ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
28 травня 2014 року № 826/5249/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомУправління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва
до Приватного акціонерного товариства «Завод будівельних виробів-1»
простягнення заборгованості
встановив:
Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Завод будівельних виробів-1», в якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод будівельних виробів-1» заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 16 552,19 грн.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що за відповідачем обліковується борг по відшкодуванню витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з січня по березень 2014 року в сумі 16 552,19 грн., який відповідач в добровільному порядку не сплачує.
Відповідач у судове засідання не прибув, подавши до суду письмові заперечення, з яких вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи наступним.
Право на пенсію відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має особа, яка набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до 01.01.1992 року (день набрання чинності Законом).
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
На думку відповідача, пенсії, призначені відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відшкодуванню не підлягають.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, працювали на підприємстві та набули необхідного для призначення пільгової пенсії стажу до 01.01.1992 (дня набрання чинності Закону України «Про пенсійне забезпечення»), відповідно пенсія зазначеним особам мала призначатись позивачем у відповідності до вимог статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, позивач вважає, що пенсії, які були призначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, повинні призначатись відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на умовах, передбачених раніше чинним законодавством, яке, в свою чергу, не встановлювало обов'язку підприємств відшкодовувати Пенсійному фону України кошти виплачених пільгових пенсій.
Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів на відшкодування витрат на доставку і виплату пенсій в частині сум відшкодування, що зазначені для осіб, що набули право на пенсію до набуття чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку відповідача, є незаконними, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ч. 6 ст. 128 КАС України суд розглянув справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Приватне акціонерне товариство «Завод будівельних виробів-1» є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, як платник страхових внесків.
Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Абзацом 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Статтею 1 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до вказаної статті страхові внески -це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно з ч. 1 статті 15 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь; платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду.
Згідно із п. 6 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Стаття 2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на роботах із шкідливими та тяжкими умовами праці (відповідно до пп.. «а», «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ) здійснюється згідно окремого законодавчого акту через професійні та корпоративні фонди.
До введення пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються згідно норм Закону України «Про пенсійне забезпечення».
При цьому зберігається порядок відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, який діяв до набрання чинності (з 01.01.2004 р.) цього Закону. Підприємства та організації також відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» із грошових коштів, передбачених на оплату праці, вносять у Пенсійний фонд плату, яка покриває фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій. Починаючи із дня набрання чинності цього Закону, у розмірі 20 % із наступним збільшенням її на 10% до 100% розміру покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.
Повідомлення складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах.
На виконання вимог вищевказаних норм, відповідач був зобов'язаний сплатити суму по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2 за період з січня по березень 2014 року.
Щодо тверджень відповідача, викладених у письмових запереченнях, то суд вважає їх помилковими та не бере до уваги, оскільки, як встановлено судом, відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, призначених за списком № 2, мають здійснюватися відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
При цьому частиною 4 ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.
Згідно п. 1 постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 року № 1931-ХІІ Закон України «Про пенсійне забезпечення» введено в дію з 1 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону.
Відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:
а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;
б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
До набрання чинності Законом України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення осіб здійснювалось відповідно до Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08,1972 року. Пунктом 16 наведеного вище Положення, зокрема, було визначено, за наявності якого стажу роботи та віку особи мають право на пенсію на пільгових умовах. При цьому вимоги щодо атестації робочих місць за умовами праці згідно раніше діючого законодавства були відсутні.
Виходячи з аналізу наведених вище норм, суд звертає увагу на те, що особі, яка до 01 січня 1992 року (тобто до набрання чинності Закону України «Про пенсійне забезпечення») набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно із Списками №1, №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 і після цієї дати не працювала на роботах із важкими і шкідливими умовами праці, пенсія призначається відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно із статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Особі, яка до і після 01 січня 1992 року працювала на роботах, передбачених Списками № 1 та № 2, пенсія призначається відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням результатів атестації робочих місць.
Згідно пункту 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З матеріалів справи вбачається, що загальна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, на момент звернення до суду, становить 16 552,19 грн.
Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» направлялись відповідачу по пошті.
Також, наведенні розрахунки відповідають положенням законодавства, фактичним обставинам справи та відповідачем не спростовані.
Абзацом 6 частини 2 статті 17 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно зі статтею 23 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Беручи до уваги те, що сума заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва в розмірі 16 552,19 грн. Приватне акціонерне товариство «Завод будівельних виробів-1» не сплатило, суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Завод будівельних виробів-1» суми заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 16 552,19 грн. і вважає їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі та які підлягають стягненню з відповідача у вищенаведеному розмірі, заявленому позивачем у судовому порядку.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Судові витрати, які підлягають стягненню у відповідності до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
постановив:
Позов Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва задоволити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Завод будівельних виробів - 1» ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21517799, заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2 в розмірі 16 552,19 грн. (шістнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві грн. 19 коп.) на користь Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва за реквізитами: р/р 256053012612 в Головному управлінні Ощадбанку по м. Києву та Київській області, МФО 322669, код ЄДРПОУ 22869431.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шейко Т.І.