"28" березня 2014 р. справа № 2а-2540/11/0408
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу
управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області
на постанову Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 05.08.2011 р., прийняту у порядку скороченого провадження,
у справі № 2а-2540/11/0408
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
14.07.2011 року позивач звернувся до Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу з позовом, в якому, з рахуванням уточнень, просив стягнути з відповідача виплати як дитині війни з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
Постановою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 05.08.2011 р. позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 14 січня 2011 року;
- зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 14 січня 2011 року з урахуванням раніше сплачених йому сум підвищення до пенсії, як «дитині війни» за цей період. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни і має право відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
У період 14.01.2011 року по 22.07.2011 року зміст статті ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не змінювався, а застосування відповідачем положень постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що права позивача були порушені.
Проте, задовольняючи позовні вимоги в частині суд першої інстанції не прийняв до у ваги наступне.
Так, відповідно до ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час щомісячного отримання пенсії, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком колегії суддів відсутні, тому наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню.
У зв'язку зі зверненням позивача до суду 14.07.2011 року суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача за період з 01.07.2007 року по 13.01.2011 року залишити без розгляду.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року, прикінцеві положення Закону доповнено пунктом 4, відповідно до якого встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набула чинності 23 липня 2011 року, пунктом 6 якої встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.
Таким чином, відповідач повинен провести підвищення пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 14.01.2011 року по 22.07.2011 року, тобто до змін в нормативних актах, котрі регулюють спірне питання.
За таких обставин суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст.198, ст. ст.202, 205, 207 КАС України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Постанову Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 05.08.2011 р. у справі № 2а-2540/11/0408 - скасувати.
Позов ОСОБА_1 в частині визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.07.2007 року по 13.01.2011 року - залишити без розгляду.
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 14.01.2011 року по 22.07.2011 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 14.01.2011 року по 22.07.2011 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та оскарженню відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун