Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№22-ц/778/2519/14 Головуючий у 1 інстанції Лихосенко М.О.
Суддя-доповідач Краснокутська О.М.
04 червня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.,
Суддів: Краснокутської О.М.,
Сапун О.А.,
При секретарі Евальд Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2012 року у справі за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за воду та послуги каналізації, -
У квітні 2012 року КП «Водоканал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за воду та послуги каналізації.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, які проживають в АДРЕСА_2 та користуються послугами КП «Водоканал», повинні своєчасно, не пізніше 10 числа наступного місяця, здійснювати оплату за послуги з водопостачання та каналізації по затверджених тарифах та кількості зареєстрованих членів родини, відповідно до розрахунку.
З 01 липня 2003 року відповідачі оплату за комунальні послуги здійснювали не в повному обсязі, а з квітня 2006 року не здійснювали, у зв'язку із чим станом на 01 січня 2012 року за ними утворилась заборгованість в сумі 12110 грн. 84 коп.
На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з водопостачання та каналізації, яка станом на 31 грудня 2011 року становить 12110 грн. 84 коп., а також судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2012 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 на користь КП «Водоканал»заборгованість за послуги по водопостачанню та каналізації за період з листопада 2000 року по 31 грудня 2011 року в сумі 12110 грн. 82 коп., а також витрати по оплаті судового збору в сумі 214 грн. 60 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення не у повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.
Відповідно до ст. 68 ЖК України наймач житлового приміщення зобов'язаний щомісячно та в повному обсязі оплачувати квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків,встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено і матеріалами справи підтверджується те, що ОСОБА_3 є наймачем квартири АДРЕСА_1. Разом з ним у вказаній квартирі зареєстровані та проживають члени його родини - дружина ОСОБА_4 та діти : ОСОБА_5, ОСОБА_6
Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, у відповідності зі ст. 64 ЖК України, несуть солідарну майнову відповідальність по зобов'язаннях договору найму житлового приміщення.
Відповідачі є споживачами послуг з водопостачання та послуг каналізації в зазначеній квартирі.
Суд першої інстанції,задовольняючи позові вимоги у повному обсязі і відмовляючи відповідачам в застосуванні строку позовної давності, виходив із того , що з 2000року відповідачі не здійснювали у повному обсязі оплату за комунальні послуги , у зв»язку із чим станом на 01.01.2012року утворилась заборгованість в сумі 12110гр.84коп.,а також із того,що , укладаючи договір про реструктуризацію боргу в квітні 2006 року, відповідачі визнали борг і строк позовної давності перервався, а також в вересні 2011 року позивач звертався до суду з заявою про видачу судового наказу.
Такі висновки суперечать матеріалам справи і не підтверджуються здобутими доказами.
З матеріалів справи,зокрема, із розрахунку заборгованості,доданого до позовної заяви (а.с.3), вбачається,що борг у відповідачів виник з 01 липня 2003 року, проте з позовом у даній справі до суду позивач звернувся 28 квітня 2012року .
Відповідачі звернулись до суду з заявою про застосування позовної давності у даному спорі.
Здійснюючи висновки про перерив позовної давності,суд першої інстанції не взяв до уваги те,що позивачем не надані про це докази ,тому висновки суду в цій частині не відповідають матеріалам справи.
Так, в матеріалах справи відсутні докази того,що 31 березня 2006 році сторони укладали договір про реструктуризацію боргу і ,визнаючи заборгованість, відповідачі сплачували суми у погашення боргу - відсутній як договір про реструктуризацію, так і докази його виконання відповідачами.
Із розрахунку заборгованості,доданого до позовної заяви (а.с.3), вбачається,що борг,який виник у відповідачів з липня 2003 року, не погашався ними ні до березня 2006року, ані після березня 2006 року,коли за ствердженням позивача і висновком суду був укладений договір про реструктуризацію боргу.
В порушення вимог ст.60 ЦПК України позивач не надав доказів щодо звернення до суду до 28 квітня 2012року з вимогами про стягнення заборгованості з відповідачів,дані про звернення позивача до суду з заявою про видачу судового наказу і щодо видання судом такого наказу і про його скасування у встановленому законом порядку .
Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за оплату послуг у позивача виникло з серпня 2003 року,коли він довідався про порушення свого права.
Згідно до вимог ст. 268ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі.
За вимогами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи,що позивач з даним позовом звернувся до суду 28 квітня 2012року,поважності причин пропуску строку давності за період з квітня 2003 по квітень2009 року не навів,вважає його не пропущеним, а відповідач просить застосувати позовну давність, судова колегія приходить до висновку про те,що позовна давність підлягає застосуванню і в межах трирічного строку позовної давності , за який належить стягнути з відповідачів заборгованість за надані послуги , підлягає до стягненню борг,який виник з квітня 2009 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем з відповідачами не було укладено договору про надання послуг з постачання води та послуг з каналізації, тому позов не підлягає задоволенню в межах строку позовної давності є безпідставними.
Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572.
Проте, сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.
Відсутність такого договору не є безумовною підставою для відмови виконавцю житлово-комунальних послуг у стягненні заборгованості за такі послуги, які, відповідами визнано, що надавались, оскільки згідно з ч. 1 ст. 10 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі. ,
Відповідно до розрахунку позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з водопостачання та каналізації станом на грудень 2011 року .
Виходячи із розрахунку позивача і меж позовної давності , заборгованість з квітня 2009 рік по грудень 2011 року дорівнює 7854, 15 грн., тому судова колегія приходить до висновку, що зазначена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача. В іншій частині позову слід відмовити за пропуском позовної давності.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України витрати сторін з судового збору за звернення з позовом до суду в сумі 214гр.60коп. і за подачу апеляційної скарги відповідачами в сумі 121гр.80коп. підлягають взємозарахуванню пропорційно задоволеним вимогам і з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 92гр.80коп.
Згідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2012 року у цій справі змінити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 заборгованість за послуги з водопостачання та каналізації за період з квітня 2009 року по 31 грудня 2011 року в сумі 7854, 15 грн.(сім тисяч вісімсот п»ятдесят чотири гр..), а також судовий збір в сумі 92 гр.80коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: