24 квітня 2014 рокусправа № 804/7189/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,
представників сторін:
позивача : - Буряк Т.М., дов. від 22.04.14 р.
відповідача: - Товста Н.А., дов. від 17.02.14 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів Дніпропетровської області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 р. у справі № 804/7189/13-а
за позовом Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго"
до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, -
24.05.2013 р. Комунальне підприємство "Новомосковськтеплоенерго" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0002291520 від 19.12.2012 р. у сумі 98 987,96 грн. за платежем податок на додану вартість.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковою інспекцією безпідставно нараховані штрафні санкції у вказаній сумі за несвоєчасну сплату неіснуючих податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2009 р., які нараховані у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за уточнюючим розрахунком на підставі акту камеральної перевірки. Окрім того, позивач посилався і на те, що відповідачем 18.08.2010 р. уже застосовані до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань за серпень 2009 р. про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0003481520/0 на суму 83 044,55 грн., яке постановою суду від 21.02.2012 р. визнано протиправним та скасовано в частині нарахованої суми у розмірі 34 500,05 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 р. у справі № 804/7189/13-а вищевказаний адміністративний позов задоволено.
Постанову суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а саме: рішення прийняте за межами строку визначеного ст. 102 Податкового кодексу України; розрахунок штрафної санкції здійснено неправомірно через помилкове визначення суми грошового зобов'язання; на дану суму грошового зобов'язання за серпень 2009 року позивачем вже виносилось податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій, що суперечить положенням Конституції України, відповідно до яких особу неможливо притягувати до відповідальності двічі за одне й те саме порушення.
Не погодившись з постановою суду, Новомосковською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 р. у справі № 804/7189/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не в повному обсягу дослідив правомірність формування відповідачем штрафної санкції, оскільки сума грошового зобов'язання, з якої обраховувався штраф самостійно визначена позивачем.
Скаржник також вказує на те, що судом першої інстанції не враховано специфіку штрафних санкцій, передбачених ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким визначено, що штраф нараховується на вже погашену суму податкового боргу. Представниками сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримано визначені правові позиції по суті спірних питань даної справи, надані пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги. Представник позивача зазначив про безпідставність доводів апеляційної скарги, натомість представником відповідача зазначено про наявність підстав для її задоволення.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у відповідності до п.1, п.3 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Новомосковською ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих КП "Новомосковськтеплоенерго" у податковій звітності з ПДВ та щодо несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 467/1520/03342190 від 19.12.2012 р. (а. с.9, 10).
Згідно висновків даної перевірки Підприємством в порушення вимог п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 ПК України допущено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ протягом граничного строку за період з серпня 2009 р. по жовтень 2012р.
Підставою для таких висновків стали обрахунки податкового органу, згідно яких сума несвоєчасно сплаченого боргу за уточнюючим документом від 09.11.2009 р. № 45141 становить 197 975,92 грн., штрафна санкція становить 98 987,96 грн. (а. с.11, 12).
19.12.2012 р. на підставі зазначеного акту перевірки Новомосковською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0002291520, яким на підставі ст.126 ПК України за затримку на 407 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 197 975,92 грн. застосовано штраф у розмірі 98 987,96 грн. (а. с.13). Суд першої інстанції, врахувавши доводи позивача, адміністративний позов задовольнив.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, заслухавши пояснення представників сторін? колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Новомосковської ОДПІ підлягає задоволенню з таких підстав:
Положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (далі - Закон № 2181), який діяв до 01.01.2011 р., було передбачене самостійне обчислення платником податків суми податкового зобов'язання, яка зазначається у податковій декларації (п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону № 2181).
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання податкової декларації.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII (на підставі якого відповідачем проводилась камеральна перевірка позивача) втратив чинність з 12.08.2012 р., з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні від 05.07.2012 р. №5083-VI.
Тобто на момент проведення податковим органом камеральної перевірки Підприємства (грудень 2012 р.) Закон України «Про державну податкову службу в Україні» вже не діяв, що свідчить про безпідставність посилань відповідача в акті перевірки від 19.12.2012 р. на вказаний Закон.
З 01.10.2011 р. відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Підпунктом 166.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України).
Згідно п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
При цьому, за приписами п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.
Пункт 126.1. ст.126 ПК України визначає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. У відповідності до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Матеріали справи свідчать, що 09.11.2009 р. Підприємством подано до податкового органу Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за серпень 2009 р. № 45141, в якому позивачем самостійно визначено до сплати суму, що підлягає сплаті до бюджету за вказаний період у розмірі 80 862 грн. (а. с.18).
Отже, підтвердженим матеріалами справи є висновок суду першої інстанції про те, що сума грошового зобов'язання визначена самостійно позивачем до сплати за серпень 2009 р. за Уточнюючим розрахунком від 09.11.2009 р. № 45141 становила саме 80 862 грн.
Судом першої інстанції також встановлено і не заперечується скаржником, що позивачем у вересні 2009 р., а саме: 23.09.2009 р., 24.09.2009 р., 28.09.2009 р., 29.09.2009 р., 30.09.2009 р. із вищевказаної суми грошового зобов'язання було сплачено 48 000 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком (а. с.25-30).
Так, залишок несвоєчасно сплаченого боргу за серпень 2009 р. становить 32 862 грн.
Як зазначено вище, за позицією відповідача штрафні санкції за Уточнюючим розрахунком від 09.11.2009 р. № 45141 повинні бути розраховані саме із суми боргу 197975,92 грн., яка утворилась в зв'язку з тим, що кошти, які надійшли на сплату зобов'язання з податку, збору (обов'язкового платежу) спрямовувались на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 (чинного на 2009-2010 р.р.).
Тобто спірне питання полягає у правомірності або неправомірності застосування до Підприємства штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з ПДВ, яка мала місце внаслідок того, що податковий орган спрямував поточні платежі позивача на погашення податкового боргу, що виник раніше.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у період дії Закону № 2181, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону № 2181, податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Пунктом 7.7 ст.7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Як визначено п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.
Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/89/76 (далі - Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Як зазначено у п.п.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону № 2181 днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України, діючого на момент виникнення спірних відносин, належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у податкового органу права чи обов'язку змінювати призначення платежу, визначене платником податків у період часу до введення в дію Податкового Кодексу України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на приписи п.102.1 ст.102 ПК України, згідно яких у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що застосування до позивача штрафної санкції за Уточнюючим розрахунком від 09.11.2009 р. № 45141 мало місце з порушенням відповідачем строку давності, встановленого п.102.1 ст.102 ПК України, тобто за межами 1095 днів з урахуванням дати подання уточнюючого розрахунку (09.11.2009 р.) та дати прийняття оспорюваного податкового повідомлення рішення (19.12.2012 р.).
Таким чином, наведене свідчить про безпідставність застосування штрафних санкцій до Підприємства за спірним податковим повідомленням-рішенням.
Тим більш, скаржником не заперечується, що податковим органом вже були застосовані до Підприємства штрафні санкції за несвоєчасну сплату зобов'язань за серпень 2009 р. за податковим повідомленням-рішенням від 18.08.2010 р. № 0003481520/0 в сумі 83044,55 грн., яке постановою суду від 21.02.2012 р. скасовано в частині застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату зобов'язань за серпень 2009 р. у розмірі 34500,05 грн., що у даному випадку за приписами ч.3 ст.71 КАС України не потребує доказування.
Тобто мало місце повторне застосування до Підприємства штрафної санкції за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання за серпень 2009 р. на підставі спірного податкового повідомлення-рішення від 19.12.2012 р., що є прямим порушенням приписів ст.61 Конституції України, оскільки ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Підприємства щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ № 0002291520 від 19.12.2012 р. про застосування штрафних санкцій у сумі 98 987,96 грн.
З огляду на встановлені обставини та наявні матеріали справи, на думку судової колегії Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та, відповідно, застосування ст. 202 КАС України.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 р. у справі № 804/7189/13-а - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 р. у справі № 804/7189/13-а - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко