Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Провадження №22ц/778/2188/14 Головуючий у 1 інстанції: Козлова Н.Ю.
Суддя-доповідач: Каракуша К.В.
29 травня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бєлки В.Ю.
суддів: Каракуші К.В.
Глазкової О.Г.
при секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» (далі - Банк) звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, в обґрунтування якого зазначав, що відповідно до укладеного між сторонами договору від 10 серпня 2006 року відповідач отримав кредит у сумі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 17 червня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 23181,83 грн., яка складається з: 3456,36 грн. - заборгованість за кредитом, 18145,38 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1080,09 грн. - штраф (процентна складова).
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 23181,83 грн. та судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2013 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 10 серпня 2006 року у сумі 23181,83 грн. та судові витрати.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 04 грудня 2013 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року за касаційною скаргою Банку рішення апеляційного суду Запорізької області від 04 грудня 2013 року скасоване, справу направлено на новий апеляційний розгляд.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін апеляційного провадження, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку із наступним.
За змістом ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Встановлено, що 10 серпня 2006 року Банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 4 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48% річних на залишок заборгованості (а.с.7).
При оформленні кредитної картки позичальник був ознайомлений і погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами банку, що підтверджується його підписом на заяві про видачу кредиту (а.с.6).
Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.
В заяві про відкриття банківського рахунку і отримання кредитної картки відповідач зазначив про свою згоду з тим, що вказана заява разом з Умовами надання споживчого кредиту, Правилами користування кредитною карткою і Тарифами складають договір, укладений між ним і банком про надання банківських послуг (зворот а.с.6).
Умовами і правилами надання банківських послуг передбачено, що для надання послуг Банк відкриває клієнту картковий рахунок, його вид і строк дії визначений в заяві і в пам'ятці клієнта, підписанням якої клієнт і Банк укладають договір про надання банківських послуг. Договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк. Погашення кредиту здійснюється шляхом поповнення рахунку готівкою або у безготівковому порядку. Строки і порядок погашення кредиту (кредитного ліміту, кредитної лінії) по платіжним карткам з встановленим мінімальним обов'язковим платежем наведений у Пам'ятці клієнта, яка являється невід'ємною частиною договору. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами, і частку заборгованості по Кредиту. При порушенні строків платежів позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 500 грн. і 5% від суми позову. (п.п.3.1; 3.5; 8.6; 9.12 Умов і правил надання банківських послуг(а.с.6-10).
Пам'яткою клієнта і Тарифами на обслуговування продуктового ряду „кредитка" передбачено щомісячне погашення заборгованості по кредиту, процентам і комісіям (мінімальний платіж), розмір якого складає 7% від залишку заборгованості на кінець звітного періоду, але не менше 50 грн.
На порушення умов договору позичальник взяті на себе зобов'язання не виконував, передбачені умовами договору платежі не вносив, у зв'язку із чим станом на 17 червня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 23181,83 грн., яка складається з: 3456,36 грн. - заборгованість за кредитом, 18145,38 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1080,09 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.4).
Нарахована Банком сума заборгованості оскаржуваним рішенням стягнута з боржника на вимогу кредитора.
Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 256 ЦК України.
Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору - протягом 12 місяців з моменту його підписання, а якщо протягом цього строку ні одна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк (п.9.12 Умов і правил), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - до кінця місяця, наступного за звітним (тарифи на обслуговування).
Таким чином, пам'яткою клієнта та тарифами на обслуговування, які є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 отримав кредитні кошти 10 серпня 2006 року, щомісячні зобов'язання з погашення кредиту належним чином не виконував, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся 13 вересня 2013 року (а.с.1).
Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У даній справі судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору (п.3.5 Умов і правил, Тарифи і Пам'ятка) позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі 7% залишку заборгованості на кінець звітного періоду, але не менше 50 грн. до кінця місяця, наступного за звітним, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.
Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту і процентів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, наступного за місяцем, в рахунок якого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
У зв'язку з наведеним висновок суду про те, що строк дії договору, а отже і строк виконання боргового зобов'язання ще не сплинув та відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованих на час звернення до суду платежів ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі №6-116 цс13.
За таких обставин, з висновком суду про необґрунтованість заяви відповідача про застосування позовної давності не можна погодитись, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норми матеріального права.
Таким чином, аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів.
З матеріалів справи вбачається, що з відповідним позовом до суду Банк звернувся у вересні 2013 року. Заперечуючи проти позову, відповідач просив про застосування строків позовної давності (а.с.20). Зважаючи на те, що умовами кредитного договору передбачений обов'язок позичальника щомісячно погашати кредит і відсотки у розмірі 7% від залишку кредиту, з урахуванням положень ст.ст. 261, 530, 631 ЦК України на користь кредитора підлягає стягненню та частина позики, що підлягала сплаті разом з нарахованими процентами, а також несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.
Отже, у відповідності з умовами договору, графіком погашення кредиту і наданим Банком розрахунку з відповідача на користь Банку підлягає стягненню 10247,53грн, із яких:
528,19грн. - заборгованість за тілом кредиту, розмір якої з урахуванням строків позовної давності визначається як різниця загальної заборгованості за кредитом 3456,36 грн. і простроченої станом на 30.09.2010 року заборгованості у сумі 2928,17 грн.;,
8755,17грн. - несплачені проценти, нараховані з 30.09.2010 року і до 17.06.2013 року, які визначаються як різниця загальної заборгованості за процентами 18145,38 грн. станом на 17 червня 2013 року і загальної заборгованості за процентами станом на 30 вересня 2010 року у сумі 9390,21грн.;
а також штраф у загальній сумі 964,17грн., який визначається як сума фіксованої частини у розмірі 500 грн. і 5% від боргу пропорційно частці задоволених позовних вимог.
У задоволенні решти позовних вимог - про стягнення сум, що підлягали сплаті боржником до 30 вересня 2010 року Банку слід відмовити за пропуском строку позовної давності.
Доводи апелянта про те, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю, оскільки строк повернення кредиту збігається зі строком дії кредитної картки (до липня 2008 року), є неприйнятними з огляду на наступне.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до п. 9.12 Умов і правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий самий термін (а.с.9).
Пунктом 6.4 Умов передбачено, що у випадку незгоди зі змінами правил та/або тарифів банку, позичальник зобов'язаний надати банку письмову заяву про розірвання цього договору і здійснити погашення заборгованості перед банком (у випадку, якщо вона є), в тому числі заборгованість, яка виникла протягом 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю і його довіреним особам. При незгоді зі списанням коштів по картрахунку письмово проінформувати банк про це протягом 35 днів з моменту списання (зворот а.с.8).
Таким чином, сторони, укладаючи зазначений договір, досягли згоди, що по закінченню строку його дії відповідна картка продовжується банком на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не поступило письмової заяви держателя про закриття картрахунку, а відтак продовжується строк дії кредитного договору.
Отже, на підставі умов кредитного договору, строк дії картки та строк дії кредитного договору поновлюється кожного разу зі спливом терміну дії карти.
З матеріалів справи вбачається, що з моменту укладання кредитного договору, 10 серпня 2006 року, ніхто зі сторін до цього часу не заявив про намір його припинити. У свою чергу, відповідач не надав Банку письмової заяви про закриття картрахунку.
За таких обставин строк дії картки, у тому числі і строк дії кредитного договору, пролонгувався з кожним роком.
Викладене свідчить про те, що оскаржуване рішення на підставі ст.309 ЦПК України підлягає зміні, з ОСОБА_3 на користь Банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором за період з 30 вересня 2010 року по 17 червня 2013 року в загальній сумі в загальній сумі 10247,53грн, із яких 528,19грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8755,17грн. - несплачені проценти, а також штраф у загальній сумі 964,17грн.
Вимоги Банку про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла станом на 30 вересня 2010 року, задоволенню не підлягають за пропуском строку позовної давності.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 жовтня 2013 року по цій справі змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 10 серпня 2006 року за період з 30 вересня 2010 року по 17.06.2013 року в загальній сумі 10247,53грн, із яких 528,19грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8755,17грн. - несплачені проценти, а також штраф у загальній сумі 964,17грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 102 грн. 47 коп. компенсації судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: