01 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
головуючого - судді Бутенка В.І.,
суддів : Гончар Л.Я.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.І.,
Сороки М.О.,
при секретарі Липі В.А.,
за участю представників позивача Гвоздь К.С., Кручко К.І. та представників відповідача Гриценко І.В., Сябренка А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом Чернігівської обласної спілки споживчих товариств до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про стягнення 171807,75 грн. страхових внесків, -
У серпні 2005 року позивач звернувся до господарського суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що з 01.12.1992 р. він зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, а згідно свідоцтва Державної податкової інспекції м. Чернігова №4711 від 01.01.2004 р. Чернігівська обласна спілка споживчих товариств у 2004 році була платником єдиного податку.
Чернігівська обласна спілка споживчих товариств вважала, що у 2004 році нею було безпідставно сплачено 171807,75 грн. страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплату цих внесків для позивача замінено сплатою єдиного податку згідно з п.6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", а тому просила стягнути вказану суму з відповідача.
Постановою господарського суду Чернігівської області від 08 вересня 2005 року в задоволенні позову Чернігівської обласної спілки споживчих товариств про стягнення 171807,75 грн. безпідставно сплачених у 2004 році страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Чернігівська обласна спілка споживчих товариств подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
При цьому в скарзі вона посилається на порушення судами норм матеріального права.
Відповідач у наданих запереченнях вважає, що судові рішення постановлені у відповідності із нормами матеріального та процесуального права, а касаційна скарга позивача не ґрунтується на вимогах закону.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, а суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з тим, що згідно п. 6 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником видів податків і зборів (обов'язкових платежів) за встановленим переліком.
При цьому ст. 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Законом № 1058 також визначено, що страхові внески це - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону; а страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виключно цим Законом регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, визначається коло осіб, які підлягають державному пенсійному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Суди як першої, так і апеляційної інстанції обґрунтовано звернули увагу на те, що згідно п. 1 ст. 14 Закону № 1058 страхувальниками, зокрема, єроботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 ст. 11 цього Закону, крім того, ст. 15 Закону № 1058 встановлено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону.
Судами у відповідності із законом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що Чернігівська обласна спілка споживчих товариств зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа та згідно свідоцтва Державної податкової інспекції м. Чернігова від 01.01.2004 №4711 є платником єдиного податку, який був щомісячно сплачений за платіжними дорученнями.
При цьому Чернігівська обласна спілка споживчих товариств за 2004 рік сплатила суми страхових внесків за платіжними дорученнями у розмірі 171 807,75 грн.
Зазначену суму позивач вважав безпідставно сплаченою, а його вимоги щодо стягнення цієї суми з відповідача ґрунтувались на помилкових висновках останнього про незастосування до платника єдиного податку норм Закону № 1058.
Таким чином, місцевий суд, а разом з ним і апеляційний суд , прийшли до обґрунтованого висновку, що обов'язковість сплати страхового внеску на загальнообов'язкове пенсійне страхування не пов'язується із статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, а спір по даній справі не підпадає під правовідносини, що регулюються Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Слід зазначити, що ст. 18 Закону № 1058визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Страхові внески невключаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство (п. 4 Закону № 1058). Згідно п. 6 згаданого Законузаконодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Крім того, відносно спрямування страхових внесків та визначення їх розміру Пенсійний фонд України у своєму листі від 11.05.2005 №5406/04 визначив, що враховуючи положення ч. 1 ст. 19 Закону, суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані нараховувати на суми фактичних витрат на оплату праці працівників та допомоги з тимчасової непрацездатності страхові внески у розмірі 32,3 відсотки (до 30.03.2005 - 32 відсотки) та сплачувати їх у встановлені строки та в повному обсязі.
Оскільки судами встановлено, що виявлена переплата позивачем у зв'язку із відрахуванням єдиного податку в розмірі 2 779,33 грн. зарахована платнику по страховому платежу в рахунок сплати страхових внесків за січень 2005 року по картці особового рахунку та враховуючи ту обставину, що страхові внески сплачені Чернігівською обласною спілкою споживчих товариств у відповідності до вимог Закону України від 09.07.2003 № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у позові Чернігівській обласній спілці споживчих товариств було правомірно відмовлено.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги зроблених судамивисновків не спростовують, а тому підстав для скасування або зміни оскаржуванихсудовихрішеньне вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 КАС України, колегія суддів-
Касаційну скаргу Чернігівської обласної спілки споживчих товариств залишити без задоволення, а постанову господарського суду Чернігівської області від 08 вересня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2005 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.