28 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Києва кримінальне провадження № 12013110100008860 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Малютянка Києво-Святошинського району
Київської області, який зареєстрований та проживає по
АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року,
за участю прокурора: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
обвинуваченого: ОСОБА_5
ОСОБА_5 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та йому призначено покарання у виді арешту строком на 6 місяців.
Справа № 11-кп/796/432/2014 Категорія: ч.2 ст. 125 КК України
Головуючий у І-й інстанції: ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог КПК України, просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Вказує, що сукупність усіх обставин вчиненого злочину свідчать про наявність в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, а тому судом неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_5 за ч.2 ст. 125 КК України.
Зазначає, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Вважає, що в матеріалах кримінального провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
В запереченнях обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_7 посилаючись на законність та обґрунтованість вироку, що ґрунтується на встановлених та досліджених в ході судового засідання доказах, просили залишити його без зміни.
В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор підтримав апеляційну скаргу частково, вважаючи, що довід про відсутність технічного носія із записом судового засідання в матеріалах кримінального провадження є необґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а вироку суду без зміни з наступних підстав.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що він 22 травня 2013 року приблизно о 18 год. 10 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в салоні автобуса «Богдан» д.н.з. НОМЕР_1 , що рухався маршрутом № 720 та проїжджав навпроти будинку № 78 по проспекту Перемоги в м. Києві, дістав зі своєї сумки розкладний ніж, розклав його і спонтанно, умисно наніс один удар по передній поверхні шиї сидячому перед ним на сидінні ОСОБА_9 , чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді різаної рани м'яких тканин передньої поверхні шиї, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Перевіривши висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, колегія суддів апеляційного суду вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у встановленому законом порядку доказами, ретельно перевіреними та дослідженими в судовому засіданні.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що перебував в стані алкогольного сп'яніння і не пам'ятає, що відбулося. До цього потерпілого ОСОБА_9 він не знав, неприязних стосунків у них не було, а тому пояснити, чому він наніс йому тілесні ушкодження, не може. Наміру на вбивство потерпілого він не мав.
Потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що разом зі своїм товаришем їхав у маршрутці, до салону якої зайшов ОСОБА_5 , який був у стані алкогольного сп'яніння. Вони запропонували йому присісти, але той відмовився. В подальшому потерпілий відчув удар в область шиї, схопив ОСОБА_5 за руку і відчув, що в нього йде кров. Після цього він відпустив ОСОБА_5 та вийшов із маршрутки. Чому ОСОБА_5 так вчинив пояснити не може, раніше вони знайомі не були, конфлікту між ними не було.
Свідок ОСОБА_10 пояснив, що він з ОСОБА_9 їхав у маршрутці, до якої зайшов ОСОБА_5 в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_5 відмовився на пропозицію присісти. Потім він відволікся і не бачив, що відбулося. Він побачив, як ОСОБА_9 схопив ОСОБА_5 за руку і чув, як хтось із пасажирів закричав. Також він бачив кров на шиї у ОСОБА_9 . Вже коли ОСОБА_9 відпустив ОСОБА_5 , то він побачив у того в руках ніж, який забрав.
З показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що на одній із зупинок до маршрутки зайшов ОСОБА_5 і зупинився біля двох хлопців, які запропонували йому присісти, але той відмовився. Після цього, ОСОБА_5 дістав ніж та наніс одному з хлопців удар по шиї. До цього конфлікту між хлопцями та обвинуваченим не було.
За даними висновку експерта № 549 від 14 серпня 2013 року ніж, вилучений 22 травня 2013 року, до категорії холодної зброї не відноситься, а є багатофункціональним кишеньковим складним ножем - різновидом ножів господарсько-побутового призначення.
За висновком експерта № 1251/Е, у ОСОБА_9 мало місце тілесне ушкодження у вигляді різаної рани м'яких тканин передньої поверхні шиї, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6, але менш ніж 21 добу за критерієм тривалості розладу здоров'я. вищезазначені ушкодження не мають ознак небезпеки для життя. Характер та морфологія виявленого ушкодження свідчить про те, що воно утворилось внаслідок однократної травматичної дії гострого предмету, якому притаманні ріжучі властивості, за давністю може відповідати вказаному терміну, тобто 22 травня 2013 року.
За даними акту стаціонарної комісійної судово-психіатричної та наркологічної експертизи № 162 від 06 серпня 2013 року, ОСОБА_5 страждає на органічне ураження головного мозку судинного генезису з психоорганічним синдромом, але за своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, до якого відноситься діяння, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сукупність досліджених та перевірених доказів вказує на те, що ОСОБА_5 заподіяв потерпілому ОСОБА_9 тілесне ушкодження у вигляді різаної рани м'яких тканин передньої поверхні шиї, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження.
Також судом першої інстанції правильно встановлено відсутність прямого умислу у ОСОБА_5 на замах на вбивство.
При цьому суд врахував кількість, характер і локалізацію поранення, а саме однократного ножового поранення, різана рана від якого розміром 0,4х15 см, обставини заподіяння, поведінку ОСОБА_5 після події, висновок експерта № 1251/Е, відповідно до якого вищезазначені ушкодження не мають ознак небезпеки для життя.
Крім того, як зазначив потерпілий, після того, як він схопив за руку ОСОБА_5 та відпустив його, той залишався з ножем у руках і не намагався в подальшому наносити удари.
Тобто, за наявності прямого умислу на вбивство потерпілого, обвинувачений мав час і змогу довести цей злочин до кінця. Такі показання узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_10 , відповідно до яких, після того як ОСОБА_5 наніс удар ножем і потерпілий вийшов із маршрутки, ОСОБА_5 деякий час стояв один, тримаючи у руках ніж, поки він його не забрав, тобто жодних дій не вчиняв.
Крім того, потерпілий ОСОБА_9 будь-яких претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_5 не має.
Перевіркою справи встановлено, що суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження у відповідності до ст. 337 КПК України в межах висунутого обвинувачення, в достатній мірі дослідив всі наявні у справі докази з точки зору їх достатності, належності та допустимості, які він, вмотивувавши своє рішення, поклав в основу вироку, і доводи апеляційної скарги прокурора про те, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду цього не спростовують.
Отже, доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильної кваліфікації дій засудженого за ч.1 ст. 125 КК України є необґрунтованими і такими, що не відповідають дійсності, оскільки не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності винності та кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто вчинення ОСОБА_5 умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, є правильними, і доводи апеляційної скарги прокурора цього не спростовують.
Призначене судом покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 65 КК України і є правильним.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність в матеріалах кримінального провадження технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, то вони є надуманими, оскільки в матеріалах кримінального провадження міститься технічний носій - (робоча копія, справа № 761/25779/2013, провадження 1-кп/761/75/2014, кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 ) з переліком дат судового засідання.
Отже, при перевірці кримінального провадження, істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування чи зміни вироку суду, не встановлено.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року щодо ОСОБА_5 - без змін.
Касаційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: _____________ ______________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3