14 травня 2014 рокусправа № 811/681/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Мельника В.В.
суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.
за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі № 1170/2а-556/11
за позовом Управління пенсійного фонду України в м. Кіровограді
до про Кіровоградського інституту комерції стягнення боргу,-
Управління пенсійного фонду України в м. Кіровограді (далі по тексту - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградського інституту комерції (далі по тексту - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1103,13 грн.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №1170/2а-556/11. (а.с.1)
Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються у розмірі 80% від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника яка визначається відповідно до ч. 2 ст.23 зазначеного Закону та ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі № 811/681/13-а в задоволенні адміністративного позову відмовлено. (суддя -Жук Р.В.) (а.с.208-209)
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідач не є вищим навчальним закладом III - IV рівнів акредитації, а тому на нього не може розповсюджуватись обов'язок здійснення фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.
Позивач - Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі № 1170/2а-556/11 та задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що частина 5 ст. 24 Закону №1978-12 визначає, що різниця між сумою призначеної пенсії за вказаним законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів. Також на момент роботи відповідач був акредитований в період з 28.08.2001 р. по 01.10.2007 р., на протязі якого працювала ОСОБА_1, так як стаж наукової роботи в Кіровоградському інституті комерції ОСОБА_1 був зарахований за вказаний період при призначенні наукової пенсії, тому різниця пенсії повинна відшкодовуватися відповідачем.
12 травня 2014 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№24889/14 надійшли заперечення відповідача на апеляційну скаргу, в яких він, посилаючись на правильність рішення суду першої інстанції, просить залишити постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі № 1170/2а-556/11 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.
У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.
Згідно матеріалів справи, відповідач є вищим навчальним закладом, який надає освітні послуги на підставі ліцензії Міністерства освіти і науки України.
Відповідачем отримано сертифікати про акредитацію за напрямком (спеціальності) 0501 Економіка і підприємництво, 7.050104 Фінанси.
У відповідності до Довідки про включення вищого навчального закладу до Державного реєстру вищих навчальних закладів України реквізит рівень акредитації вищого навчального закладу не містить запису про рівень акредитації, що вказує на її відсутність.
Згідно листа 91/1-7-37/1 від 14 березня 2012 року Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України Кіровоградський інститут комерції був не акредитований за статусом (рівнем акредитації) за період 2010 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).
Згідно частини 9 ст. 24 зазначеного Закону різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:
- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;
- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;
- для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.
Згідно п. 9 «Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи», затвердженого ПКМУ від 24.03.2004р. №372 різниця у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації фінансується за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів згідно з пунктами 3 - 8 цього Порядку.
За змістом вказаних положень Закону та Порядку фінансування різниці між сумами пенсії здійснюється вищими навчальними закладами 3-4 рівня акредитації.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про освіту» відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:
- перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;
- другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;
- третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.
Відповідно до п. 1 Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах, затвердженого ПКМУ від 9 серпня 2001 р. № 978 дія цього Положення поширюється на вищі навчальні заклади, вищі професійні училища незалежно від форми власності та підпорядкування, які здійснюють підготовку (перепідготовку) фахівців за певними спеціальностями певних освітньо-кваліфікаційних рівнів на підставі ліцензії МОН. Акредитація проводиться з ініціативи навчального закладу.
Пунктом 2 вказаного Положення передбачено, що акредитація вищого навчального закладу (далі - акредитація закладу) - це державне визнання його статусу (рівня акредитації).
Акредитація спеціальності у навчальному закладі з певного напряму за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем (далі - акредитація спеціальності) - це державне визнання відповідності рівня підготовки (перепідготовки) фахівців з цієї спеціальності державним вимогам.
Відповідно до п. 6 вказаного Положення, документом який посвідчує факт акредитації є сертифікат.
Таким чином, враховуючи вищевказані положення чинного законодавства вбачається, наявність, як акредитації навчального закладу, як юридичної особи, так і акредитації окремої спеціальності у навчальному закладі з певного напряму за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем, а тому вказані види акредитації не є тотожними.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач не є вищим навчальним закладом III - IV рівнів акредитації, а тому на нього не може розповсюджуватись обов'язок здійснення фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 11 квітня 2013 року необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. ст.160, 195,196,198,200,205,206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі № 1170/2а-556/11 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.
Повний текст виготовлено - 19 травня 2014 року.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: О.В. Юхименко
Суддя: Л.М. Нагорна