23 січня 2014 рокусправа № 2а/0470/5243/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.
суддів: Туркіної Л.П. Дурасової Ю.В.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська
на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2012р. у справі № 2а/0470/5243/12
за позовом: Приватного підприємства "КАНЦ-СІТІ"
до: Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська
про: скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне підприємство "КАНЦ-СІТІ" (далі по тексту - позивач, ПП "КАНЦ-СІТІ") звернулося до адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська (далі по тексту - відповідач, податковий орган) № 0000262100 від 19.04.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1515091,50грн., в частині збільшення суми грошового зобов'язання на 690231,86грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 171911,96грн.
Позивач обґрунтував свої позовні вимоги безпідставністю висновків, викладених в акті планової виїзної перевірки від 04.04.2012р., на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач наполягає на тому, що висновки податкового органу не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, та не можуть бути доказами вчинення позивачем порушень.
Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд зазначив, що позивач має достатні докази на підтвердження своєї позицію, належним чином оформлені первинні документи (договори, рахунки, акти, накладні, банківські виписки, тощо) згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які дозволяють підтвердити зв'язок цих витрат з господарською діяльністю підприємства та підтверджують валові витрати, які понесені позивачем.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що суд першої інстанції не встановив та не дослідив належним чином фактичні обставини, невірно застосував норми процесуального права. Апелянт стверджує, що позивачем порушено норми Податкового кодексу України, як про це зазначено в акті перевірки за період з 01.04.09р. по 31.12.11р. від 04.04.2012р. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська проведено планову виїзну перевірку ПП "КАНЦ-СІТІ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.12.2011р. За результатами перевірки складено Акт №204/22-109130644430 від 04.04.2012р., в якому, зокрема,Ю зазначається про порушення позивачем, зокрема, норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (а.с.146-222). Висновки податкового органу ґрунтуються на безтоварності господарських операцій позивача з його контрагентами.
На підставі акту перевірки за порушення позивачем як платником податку пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" винесено податкове повідомлення-рішення №0000262100 від 19.04.2012р.
Висновки акту перевірки пов'язані з обставинами виконання договорів, укладених ПП "КАНЦ-СІТІ":
- договір №239 від 05.08.2010 р. між ПП "КАНЦ-СІТІ" (Покупець) та ТОВ "ІМПОРТ-ОФІС" (Продавець) на поставку канцелярських товарів та товарів для офісу;
- договір купівлі-продажу від 09.04.2009 р. між ПП "КАНЦ-СІТІ" (Покупець) та ПП "Днепр" (Продавец) на купівлю товарів згідно до переліку, який є додатком до договору;
- договір купівлі-продажу від 01.01.2009 р. між ПП "КАНЦ-СІТІ" (Покупець) та ПП "Днепр" (Продавец) на купівлю товарів згідно до переліку, який є додатком до договору.
Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Згідно зі 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
За нормами пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За нормами пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.
Матеріали справи підтверджують виконання вищезазначених договорів, укладених позивачем з його контрагентами. Про це свідчать належним чином оформлені документи, які підтверджують зв'язок витрат по операціях з ТОВ "Суперпак", ТОВ "Імпорт-Офіс", ПП "Днепр" з господарською діяльністю підприємства, тому позивач має право на податковий кредит з ПДВ підставою для нарахування якого є податкові накладні, які видані особами, які продавали товар/виконували роботи/надавали послуги, та оформлені відповідно до вимог підпункту 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165.
Щодо доводів податкового органу стосовно нікчемності договорів та у зв'язку з цим, як вважає відповідач, безтоварності операцій суд першої інстанції взяв до уваги позицію Верховного суду України, яка викладена у Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", постанову Верховного Суду України від 1 червня 2010 р. по справі № 21-573во10 та зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Суд першої інстанції також керується практикою Європейського Суду з прав людини (справа "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03)), де Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду, такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши надані до суду документи, слід визначитись, що висновки суду першої інстанції стосовно безпідставності позиції податкового органу є обґрунтованими. Право позивача на формування показників податкової звітності ґрунтується на законі та підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Доводи відповідача щодо безтоварності господарських операцій спростовуються матеріалами справи, отримання позивачем товарів, використання останніх у власній господарській діяльності, подальша реалізація продукції підтверджується первинними бухгалтерськими документами.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2012р. у справі № 2а/0470/5243/12 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2012р. у справі № 2а/0470/5243/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.
Головуючий: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна
Суддя: Ю.В. Дурасова