23 квітня 2014 рокусправа № 2а/0470/13231/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.
суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.
за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року у справі №2а/0470/13231/12
за позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпровської області Державної податкової служби
до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ТВІРР» застосування арешту рахунків платника податків,-
Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі по тексту - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ТВІРР» (далі по тексту - відповідач), в якому просила застосувати арешт коштів ТОВ «Компанія «ТВІРР» на розрахунковому рахунку 2600984718, АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805 (а.с.2)
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а/0470/13231/12 (а.с.1)
Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що у відповідача наявний податковий борг у розмірі 1759,92 грн. У зв'язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого на ньому рухомого та нерухомого майна, просить накласти арешт на кошти відповідача, що знаходять на рахунках у банку.
Постановою Дніпропетровська окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року у справі №2а/0470/13231/12 адміністративний позов залишено без задоволення. (суддя - Ляшко О.Б.) (а.с.27-28)
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що обставини для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу.
Позивач - Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року у справі №2а/0470/13231/12 та задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що підставою для застосування арешту коштів на рахунках ТОВ «Компанія «ТВІРР» стала обставина, передбачена пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, а саме відсутність майна платника податків, за рахунок якого можливе погашення податкового боргу.
Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.
У судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідач зареєстрований, як юридична особа 31.07.2007 року.
Відповідно до довідки № 1574 від 11.10.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ТВІРР» перебуває на обліку у Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції м.Дніпропетровська Дніпровської області Державної податкової служби.
Відповідно до розрахунку податкового боргу станом на 18.10.2012 року, відповідач має податковий борг в розмірі 1759,92 гривень.
Відповідно до п.п. 20.1.16, 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду, у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом;
Накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
У відповідності до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Підпунктом 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.
Згідно ст. 94 ПК України арешт коштів є різновидом арешту майна.
Отже, адміністративний арешт коштів з рахунків платника податків може бути застосовано судом за позовною заявою податкового органу лише за умов наявності однієї з обставин, що визначені п.п. 94.2.1 - 94.2.7 п. 94.2 ст. 94, а саме платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, а також за умови наявності рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Крім вищезазначеного переліку обставин, за наявності яких податковий орган має право на звернення до суду з позовом про накладання арешту та інші цінності платника, Податковим кодексом України закріплений особливий порядок накладання такого арешту, який передбачений ст. 94 ПК України
Відповідно до пункту 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1042 (надалі - Порядок. № 1042), арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Пунктом 7.3 наведеного Порядку передбачено що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків.
Позивач, звертаючись до суду з адміністративним позовом про накладання арешту не надав жодних доказів наявності перелічених умов, передбачених ст.94 Податкового кодексу України за настанням яких суд може прийняти рішення про застосування арешту коштів відповідача.
Крім того , відповідно до ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивач, на думку колегії суддів, не надав доказів застосування арешту коштів, як виняткового забезпечення виконання своїх обов'язків відповідачем, як платником податків.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову в задоволенні позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 24 грудня 2012 року необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року у справі №2а/0470/13231/12 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.
Повний текст виготовлено - 28 квітня 2014 року.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: О.В. Юхименко
Суддя: Л.М. Нагорна