк вирішення спору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2014 року продовжено строк вирішення спору, до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрстальмонтаж», витребувано додаткові докази та відкладено розгляд справи на 05.06.2014 року.
05.06.2014 року через канцелярію суду третя особа подала письмові пояснення у справі.
Представник третьої особи в судове засідання 05.06.2014 року не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що нез'явлення представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що у період з липня по жовтень 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп-Інвест» на основі усної домовленості з Приватним підприємством «Автолом-Плюс» виконані монтажні роботи по облаштуванню стінових та покрівельних сендвіч-панелей складу за адресою Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1, що за своєю юридичною природою є зобов'язаннями підряду.
Згідно статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Форма договору підряду може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень ст. ст. 205, 207 - 209 ЦК України. Положення ст. 206 ЦК України стосовно можливості вчинення в усній формі договору, який повністю виконується в момент його укладення до договору підряду застосувати неможливо. Це обумовлено характером підрядних робіт, де об'єктивно між виникненням правовідносин і виконанням зобов'язань підрядником проходить певний час.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
З урахуванням вищенаведеного судом встановлено, що у позивача відсутні будь-які договірні або зобов'язальні відносини з відповідачем.
На виконання умов домовленості позивач у березні та жовтні 2013 року поставив відповідачу товар та виконав монтажні роботи на загальну суму 2 151 054,24 грн. з яких: вартість сендвіч-панелей 806 972,95 грн., вартість фасонних елементів 241 136,80 грн., вартість виконаних робіт з монтажу сендвіч-панелей та фасонних елементів 374 700,17 грн., вартість виконаних робіт по утепленню отворів плитами піно полістирольними 1 964,67 грн. та вартість сендвіч-панелей, що належала відповідачу на суму 728 244,32 грн.
17.02.2014 року на адресу відповідача позивач надіслав відповідачу лист № 10280/170214-1 з додатками, а саме: довідку про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року, акт № 1 приймання виконаних робіт будівельних робіт за жовтень 2013 року та акт виконаних робіт № ВР-000149 від 25.09.2013 року для їх підписання, які отриманні відповідачем 19.02.2014 року про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
20.02.2014 року позивач направив відповідачу вимогу № 10280/200214-1 про сплату боргу за виконання будівельних робіт на підставі договору-підряду, укладеного у спрощений спосіб у розмірі 224 774,59 грн., яка отримана відповідачем 25.02.2014 року про, що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.
Прийняттю підлягає не будь-яка робота, а лише та, яка виконана відповідно до договору підряду. Замовник приймає результат, який відповідає умовам зафіксованим у договорі, квитанції, наряді-замовленні, проектній документації. У випадку наявності істотних недоліків та відступів від умов договору замовник може відмовитись прийняти роботу і стягнути спричинені збитки. Лише якщо будуть виявлені дрібні, не суттєві недоліки та відступи від договору, замовник має прийняти роботу. Всі явні недоліки та відступи від умов договору замовник може зафіксувати в акті приймання-передачі або іншому документі, який оформлюють сторони для прийняття результатів роботи або в окремому, спеціально складеному документі. Відсутність заяви замовника позбавляє його права посилання у подальшому на виявлені ним відступи або недоліки, тому хоча коментована стаття встановлює форму заяви, краще дотримуватись письмової фіксації заяви про недоліки. В договорі підряду доцільно встановлювати строки та порядок прийняття результатів роботи замовником. Якщо замовник приймає результат роботи без проведення перевірки, він позбавляється права посилатися на наявність явних недоліків у результаті роботи. Отже, явні недоліки повинні виявлятися безпосередньо при прийнятті результату робіт.
Листами № 4/24 від 24.02.2014 року та № 5/03 від 03.03.2014 року відповідач повідомив, що вимоги позивача про підписання актів виконаних робіт та сплату боргу за виконання робіт є безпідставними, у зв'язку з відсутністю між сторонами договірних зобов'язань.
Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, сторони мали намір укласти договір поставки № 09/07-13 від 29.07.2013 року, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується своїми або залученими силами і засобами поставити замовнику (відповідачу) узгодженими партіями стінові та покрівельні сендвіч-панелі (товар), у визначені цим договором строки та передати їх замовнику, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару.
Відповідач не заперечує проти посилань позивача про здійснення поставки відповідачу сендвіч-панелей, у зв'язку з чим відповідачем направлено позивачу договір поставки № 09/07-13 від 29.07.2013 року для підпису і перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 1 200 000,00 грн., згідно з платіжного доручення № 37 від 01.08.2013 року (оригінал якого знаходиться в матеріалах справи) проте договору між сторонами так і не було укладено, а тому договірних відносин між позивачем та відповідачем не виникало.
На підтвердження факту необґрунтованості посилань позивача, відповідачем долучено до матеріалів справи договір підряду № 04/13-07 від 29.07.2013 року укладений з ТОВ «Будівельна компанія «Укрстальмонтаж», згідно змін внесених додатковою угодою № 2 до договору підрядник зобов'язується передати замовнику роботи з монтажу стінових та покрівельних панелей типу сендвіч. На виконання умов договору між сторонами підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.
А також договір підряду № 24 від 23.08.2014 року з ТОВ «Теккомбуд» на виконання умов якого ТОВ «Теккомбуд» здійснило монтаж сендвіч-панелей, що підтверджується актом приймання виконаних будівельно-монтажних робіт за грудень 2013 року.
Зокрема, суд відзначає, що технічний звіт Приватного підприємства «Інженерно-техічна фіма АІФ», який наданий відповідачем на підтвердження викладених у відзиві на позовну заяву обставин, не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. ст. 32-34 ГПК України, що підтверджує виконання робіт відповідачем саме на замовлення позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують погодження між сторонами виду, об'єму та характеру робіт, що необхідний позивачу.
Враховуючи викладене, та те що договір підряду на виконання будівельних робіт між позивачем та відповідачем не укладався та будь-яких договірних або зобов'язальних відносин між сторонами не виникало, посилання позивача на акт виконаних робіт (копія міститься в матеріалах справи), як доказ виконання робіт оцінюються судом критично та не беруться до уваги.
Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А у відповідності до частини другої ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Позивачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу заявлених вимог.
Враховуючи викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в задоволенні позову, господарські витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 35, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 10.06.2014 р.
Суддя Т.Д. Лилак