ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
19 травня 2014 року 16 год. 34 хв. № 826/4075/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення відповідача.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 19 травня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду міста Києва 28 березня 2014 року надійшов позов спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач) до інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області (далі - відповідач) про визнання незаконною та скасування постанови відповідача від 19 лютого 2014 року № 180 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" (далі - оскаржувана постанова).
В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки її прийнято відповідачем безпідставно, що суперечить положенням законодавства.
Ухвалою суду від 18 квітня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю.
Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, поданих до суду через канцелярію 28 квітня 2014 року.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
На підставі наказу від 03 лютого 2014 року № 17 та направлення на проведення перевірки від 03 лютого 2014 року № 288, позивачем проведено перевірку магазину позивача, за результатами якої 07 лютого 2014 року складено акт № 000200 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів (далі - акт перевірки), згідно з яким, позивачем допущено до реалізації товари, які не містять необхідної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, чим порушено п.п. 10, 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 (далі - Порядок № 833).
У зв'язку з викладеним, відповідачем складено припис щодо усунення позивачем порушень, виявлених у ході перевірки, який є складовою акту перевірки.
19 лютого 2014 року відповідачем прийнято оскаржувану постанову, якою на позивача накладено штраф у розмірі 5634,45 грн.
Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів", інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6-1) виробник (продавець) у разі виявлення не інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності. 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.
Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.
Продавець (виконавець), який реалізує продукцію, повинен обов'язково зазначати ціну кожної одиниці такої продукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції.
Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння.
Ціна продукції повинна включати в себе всі податки та неподаткові обов'язкові платежі, які відповідно до законодавства сплачуються споживачем під час придбання відповідної продукції.
Ціна товару зазначається за одну упаковку такого товару, а якщо товар поставляється без упаковки - за одиницю вимірювання, яка звичайно застосовується до такого товару.
У разі коли за одну ціну пропонується кілька товарів, робіт або послуг чи їх поєднання або якщо продавець (виконавець) надає споживачеві при реалізації однієї продукції право одержати іншу продукцію за зниженою ціною, до споживача доводиться інформація щодо: 1) змісту та вартості пропозиції та у разі пропонування товарів, робіт або послуг за одну ціну - ціни таких товарів, робіт або послуг, взятих окремо; 2) умови прийняття пропозиції, зокрема строку її дії та будь-яких обмежень, включаючи обмеження щодо кількості.
Згідно з п. 10, пп. 1 п. 21 Порядку № 833, суб'єкти господарювання повинні забезпечити: відповідність приміщення (місця) для провадження діяльності у сфері торгівлі і ресторанного господарства необхідним санітарним нормам, а технічного стану приміщення (місця), будівлі та устаткування - вимогам нормативних документів щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці; наявність на видному та доступному місці куточка покупця, в якому розміщується інформація про найменування власника або уповноваженого ним органу, книга відгуків та пропозицій, адреси і номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів; розміщення торговельного патенту, ліцензії відповідно до встановлених законодавством вимог; продаж товарів та їх обмін згідно з установленими правилами і нормами.
Суб'єкт господарювання зобов'язаний: надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари.
У ході розгляду справи судом з'ясовано, що продукція, перелічена у п.п. 1-28 додатку № 7 до акту перевірки, дійсно не містить інформації про дату її виготовлення, реквізити виробника, імпортера, що підтверджується фотознімками, копії яких наявні у матеріалах справи.
Акт перевірки з боку позивача підписано без зауважень. Натомість, у розділі ІІІ акту перевірки зазначено про те, що зауважень до перевірки не має, пояснення про усунення недоліків будуть надаватись додатково.
Тобто, на час перевірки представником позивача не заперечувався факт наявності виявлених у ході перевірки порушень законодавства у сфері захисту прав споживачів.
Штраф у розмірі 170,00 грн., накладений на представника позивача (керуючого магазину) постановою у справі про адміністративне правопорушення від 19 лютого 2014 року № 200, сплачений ним добровільно.
Крім того, 24 лютого 2014 року до відповідача надійшов лист від керуючого магазину, яким повідомлено про усунення виявлених у ході перевірки порушень.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови.
Стосовно процесуального строку для звернення позивача до суду з позовом суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1, абзацом 1 ч. 2, ч. 5 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.
Враховуючи викладені положення та зазначену в оскаржуваній постанові дату направлення її копії на адресу позивача, якою є 20 лютого 2014 року, суд прийшов до висновку про не пропущення позивачем встановлено КАС України процесуального строку для звернення до суду з позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення відповідача є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Поряд з цим, відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Відмовити повністю у задоволенні позову спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.
2. Стягнути із спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 14364757) судовий збір у розмірі 1644,30 грн. (Одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.
Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин
Постанова у повному обсязі складена 26 травня 2014 року