Справа № 585/2801/13-к
Номер провадження 1-кп/585/10/14
03 червня 2014 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю прокурора ОСОБА_2 ,
захисника ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни кримінальне провадження № 12013200100001821 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ромни Сумської області, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 27.01.2010 року Печерським районним судом м. Києва за ч.1 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 75 КК України до 1 року позбавлення волі, із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік; 2) 29.03.2010 року Печерським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185, ст. 71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільнений Постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16 листопада 2010 року умовно-достроково на 8 місяців, 14 днів;
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_5 скоїв злочин проти власності. Даний злочин був скоєний за таких обставин.
Будучи раніше судимим за ч. 1 ст. 185 КК України, маючи незняту і непогашену судимість, ОСОБА_5 24.06.2013 року близько 13 год. 00 хв. шляхом виламування вхідних дверей приміщення Перекопівської АЗПСН, що розташоване в с. Перекопівка Роменського району по вул. Гагаріна 29Б, проник в середину приміщення. Скориставшись моментом коли працівників амбулаторії не було на місці, ОСОБА_5 проходячи по коридору вказаного приміщення, зайшов до кабінету «Сімейного лікаря», де побачив на столі сумку чорного кольору. В цей час у ОСОБА_5 виник намір нею заволодіти.
Реалізуючи свій злочинний намір, переслідуючи корисливу мету ОСОБА_5 , цілком усвідомлюючи, що вчиняє протиправно і незаконно, що його дії є таємні, та маючи єдиний умисел на протиправне заволодіння сумкою чорного кольору, в якій знаходився електрокардіограф «Юкард-100» вартістю 7562 грн., повторно викрав її та виніс на вулицю.
Далі ОСОБА_5 продовжуючи свою протиправну діяльність, утримуючи викрадене майно, не повідомивши нікому про вчинене ним суспільно-небезпечне діяння, вийшов з приміщення амбулаторії та залишив місце скоєння злочину, тобто мав реальну можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд. Відійшовши від Перекопівської АЗПСН до центру села, ОСОБА_5 відкрив сумку та побачив всередині електрокардіограф «Юкард-100», після чого залишив її разом з приладом поряд з автобусною зупинкою в с. Перекопівка Роменського району.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину не визнав і пояснив, що 24 червня 2013 року він приїхав о 7.30 в с. Перекопівка, погодував худобу, а приблизно о 9 годині у нього стався приступ астми на яку він хворіє з 4-х років і внаслідок цього має ІІІ групи інвалідності. Вдома інгалятора не було, тому побіг на вулицю, просити у людей допомоги, щоб зателефонували у швидку. Знає, що в амбулаторії завжди є ліки і там йому надають допомогу, але це був вихідний день, тому в амбулаторію не ходив взагалі в той день. Бігав по селу приблизно годину, забігав у сільраду. У магазині також просив, щоб викликали “швидку”, продавець ОСОБА_6 там була, та декілька покупців, хто - не пам'ятає, продавець дала йому телефон, але зателефонувати не вдалося, бо телефон не працював, тоді він пішов у другий магазин “Кооператор”, там телефону не було, забігав також у школу, там жінка директора повідомила, що у школі телефону теж немає. Після цього пішов на автобусну зупинку, на ній були різні люди, які потім сіли у автобус і поїхали, а він побачив ящик, який там стояв “не захований і не дуже видно”. Відкривши його, зрозумів, що там медичний прилад, який йому не потрібен, тому віддав медсестрі, яка підійшла на зупинку і поросив її викликати швидку. Медсестра забрала прилад і пішла, ліків у неї із собою не було, тому вона не надала йому медичну допомогу. Медсестру знав раніше, бо вона його лікувала. Чекаючи на автобусній зупинці на приїзд швидкої, побачив, що йде його матір, яка надала йому допомогу і забрала додому.
Слідчому казав, що взяв кардиограф із амбулаторії, бо боявся “мені з ним жить”. Фізичного насильства до нього не застосовували, не залякували, у нього була душевна рана від того, що сталося, тому він переживав і боявся.
Незважаючи на такі показання ОСОБА_5 , його вина у скоєнні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними доказами.
Представник потерпілого ОСОБА_7 дала суду показання, що працює завідуючою амбулаторією. 24 червня 2013 року був вихідний після Трійці. В 11.30-11.40 їй зателефонували зі “швидкої” і повідомили, що за адресою АДРЕСА_2 у людини приступ бронхіальної астми. Вона знала, що там проживає ОСОБА_5 , оскільки неодноразово надавала йому медичну допомогу з цього приводу. Тому вона зателефонувала лікарю ОСОБА_8 , яка взяла ОСОБА_9 і поїхала додому до ОСОБА_10 , щоб надати останньому допомогу. Через деякий час ОСОБА_8 передзвонила і повідомила, що ОСОБА_5 вдома немає. В цей час сама вона їхала автобусом із с. Андріяшівка, який відправляється звідти в 12.15 год., в'їхавши в село Перекопівка на автобусній зупинці в центрі села, вона побачила як чоловік підійшов до водія і просив викликати йому швидку допомогу. Це був ОСОБА_10 . Пояснила йому, що до нього додому поїхав лікар. ОСОБА_11 у ОСОБА_5 ознак приступу астми не було. Вона сіла в автобус і поїхала далі до амбулаторії, там також є автобусна зупинка. Це було приблизно о 13.00 год., амбулаторія була замкнута, побула там декілька хвилин і пішла додому. В цей час її чоловіку ОСОБА_12 подзвонила ОСОБА_13 і повідомила, що ОСОБА_10 вчинив скандал на вулиці, а потім сів не велосипед і поїхав у бік амбулаторії. Повертатись одна вона побоялась і взяла з собою ОСОБА_8 . Підійшовши до амбулаторії побачили, що двері відчинені. Там поганий замок: закривається на один оберт, і тому двері можна відкрити сильно смикнувши або вдаривши. Пазики замка були трохи висунуті. В амбулаторії було закрито дзеркало, знята слухавка зі стаціонарного телефону, телефон працюючий. З кабінету сімейної медицини зникла сумка з кардиографом, а медикаменти, що знаходились на виду у складній шафі, не зникли, при цьому шафа з ліками знаходиться ближче до дверей, ніж топчан, на якому лежав кардиограф. Кардиограф знаходився у звичайній на вид чорній сумці, не підписаний, ніяких спеціальних ознак на ній не було. ОСОБА_14 , син їхньої медсестри, повідомив, що знаходився у будівлі лікарні, розташованої поруч на масажі і бачив, як в амбулаторію забігав ОСОБА_10 , вдарив ногою двері, забіг у приміщення і в скорості вибіг. Я подзвонила чоловікові, сказала, що, мабуть ОСОБА_10 взяв кардиограф, чоловік на велосипеді наздогнав ОСОБА_10 в центрі села, той поставив сумку з кардиографом на землю, при цьому крикнув : “заберіть свій кардиограф, у вас усіх полетять голови”. Викликали міліцію, але і міліція не могла ОСОБА_10 зловити, бо він замкнувся в хаті.
Також повідомила, що з11.30 до 13.30 ніякого маршрутного транспорту у с.Перекопівка немає.
Як лікар може повідомити, що приступи астми характеризуються задухою, людина приймає спокійну позу, під час загострення їй важко рухатись, не те, що бігати чи їздити на велосипеді.
Також пояснила, що дійсно, у них була справа у суді через земельні відносини, але з цього приводу у них немає неприязних стосунків до сім'ї ОСОБА_10 , навпаки, обвинувачений постійно чіпляється до її чоловіка та інших мешканців села. У той день, він кидав каміння у трактор ОСОБА_15 та загрожував його розбити. Людина з приступом астми такого не робитиме.
Свідок ОСОБА_16 дав суду показання, що на початку літа 2013 року у вихідний після Трійці він з дружиною повертався у Перехрестівку автобусом. Дружині зателефонувала медсестра і повідомила про виклик “швидкої” на АДРЕСА_2 , де проживав ОСОБА_10 . Дружина зателефонувала ОСОБА_8 , щоб взяла медикаменти і надала допомогу. На зупинці в центрі села почули, що ОСОБА_10 лається з водієм, побачивши дружину, став просити у неї про допомогу, вона сказала, щоб він ішов додому, бо туди пішла медсестра, а у неї немає ліків, але ОСОБА_10 вимагав надати йому допомогу негайно. Дружина поїхала далі в амбулаторію, а він поїхав додому, ОСОБА_10 теж кудись побіг. В цей час йому зателефонувала ОСОБА_15 і просила прийняти міри, бо ОСОБА_10 кидав каміння у трактор її чоловіка. Сівши на велосипед він поїхав до ОСОБА_10 додому, щоб з'ясувати, що сталося, зустрів ОСОБА_10 також на велосипеді на вулиці, але розмовляти він відмовився і втік. Через декілька хвилин , приблизно в 12.40 год. зателефонувала дружина ОСОБА_7 і повідомила, що ОСОБА_10 вкрав кардиограф, поїхав його шукати, приблизно через 30 хвилин побачив ОСОБА_10 на зупинці, він крикнув, щоб забрали сумку і викликали швидку і став тікати. Кардіограф відкритий лежав на землі на перехресті, а обвинувачений від'їхав вже метрів сім. Кардиограф відвіз в амбулаторію, побачив, що там вирваний замок, тобто розчинені дві створки дверей, а пазики замка висунуті. Викликали міліцію, їздили до ОСОБА_10 додому, чули, що вони з матір'ю розмовляють у хаті, але двері не відчиняли.
Свідок ОСОБА_17 дала показання, що живе з ОСОБА_10 по сусідству. В кінці червня 2013 року, близько 11.00 ранку був випадок, коли ОСОБА_10 кидав камінням і яйцями в її чоловіка, тоді вона подзвонила ОСОБА_12 , щоб той прийняв міри. В цей же день до ОСОБА_10 додому приїжджала “швидка”, але його вдома не було.
Свідок ОСОБА_18 дала суду показання, що працює медсестрою, на початку літа 2013 року її викликала лікар і сказала, що треба зробити ОСОБА_5 укол. Це був вихідний. Вона підійшла до амбулаторії хвилин через 5, приблизно о 13.00-14.00 год. З ОСОБА_12 вони підійшли до амбулаторії і побачили, що двері амбулаторії відчинені, там врізний замок, але якщо його дуже смикнути або вдарити, він відкривається. У коридорі за стаціонарного телефону була знята слухавка, телефон працював, пропав кардиограф. Потім вона зателефонувала голові сільради Пишному, той повідомив, що сумку з кардиографом ОСОБА_10 поставив на перехресті.
Свідок ОСОБА_19 дала показання, що працює лікарем сімейної медицини. 24 червня 2013 року об 11.30 год. їй зателефонувала ОСОБА_12 і сказала, що треба надати медичну допомогу ОСОБА_5 , вона приїхала до ОСОБА_10 додому, все було відкрито, але його вдома не було. Вийшов сусід ОСОБА_20 і сказав, що ОСОБА_21 кудись побіг. Намагалась його шукати по селу, але не знайшла. В магазин заходила, продавчиня сказала, що ОСОБА_10 приходив, питав, чи роблять вони каву, потім пішов у другий магазин. Вона повернулась в амбулаторію, поклала ліки. Це було десь об 11.40 год. Амбулаторія була замкнута. Потім їй зателефонувала ОСОБА_12 і повідомила, що амбулаторію обікрали. Вона прийшла і побачила, що двері розчинені, нижня петля зірвана, у коридорі закрите дзеркало. Вважає, що приступу астми у Бутка і не було, бо під час приступу у людини стиснуте дихання, вона намагається об щось обіпертись або лягти, синіють губи, людина не може поворухнутись, а щоб бігати по селу і мови бути не може. Крім того на дверях амбулаторії висів список з номерами телефонів і адресами працівників, на випадок, якщо комусь знадобиться медична допомога у вихідний, але ОСОБА_10 до них не зверталася.
Свідок ОСОБА_22 пояснила, що працює лікарем-терапевтом у Роменській ЦРЛ, знає, що ОСОБА_5 дійсно хворіє на бронхіальну астму, він неодноразово звертався до неї за лікуванням. При цьому пояснила, що при приступі бронхіальної астми можуть виникати доволі раптово, людина бігати не може, навіть балакає з трудом, задихається, потребує інгалятора, або укол, якщо дуже важкий приступ. В стадії ремісії поводиться звичайно.
Свідок ОСОБА_23 пояснила, що підробляє масажем у лікарні. Будівля амбулаторії знаходиться поруч, десь за 50 м. 24.06.2014 року, приблизно о 13.00 год. вона робила масаж ОСОБА_24 , у приміщення зайшов молодий чоловік, як потім вона дізналась, це був ОСОБА_10 , сказав, що до нього ніхто не приїхав, почав кричати, швирнув стілець і вибіг. На вигляд він не потребував допомоги. Тоді вона почула як неподалік в районі амбулаторії щось гупнуло, до того як він зайшов, у двері амбулаторії теж гупали. Вона виглянула у вікно і побачила, як через деякий час з амбулаторії вибіг схожий чоловік, сів на велосипед і поїхав. Не побачила, чи була у нього якась сумка.
Свідок ОСОБА_25 дав показання, що десь у червні-липні 2013 року приблизно в обід, в цей час прибув автобус “Суми-Глинськ”, зайшов у продуктовий магазин у с.Перекопівка . Забіг ОСОБА_10 і просив викликати “швидку”, для чого - не пояснював. Поки продавчиня ОСОБА_26 нахилилась униз, мабуть за телефоном, він узяв з прилавку 2 “Кіндери”, сховав у карман, а грошей при цьому не діставав. Сказав ОСОБА_10 , щоб він поклав “Кіндери” на місце, той мовчки поклав “Кіндери” і втік. Ірина бачила вже як він ложив солодощі на прилавок.
Свідок ОСОБА_27 дала суду показання, що працює в магазині “Кооператор” продавцем. Літом 2013 року у понеділок, числа не пам'ятає, у другій половині дня. Якраз проходив автобус “Суми-Глинськ”, зайшов ОСОБА_10 і попросив викликати швидку, але телефону в магазині не було, а мобільний у неї був розряджений. Вона відвернулась щось узяти і почула, що ОСОБА_28 сказав Бутку: “Положи “Кіндер”, він поклав, вилаявся нецензурно і побіг до автобусу. Коли заходив у магазин, дихав важко, сказав, що йому погано і просив викликати швидку, але не сказав куди.
З протоколу огляду місця події від 24 червня 2013 року та фототаблиці до нього вбачається, що двері амбулаторії в с.Перекопівка зовнішніх ушкоджень не мають, але маються пошкодження на ручці дверей. З фототаблиці також видно, що замок обладнаний видвижними пазами, які висовуються при замиканні ключем ( т. 1 а.с. 8-11).
Враховуючи вищевказані показання свідків про те, що пази були висунуті приблизно на 1-1,5 см, суд приходить до висновку, що двері були взламані.
З протоколу огляду предмету від 24 червня 2013 року та фототаблиці до нього вбачається, що у сумці чорного кольору, з ручкою та блискавкою чорного кольору. У сумці знаходиться апарат з написом “Електрокардіограф Юкард-100” (т. 1 а.с. 11-13).
З повідомлення Відділення екстреної(швидкої) медичної допомоги КЗ СОР “СОЦЕМД та МК” Роменського району видно, що виклику ОСОБА_5 , мешканця с.Перекопівка Роменського району, не було (т. 1 а.с. 31).
З довідки Роменської ЦРЛ від 18 липня 2013 року вбачається, що ОСОБА_5 знаходився на лікуванні з 28 червня 2013 року по 08 липня 2013 року з діагнозом: бронхіальна астма ІV ступеню персистуюча, гормоно залежний, тяжкий перебіг, загострення середнього ступеню (т. 1 а.с. 78). однак це не спростовує показання свідків, які є медичними працівниками про те, що приступу астми, на їх погляд, у ОСОБА_5 24 червня 2013 року не було.
З дослідницької та мотивувальної частин Акту № 132 амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 17 липня 2013 року вбачається, що про вчинене ОСОБА_5 розповів, що “пішов у Перекопівську амбулаторію, а там нікого немає, заглянув у кабінет, а там молодиця і молодик масаж роблять. Вони не спішили помагати мені. Пішов у сусідній корпус, там - нікого, вернувся, побачив на кушетці ящик, подумав, що то медикаменти. Залишив у центрі села, бо побачив, що там апаратура. У двері ногами буцав від злості” (т. 1 а.с. 72 - 76). З висновку цієї експертизи видно, що ОСОБА_5 виявляє ознаки “емоційно-нестабільного розладу особистості” (МКХ - 10). Дані психічні розлади не відносяться до юридичного критерію неосудності, інкриміновані йому діяння скоїв у стані, коли міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Страждає “Психорозладами та розладами поведінки внаслідок комбінованого вживання декількох наркотичних засобів, використання інших психотропних речовин, синдром залежності”, що підтверджується також Актом судово-психіатричного експерта № 24 від 26.02.2014 року.
Свідок ОСОБА_29 дала суду показання, що 24 червня 2013 року був сонячний день, а приступи астми у її сина ОСОБА_5 зазвичай бувають у сиру погоду, або від стресу, тому вона не дала йому ліки з собою. Приїхала у с.Перекопівка, бо кожний день туди їздить, у них там господарство і побачила, що син червоний, очі червоні, задихався, хрипів. Якщо у нього сильний приступ, то він не бігає. Дала йому ліки. Також пояснила, що у селі всі їх судять і ненавидять, бо вони судяться з сільрадою за землю.
З Постанови Роменського міськрайонного суду від 23 липня 2013 року вбачається, що в задоволенні позову ОСОБА_5 до Перекопівської сільської ради відмовлено (т. 2 а.с. 74-75). Отже, у голови сільради ОСОБА_16 немає підстав злитись на обвинуваченого та обмовляти його, оскільки рішення винесено на користь Перекопівської сільської ради, а особистих спорів за землю між ними не було взагалі.
У клінічному маршрутному листі пацієнта вказані прізвища та номери телефонів ОСОБА_7 та ОСОБА_19 до який можна звертатись за медичною допомогою в святкові та вихідні дні та позаробочий час ( т. 2 а.с. 84).
З Положення про амбулаторію загальної практики сімейної медицини с.Перекопівка вбачається, що вона є відділенням комунального закладу “ЦПМСД” Роменського району ( т. 2 а.с. 118-121) тобто не підпорядковується безпосередньо голові сільради, що виключає можливість його впливу на свідків-працівників амбулаторії.
З розкладу руху на автобусному маршруті “Ромни-Глинськ” видно, що автобус прибуває в с.Перекопівка о 13.30 год. (т. 2 а.с. 233), що підтверджує пояснення свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_25 .
В мотивувальній частині Акту судово-психіатричного експерта № 24 від 26.02.2014 року значиться, що критики до свого стану ОСОБА_5 не має. Брехливий. Виверткий (т. 2 а.с. 192).
За таких обставин, вищевказані докази, суд вважає достовірним і покладає в основу вироку, а заперечення вини обвинуваченим під час судового розгляду розцінює як спосіб захисту. При цьому суд бере до уваги також поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 під час вищеописаних подій. Спробу втекти з сумкою у якій був кардіограф, суд вважає, як таку, що свідчить про протиправність дій обвинуваченого, намагання уникнути відповідальності і яка спростовує його пояснення, що кардіограф він знайшов на зупинці автобуса.
В той же час представник потерпілого ОСОБА_7 та допитані у судовому засіданні свідки дали послідовні показання, які узгоджуються з письмовими матеріалами кримінального провадження. До того ж, судом не встановлено підстав вважати, що представник потерпілого і свідки оговорюють ОСОБА_5 .
Згідно вимоги ОСК ДІТ МВС України вбачається, що ОСОБА_5 вироком Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2010 року був засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України (т. 1 а.с. 41 - 42). Судимість не знята і не погашена.
За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_5 доведена у повному обсязі, його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно.
При цьому суд відхиляє твердження захисника про те, що діяння вчинене ОСОБА_5 у стані крайньої необхідності, обумовленій станом здоров'я обвинуваченого, оскільки наявність у останнього приступу астми документально не підтверджена і спростовується поясненнями свідків, які є медичними працівниками.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_5 вчинив злочин, який відповідно ст. 12 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнає наявність у підсудного інвалідності ІІІ групи.
Суд не визнає повторність обставиною, яка обтяжує покарання, оскільки вона охоплюється кваліфікацією даного злочину за ч. 2 ст. 185 КК України, а відповідно до ч. 4 ст. 67 КК будь-яка з обставин, яка обтяжує покарання, передбачена в статті, за якою особа притягається до відповідальності, як ознака злочину, що впливає на кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує, тому її слід виключити з обвинувачення.
Враховуючи вищевикладене, обставини справи, ставлення обвинуваченого до вчиненого ним злочину, який вину свою у вчиненні злочину не визнав, не висловлював розкаяння, особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, має протилежні характеристики: як позитивні так і негативні, те, що він не працює, хоча встановлена йому ІІІ група інвалідності дозволяє працевлаштування, при цьому враховуючи, що за характером хвороби така можливість для ОСОБА_5 є обмеженою, в той же час він, перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра. Враховуючи при цьому також думку представника потерпілого, яка щодо міри покарання покладається на розсуд суд, те, що збитки відшкодовано, суд вважає необхідним застосувати до нього покарання у виді позбавлення волі, при цьому вважає можливим звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, застосувавши до нього ст.75 КК України, що буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Запобіжний захід ОСОБА_5 слід залишити обраний в ході досудового слідства.
Цивільний позов по справі не заявлений. Витрат по справі немає.
Речовий доказ електрокардіограф “Юкард 100”, переданий на зберігання представнику потерпілого ОСОБА_7 , залишити Перекопівській амбулаторії сімейної медицини.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винним за ч. 2 ст. 185 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на два роки, застосувавши ст. ст. 75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом встановлених йому двох років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання та раз на місяць з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити особисте зобов'язання.
Речовий доказ по справі електрокардіограф «Юкард-100», переданий на зберігання представнику потерпілого ОСОБА_7 - залишити Перекопівській амбулаторії сімейної медицини.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, для засудженого - з дня отримання копії вироку.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя підпис…
Копія вірна:
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1