Постанова від 22.05.2014 по справі 826/5027/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22 травня 2014 року 16 год. 45 хв. № 826/5027/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Цехаве Корм ЛТД" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 15 квітня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Цехаве Корм ЛТД" (далі - позивач) до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 17 січня 2014 року № 100270002/2014/000027/1 (далі - оскаржуване рішення) та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17 січня 2014 року № 100270002/2014/30031 (далі - оскаржувана картка).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що відповідачем порушено процедуру прийняття оскаржуваних рішення та картки, зокрема, в частині необґрунтованого застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Ухвалою суду від 18 квітня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 28 квітня 2014 року.

У судове засідання 12 травня 2014 року представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла. При цьому, 12 травня 2014 року до суду через канцелярію від представника відповідача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом залишено без задоволення у зв'язку з відсутністю обґрунтованих підстав.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 12 травня 2014 року судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем, як покупцем, та компанією Евонік Індастріс АГ (Evonik Industries AG) (Німеччина), як постачальником, 12 червня 2013 року укладено рамковий контракт № 00018 (далі - контракт), за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти товари: МетАМІНО® DL-Метіонін кормовий 99 %, ТреАміно® L-Треонін кормовий 98,5 %, ТріпАМІНО® L-тріптофан кормовий 98 % (далі - товари).

Згідно з п. 1.2 ст. 1 контракту, на кожну поставку товару контракт повинен доповнюватись специфікацією, яка визначає кількість і вартість товару, погоджена постачальником та покупцем.

25 листопада 2013 року позивачем на митну територію України завезено товари (продукти, що використовуються для виробництва кормів для годівлі тварин: ТреАміно® L-Треонін кормовий 98,5 % у кількості 20,544 кг).

08 січня 2014 року позивачем надано відповідачу митну декларацію №100270002/2014/295535 разом з відповідним пакетом документів, що додаються, а саме: контрактом; страховим полісом від 21 листопада 2013 року № 8894801442; специфікацію від 21 листопада 2013 року № 3; ветеринарним свідоцтвом від 27 листопада 2013 року Щ-30 № 226058; листом Державної служби України з контролю за наркотиками від 02 грудня 2013 року № 09/02-5682; довідкою про відсутність валютних коштів за кордоном 26088831 державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва 616/2; декларацією якості від 21 листопада 2013 року № 131111К1А; ветеринарним сертифікатом від 21 листопада 2013 року № HU321-326/139/Т./2013; реєстраційним посвідченням від 16 жовтня 2012 року АА-01770-04-12; сертифікатом відповідності від 22 листопада 2013 року №546002; заявою на проведення дослідження від 10 грудня 2013 року 539/26.2-42; експортною митною декларацією від 21 листопада 2013 року МRN13HU71100020014772.

Позивачем заявлено митну вартість товарів у розмірі 32000,00 євро.

17 січня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, відповідно до якого, митну вартість товарів збільшено до 39200,00 євро.

Крім того, 17 січня 2014 року відповідачем оформлено оскаржувану картку, якою позивача повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

У подальшому, позивачем надано відповідачу нову вантажно-митну декларацію, оформлену з урахуванням оскаржуваних рішення та картки, та сплачено митні платежі згідно із зазначеною у такій декларації новою митною вартістю товарів, що дозволило випустити товари у вільний обіг.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 54, ч. 3 ст. 53, п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України (далі - МК України), контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) відповідні додаткові документи.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особи митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності у наданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З матеріалів справи вбачається, при опрацюванні документів, наданих для митного оформлення товарів, відповідачем виявлено, що вони містять розбіжності, а саме:

- наданий для митного оформлення платіжний документ від 15 січня 2014 року неможливо ідентифікувати за оцінюваними товарами, оскільки в графі "Деталі платежу" відсутнє посилання на рахунок фактуру або інвойс, згідно з яким здійснено оплату;

- суму у платіжному дорученні зазначено як 86400,00 євро, у той час як, відповідно до інвойсу, загальна вартість товарів складає 32000,00 євро.

На підставі викладених обставин відповідачем витребувано у позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, зокрема: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити для ідентифікації товарів; прайс-листи виробників товарів; копію митної декларації країни відправлення товарів; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією; виписку з бухгалтерської документації.

Також, підставою для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів стала виявлена відповідачем наявність у Єдиній автоматизованій системі Державної митної служби України (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість аналогічних товарів.

При вирішенні даної справи суд враховує позицію Верховного Суду України, зазначену ним у постанові від 15 жовтня 2013 року № 21-270а13 про те, що наявність у ЄАС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Отже, за переконанням суду, відповідачем правомірно витребувано у позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

Однак, таку вимогу позивачем виконано не у повному обсязі, оскільки не надано відповідачу платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити для ідентифікації товарів.

Крім того, при аналізі наданих позивачем додаткових документів відповідачем зроблено висновок, що позивачем не усунуто розбіжностей, виявлених у документах, наданих для митного оформлення товарів.

Згідно зі ст. 266 МК України, на декларанта покладений обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Враховуючи викладені положення та фактичні обставини справи, зокрема з'ясований судом факт не надання позивачем у повному обсязі витребуваних відповідачем додаткових документів, які б підтверджували заявлену митну вартість товарів, та наявність розбіжностей в уже наданих документах, суд прийшов до висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних рішення та картки.

Згідно зі ст. 57, ч. 2 ст. 58, ч.ч. 1, 2 ст. 64 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується, лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Стосовно позиції позивача про неправомірність застосування відповідачем методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів суд зазначає, що у графі 33 оскаржуваного рішення обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Зокрема, зазначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути прийнято у зв'язку з тим, що використані позивачем або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально. Митну вартість товарів, що імпортуються, скориговано із застосуванням методу 2а, відповідно до ст. 59 МК України.

Оскільки позивачем у встановленому порядку не підтверджено заявлену ним митну вартість товарів, як того вимагає законодавство, а саме ним не надано у повному обсязі додаткові документи, які б підтвердили заявлену митну вартість товарів, та враховуючи наявну у відповідача цінову інформацію, вірним є його рішення про необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товарів.

Отже, визначення відповідачем митної вартості товарів здійснювалось згідно зі ст. 57 МК України шляхом послідовного використання методів визначення митної вартості товарів.

Таким чином, дії відповідача щодо коригування митної вартості товарів є законними та такими, що відповідають положенням законодавства, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішення та картки.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Цехаве Корм ЛТД" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Поряд з цим, відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Цехаве Корм ЛТД".

2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Цехаве Корм ЛТД" (ідентифікаційний код 32708265) судовий збір у розмірі 4384,80 грн. (Чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Попередній документ
39007486
Наступний документ
39007489
Інформація про рішення:
№ рішення: 39007488
№ справи: 826/5027/14
Дата рішення: 22.05.2014
Дата публікації: 03.06.2014
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Окружний адміністративний суд міста Києва
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі: