Справа: № 810/4548/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
27 травня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про скасування постанов, -
У серпні 2013 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі - Відповідач, ІДАБК) про визнання незаконними та скасування постанов ІДАБК про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_2 від 15.07.2013 року № З-25007/2 та від 25.07.2013 року № З-2507/3, якими накладено на Позивача штраф у розмірі 206460,00 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2014 року адміністративний позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем при винесенні оскаржуваних постанов не було враховано того, що Позивач не може бути суб'єктом відповідальності за Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а тому і накладення Відповідачем санкцій на підставі цього Закону є неправомірним.
Не погоджуючись із викладеним у постанові рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Апелянт в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, а постанову суду скасувати, прийнявши нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив, що у квітні 2013 року працівниками ІДАБК на підставі звернення Великоолександрівської сільської ради № 2-03/08/297 за зверненням громадянина ОСОБА_4 № 7/10-1704/9 було проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Готель Корона», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
У ході перевірки було встановлено, що на земельній ділянці, відведеній для будівництва та обслуговування житлового будинку (державний акт серії ЯА № 572172) у 2011 році, Позивач побудував індивідуальний житловий будинок - літ. «А-4» та прибудову - літ. «А-3» загальною площею 2666,6 м2. Будинок прийнятий в експлуатацію відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 26.10.2011 року № КС 18211064686 та відноситься до ІІІ категорії складності. Разом з тим, перевіркою виявлено наступні порушення: у 2012 році ФОП ОСОБА_2 без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт реконструював частину індивідуального житлового будинку під кафе загальною площею 77,8 м2, яке передав у користування ТОВ «Готель Корона» (договір оренди приміщення № 02/01-12 від 01 січня 2012 року), чим порушено ст. ст. 24, 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; у 2012 році ФОП ОСОБА_2 без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт реконструював частину індивідуального житлового будинку під приміщення для тимчасового користування (готель) загальною площею 426,30 м2, яке передав у користування ТОВ «Готель Корона» (договір оренди приміщення № 03/01-12 від 01 січня 2012 року), чим порушено ст. ст. 24, 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; ФОП ОСОБА_2 з 2012 року будівля експлуатується як кафе та приміщення для тимчасового користування (готель) без прийняття в експлуатацію в установленому законодавством порядку, чим порушено ст. 24, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; ФОП ОСОБА_2 у 2012 році, без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт добудував бетонну огорожу, яку з'єднав фундаментом з житловим будинком, та влаштував навіс. Вказана споруда розташована на межі земельної ділянки, що є порушенням п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування, планування та забудова міських та сільських поселень» та ст. 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесено припис від 12.06.2013 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_2 усунути порушення вимог законодавства до 15.07.2013 року (демонтувати прибудову, побудовану з порушенням п. 3.25 ДБН 360-92**) та припинити експлуатацію будівлі як готель та кафе з моменту вручення припису.
Крім того, за результатами перевірки складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 19.07.2013 року № 2-Л-З-1907/1 та № 2-Л-З-1907/2, яким визначено, що відповідальність за встановлені правопорушення передбачена п. п. 4, 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
За результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності Відповідачем 25.07.2013 року винесено постанови № З-2507/2 та № З-2507/2 про накладення штрафу за правопорушення, у сфері містобудівної діяльності у розмірі 206460,00 грн.
На підставі встановлених вище обставин, а також за наслідками системного аналізу приписів ст. 19 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», ст. ст. 9, 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», суд першої інстанції дійшов висновку, що постанови про накладення штрафу є неправомірними, оскільки, по-перше, ІДАБК було накладено штрафні санкції на особу, яка не є суб'єктом відповідальності відповідно до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», по-друге, твердження Відповідача про реконструкцію будинку та зміну внаслідок цього категорії складності не підтверджені належними доказами.
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на наступне.
Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини, визначено Законом України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 року №2780-ХІІ.
Згідно ст. 7 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.
Таким органом є Державна архітектурно-будівельна інспекція та її територіальні органи.
Зі змісту копії технічного паспорту на житловий будинок, копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.06.2008 № 844, копії витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 67-76, 84-85) вбачається, що житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить Позивачу як фізичній особі на праві приватної власності.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, між фізичною особою ОСОБА_2 та ТОВ «Готель Корона» 01.01.2012 року були укладені договори оренди приміщення № 02/01-12 та № 03/01-12, за якими Позивач передав в оренду товариству частину приміщення під кафе загальною площею 77,8 м2 та частину приміщення загальною площею 426,30 м2.
Отже, ОСОБА_2 володіє та розпоряджається вищезазначеними приміщеннями як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець.
Вищевикладені обставини також були встановлені Господарським судом Київської області та викладені у рішенні від 30.10.2013 року у справі №911/3149/13, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Поряд з іншим, судом першої інстанції вірно зауважено те, що ФОП ОСОБА_2 не здійснює підприємницьку діяльність, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки Бориспільської об'єднаної ДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області від 07.08.2013 року № 134/Г/17.
Преамбулою Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі - Закон) визначено, що цей Закон встановлює відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Згідно ст. 1 Закону правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
За таких обставин, враховуючи те, що суб'єктом відповідальності за Законом можуть бути лише фізичні-особи підприємці та юридичні особи, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази, якими підтверджується факт експлуатації кафе та готелю ОСОБА_2 як фізичною особою-підприємцем, то Позивач не може нести відповідальність Законом.
Поряд з цим, судова колегія погоджується з висновком Київського окружного адміністративного суду про те, що Відповідачем не доведено факт побудови Позивачем бетонної огорожі, яка з'єднана з фундаментом житлового будинку, оскільки подані Відповідачем фотографії частин будинку з огорожею та лист ДП «Спеціалізована державна експертна організація Центральна служба української державної будівельної експертизи» ДП «Укрдержекспертиза» не є достатніми доказами, якими підтверджується факт реконструкції ФОП ОСОБА_2 житлової будівлі, а також проведення будівельних робіт, що призвели до зміни загальної площі будинку.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про скасування рішення - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.