Справа № 515/509/14-к
Провадження № 1-кп/515/707/14
Татарбунарський районний суд Одеської області
11 квітня 2014 року Татарбунарський районний суд Одеської області в складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
неповнолітнього, до якого застосовуються
примусові заходи виховного характеру ОСОБА_5
законного представника неповнолітнього ОСОБА_6
представника служби у справах
дітей Татарбунарської районної
державної адміністрації ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари клопотання про застосування до малолітнього примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013170440000727 від 28.11.2013 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, учня 7-го класу Приморської ЗОШ,
- за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,
Старший слідчий СВ Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_8 звернулася до суду з клопотанням, затвердженим прокурором прокуратури Татарбунарського району Одеської області ОСОБА_3 про застосування до малолітнього ОСОБА_5 примусових заходів виховного характеру, а саме: передачу малолітнього під нагляд матері з обмеженням дозвілля і встановленням особливих вимог до його поведінки, посилаючись на те, що останній скоїв суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, але не досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність.
Судом встановлено, що приблизно на початку жовтня місяця 2013 року (більш точну дату встановити не виявилось можливим), близько 12.00 години, неповнолітній ОСОБА_9 , спільно з малолітнім ОСОБА_5 , навмисно, шляхом вільного доступу, перелізши через кам'яний мур, потрапили на загороджену територію, розташовану по АДРЕСА_1 , поблизу домоволодіння АДРЕСА_3 , належного потерпілому ОСОБА_10 , де демонтували із корпусу гусеничного трактора та таємно, повторно викрали кришку ДТ-75 реверс редуктора (бувшу в експлуатації), вартістю 500 грн. З викраденим майном з місця події зникли, розпорядившись згодом ним на власний розсуд, завдавши своїми діями потерпілому ОСОБА_10 матеріальні збитки у зазначеному розмірі.
Далі, в цей же день, після вчинення крадіжки майна, належного ОСОБА_10 , близько 13.00 години, неповнолітній ОСОБА_9 , спільно з малолітнім ОСОБА_5 , навмисно, шляхом вільного доступу - через незачинені в'їзні ворота, потрапили на територію домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , звідки таємно, повторно викрали заднє колесо велосипеда в зборі з внутрішнім механізмом, камерою та покришкою, вартістю 170 грн., та металобрухт, який не представляє для потерпілого ОСОБА_11 будь-якої матеріальної цінності. З викраденим майном з місця події зникли, розпорядившись згодом ним на власний розсуд, завдавши своїми діями потерпілому ОСОБА_11 матеріальні збитки у зазначеному розмірі.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, приблизно на початку жовтня місяця 2013 року (більш точну дату встановити не виявилось можливим), через декілька днів після вчинення крадіжки майна, належного ОСОБА_10 , близько 13.30 години, неповнолітній ОСОБА_9 , спільно з малолітнім ОСОБА_5 навмисно, шляхом вільного доступу, потрапили на територію домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , звідки таємно, повторно викрали металевий мангал (бувший в експлуатації), вартістю, відповідно до експертного товарознавчого висновку №6 від 10.01.2014 року, 240 грн. та металобрухт, який не представляє для потерпілого ОСОБА_12 будь-якої матеріальної цінності. З викраденим майном з місця події зникли, розпорядившись згодом ним на власний розсуд, завдавши своїми діями потерпілому ОСОБА_12 матеріальні збитки у зазначеному розмірі.
Неповнолітній ОСОБА_5 в судовому засіданні вину свою визнав повністю та розповів про обставини скоєння ним кримінальних правопорушень спільно з неповнолітнім ОСОБА_9 , щиро розкаявся та жалкує про скоєне.
Крім визнання вини самим неповнолітнім ОСОБА_5 , його вина також підтверджується матеріалами кримінального провадження:
- заявами потерпілих про вчинені кримінальні правопорушення /т.1 а.с.121, т.1 а.с. 166, т.1 а.с.219/;
- протоколами огляду місця події та таблицями ілюстрацій до них /т.1 а.с. 129-136, т.1 а.с. 175-185, т.1 а.с.226-233/;
- експертним товарознавчим висновком /т.1 а.с. 246-247/;
- протоколами огляду місця події за участю н/л ОСОБА_13 /т.1 а.с. 117-118/
- постановами про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання /т.1 а.с. 202/;
- протоколом огляду предмету /т.1 а.с.150-156, т.1 а.с. 190-196, т.1 а.с. 200-201/
- розписками про отримання потерпілими викраденого майна /т.1 а.с.203/;
- довідками про вартість майна - /т.1 а.с.143, т.1 а.с.204, т.1 а.с.238/;
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про застосування до неповнолітнього ОСОБА_5 примусових заходів виховного характеру, а саме: передачу неповнолітнього під нагляд матері з обмеженням дозвілля і встановленням особливих вимог до поведінки неповнолітнього, на підставі ст. 105 КК України, оскільки вважає, що наявні підстави для його задоволення.
Приймаючи до уваги те, що неповнолітній ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні суспiльно-небезпечних діянь, погодився з усіма обставинами вчинених ним сумісно з неповнолітнім ОСОБА_9 діянь, а прокурор та інші учасники судового провадження не висловили жодних заперечень щодо всіх встановлених обставин, суд, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, враховуючи відсутність заперечень учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясував, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, переконався у добровільності їх позиції та роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Заслухавши пояснення неповнолітнього ОСОБА_5 , його законного представника ОСОБА_6 , перевіривши докази та інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного характеру, суд прийшов до висновку, що дії ОСОБА_5 мiстять ознаки суспiльно-небезпечних дiянь, пеpедбачених ч.3 ст.185 КК Укpаїни, а саме, таємного викрадення чужого майна (крадіжок), вчинених повторно, поєднаних з проникненням у сховище.
Згідно ч.2 ст.22 КК України кримінальній відповідальності за крадіжку підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося чотирнадцять років.
Судом встановлено, що на час вчинення суспільно-небезпечних діянь, ОСОБА_5 виповнилося 13 років і він не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ст.185 КК України, що виключає його кримінальну відповідальність.
Відповідно до вимог ч.2 ст.97 КК України, примусові заходи виховного характеру, передбачені ч.2 ст.105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Вислухавши думку прокурора, представника Служби у справах дітей Татарбунарської районної державної адміністрації, захисника та законного представника неповнолітнього, враховуючи вік та особу ОСОБА_5 , який вперше вчинив суспільно-небезпечне діяння, на обліку у Службі по справах дітей Татарбунарської районної державної адміністрації не значиться, свою вину визнав повністю, розкаявся, посередньо характеризується за місцем навчання, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_5 примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд матері з обмеженням дозвілля і встановленням особливих вимог до поведінки неповнолітнього.
На пiдставi ст.22, ч.2 ст.97, ст.105 КК України, керуючись ст.ст.369-372, 376, 392-395, 498, 500, 501 КПК України, суд -
Клопотання про застосування до неповнолітнього ОСОБА_5 примусових заходів виховного характеру - задовольнити.
Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_5 , що вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.185 КК України, однак на момент його скоєння не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, примусові заходи виховного характеру, у вигляді передачі його під нагляд матері ОСОБА_6 з обмеженням дозвілля і встановленням особливих вимог до поведінки неповнолітнього, а саме щодо заборони перебування поза помешканням, де він постійно проживає, з 21 години до 07 години слідуючого дня строком на 2 (два) роки.
Початок тривалості примусових заходів виховного характеру рахувати з дня набрання чинності даної ухвали.
Ухвала може бути оскаржена впродовж 30 днів з дня її проголошення до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд Одеської області.
Суддя Семенюк