ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/9526/14 05.06.14
За позовом Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в
Дніпропетровській області
До Державного підприємства «Управління відомчої воєнізованої охорони»
Про стягнення 98 459,72 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Голов О.В. - по дов. № 9/6-313/Кр від 11.11.2013
від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Дніпропетровській області про стягнення з Державного підприємства «Управління відомчої воєнізованої охорони» 98 459,72 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на забезпечення охорони об'єктів № 181/16 від 29.12.2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 порушено провадження у справі № 910/9526/14 та призначено її до розгляду на 05.06.2014.
Позивач в судовому засіданні 05.06.2014 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання 05.06.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 21.05.2014 не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 21.05.2014 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, Фрунзе, 85, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 04.06.2014 є місцезнаходженням відповідача.
Проте, конверт з ухвалою було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку Київ-80 з довідкою форми-20 без вручення адресату з позначкою «вибув».
Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.
В судовому засіданні 05.06.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
29.12.2012 між Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в Дніпропетровській області (виконавець) та Державним підприємством «Управління відомчої воєнізованої охорони» (замовник) було укладено договір на забезпечення охорони об'єктів № 181/16 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору виконавець надає замовнику наряди у складі співробітників міліції охорони та працівників цивільної охорони для охорони об'єктів замовника шляхом патрулювання, об'їзду території на службовому транспорті за маршрутами та візуального огляду (далі - об'єкт) що перераховані у дислокації (додаток №1 на двох аркушах до договору) з метою недопущення та виявлення фактів розкрадання майна замовника, а також невідкладних заходів при виявленні порушень нормальної роботи газопроводів на умовах без майнової відповідальності.
Замовник зобов'язується щомісячно сплачувати виконавцю встановлену плату.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони за жовтень 2013 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 98 459,72 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 7.1. договору договір укладено з 01.01.2013 і діє до 30.11.2013.
Згідно з п. 2.1. договору ціна послуг охорони за цим договором є договірною і зазначається сторонами у розрахунку та протоколу узгодження договірної ціни (додатки № 2, 3 до договору).
Відповідно до п. 2.2. договору вартість охоронних послуг по договору за кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставі дислокації та розрахунку відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості.
Згідно з розрахунком (додаток № 2 до договору) загальна вартість охоронних послуг за період з 01.01.2013 по 30.11.2013 становить 829 495,68 грн.
Пунктом 2.4. договору встановлено, що оплата за послуги виконавця здійснюється замовником на підставі актів здачі-приймання робіт (послуг). що складаються не пізніше третього числа кожного місяця, що випливає за звітним. Форма розрахунку - поетапно по факту надання послуг за звітним місяць протягом 180 календарних днів після підсипання акту наданих послуг.
Позивачем подано акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № 16-0004899 від 31.10.2013 за жовтень 2013 року на суму 98 459,72 грн., який підписано та скріплено печатками обох сторін.
За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 3.2.1. договору відповідач зобов'язався своєчасно вносити плату за послуги.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг охорони у визначений договорами строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем за жовтень 2013 року, яка за розрахунками позивача, що не оспорені відповідачем, складає 98 459,72 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в розмірі 98 459,72 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Дніпропетровській області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Управління відомчої воєнізованої охорони» (м. Київ, вул. Фрунзе, 85, код ЄДРПОУ 02072239) на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 4, код ЄДРПОУ 08596854) 98 459 (дев'яносто вісім тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 72 коп. основного боргу, 1 969 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору.
Повне рішення складено 06.06.2014.
СуддяВ.В. Сівакова