30 квітня 2014 рокусправа № 804/2850/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Мельника В.В.
суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.
за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпропромліт»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року у справі №804/2850/13-а
за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпропромліт»
до про Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Приватне акціонерне товариство «Дніпропромліт» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000361541 від 14 лютого 2013 року, № 0000611542 від 14 лютого 2013 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/2850/13-а. (т.1, а.с.1)
Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам чинного законодавства.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року у справі №804/2850/13-а в задоволенні адміністративного позову відмовлено. (суддя - Рябчук О.С.) (т.2, а.с.44-46)
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що порушення, допущені податковим органом при проведенні перевірки платника податків, не впливають на сутність встановленого перевіркою порушення вимог податкового законодавства.
Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Дніпропромліт», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року у справі №804/2850/13-а та задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
30 квітня 2014 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№23577/14 надійшло клопотання позивача про перенесення апеляційного розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника.
Винісши на розгляд зазначене клопотання позивача, колегія суддів, з урахуванням належного повідомлення позивача про апеляційний розгляд справи та неповажності викладених в клопотанні обставин, прийшла до висновку про його необґрунтованість.
Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.
У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.
Відповідно до матеріалів справи, в період з 18 січня 2013 року по 24 січня 2013 року посадовою особою відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Дніпропромліт» з питань взаємовідносин з Приватним підприємством «Славутич-Сігма Н» за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року та Приватним підприємством «Спецпромтехніка» за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року, результати якої оформлено актом перевірки №105/225/21866376 від 31 січня 2013 року.
Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем:
- ст. 234 Цивільного кодексу України, пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. за № 334/94-ВР, ст. 44 Господарського кодексу України, занижено податок на прибуток на загальну суму 63 834,00 грн.;
- ст. 234 Цивільного кодексу України, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, занижено податок на додану вартість на загальну суму 23 213,00 грн.
Відповідач в акті перевірки вказує, що позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентами - Приватним підприємством «Славутич-Сігма Н» та Приватним підприємством «Спецпромтехніка», які допустили порушення податкового законодавства, а саме, посадову особу зазначених підприємств визнано винною в організації мережі фіктивних підприємств з метою формування податкового кредиту та конвертації грошових коштів; позивачем не в повному обсязі надано до перевірки документи фінансово-господарської діяльності підприємства.
14 лютого 2013 року на підставі акту перевірки № 105/225/21866376 від 31 січня 2013 року відповідачем по відношенню до позивача прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000361541 та № 0000611542.
У відповідності до пп. 83.1.1.-83.1.6 п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Згідно п. 4.1., пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 334/94-ВР від 28.12.1994 р. валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".
Згідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 зазначеного Закону України датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 03.04.1997 р. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2011 року у справі №1-301/11, яка набрала законної сили, встановлено, що Приватне підприємство «Славутич-Сігма Н» та Приватне підприємство «Спецпромтехніка» створені засновником - ОСОБА_1, для здійснення незаконної діяльності по переведенню грошових коштів з безготівкової в готівкову форму.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що податкові накладні, підписані ОСОБА_1, та інші первинні документи, надані позивачем, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки хоча формально зазначені документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», вони складені за відсутності факту здійснення господарської операції.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення обґрунтованими, а висновок суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог - правильним.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 15 квітня 2013 року необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпропромліт» - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року у справі №804/2850/13-а - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.
Повний текст виготовлено - 12 травня 2014 року.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: О.В. Юхименко
Суддя: Л.М. Нагорна