26 травня 2014 року Справа № 37066/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.
суддів Левицької Н.Г., Сапіги В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Гукливської сільської ради на постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 22 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Гукливської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення,-
Позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування рішення двадцять сьомої сесії п'ятого скликання Гукливської сільської ради від 31.10.2010 року «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1» та рішення двадцять шостої сесії п'ятого скликання Гукливської сільської ради від 18.12.2009 року «Про виконання рішення Воловецького районного суду по справі №2а-33/07 від 16.11.2007 року та зобов'язання головного управління юстиції у Закарпатській області ВДВСППВР у вигляді листа за №5517/2-467 від 14 грудня 2009 року».
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що згідно з рішенням 15 сесії 4 скликання Гукливської сільської ради від 21.10.2005 року йому було надано земельну ділянку на території бувшого складу мінеральних добрив площею 0,10 га. За постановою Воловецького районного суду від 16.11.2007 року Гукливську сільську раду зобов'язано задовольнити заяву ОСОБА_1 про безоплатну передачу йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га в урочищі «Закопи» с. Гукливий на території бувшого складу мінеральних добрив. Оскаржуваним рішенням сільської ради порушується його право на земельну ділянку в урочищі «Закопи» с. Гукливий.
Постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 22 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено повністю. Суд виходив із того, що сільською радою було позивачу виділено земельну ділянку. За рішенням суду, зобов'язано відповідача надати вказану земельну ділянку в приватну власність. На виконання рішення суду, міська рада надала дозвіл для оформлення іншої земельної ділянки. Однак, подібне порушує права позивача, оскільки попередня земельна ділянка не вилучалась в позивача і законних підстав для відмови немає.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Покликання маються на те, що суд зобов'язує надати позивачу земельну ділянку, яка належить на праві власності іншій особі. Крім того, на спірній земельні ділянці є наявними інші ділянки, які можуть належати позивачу. Крім того, позивачем надано лише рішення сільської ради по земельній ділянці, яку він оспорює, однак інша документація щодо права власності на земельну ділянку - відсутня.
У разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає її аргументованою.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом встановлено, що за рішенням Гукливської сільської ради від 21 жовтня 2005 року «Про виділення присадибних земельних ділянок громадянам с. Гукливий» позивачу ОСОБА_1 було надано присадибну земельну ділянку на території складу мінеральних добрив площею 0,10 га, що знаходиться в урочищі «Закопи» с. Гукливий. Після звернення ОСОБА_1 до сільської ради із заявою про передачу йому цієї ділянки у власність, йому було відмовлено.
Із матеріалів справи вбачається, що землі в урочищі «Закопи» є землі запасу Гукливської сільської ради і загальна територія урочища складає 0.90 га, в тому числі територія колишнього складу міндобрив - 0.40 га, що ніяк не перешкоджає та не порушує право позивача на отримання ним у приватну власність земельної ділянки у розмірі 0.10 га у вказаному місці після виготовлення позивачем відповідної технічної документації.
Згідно ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Статтею 126 Земельного кодексу України визначено перелік документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Зокрема, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не скористався правом і не узаконив земельну ділянку, а інша особа отримала в даний час державний акт права власності на земельну ділянку. Крім того, надання земельної ділянки в цьому ж районі відновить порушене право позивача.
Що стосується земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_2 та на яку претендує позивач, то рішенням Закарпатського апеляційного суду від 22 травня 2009 року встановлено правомірність володіння нею, відтак передача цієї ділянки іншій особі є неможливою.
Отже, доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 195, 196 ч. 4, 197, 198 п.3 ч.1, 202, 205, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу Гукливської сільської ради задоволити, скасувати постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 22 грудня 2010 року по справі № 2а-364/10 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Гукливської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
суддів Н.Г. Левицька
В.П. Сапіга