13 травня 2014 рокусправа № 811/3924/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року по справі № 811/3924/13-а за позовом управління Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування фінансових санкцій,-
12 грудня 2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить застосувати та стягнути в дохід Державного бюджету України з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансову санкцію у вигляді штрафу в сумі 9 176 000,0 гривень.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року адміністративний позов управління Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області - залишено без руху.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу від 13 грудня 2013 року та направити справу для продовження розгляду, а саме для відкриття провадження у справі.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 20 грудня 2013 року - надати відомості коли і ким виявлено факт провадження відповідачем господарської діяльності, щодо якої існує спеціальна заборона, встановлена законом.
Також в якості недоліків зазначено, що позивач всупереч вимог ч. 3 ст. 106 КАС України не надав до позовної заяви документ про сплату судового збору. Визначаючи розмір судового збору, який підлягає сплаті, суд першої інстанції виходив з майнового характеру позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 106 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
В матеріалах справи міститься додане позивачем платіжне доручення № 1724 від 09.12.2013 року про сплату судового збору у сумі 68,62 гривень.
Зі змісту позовних вимог позивача вбачається, що позивач просить суд застосувати та стягнути в дохід державного бюджету України з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансову санкцію у вигляді штрафу в сумі 9 176 000 гривень, а отже певна грошова сума яку необхідно стягнути свідчить саме про майновий характер спору, а тому сплаті підлягає судовий збір у розмірі 487,20 гривень відповідно до п.п.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір що становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору.
Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не в повному обсязі сплатив судовий збір на вимогу ухвали суду від 13.12.2013 року про залишення позовної заяви без руху в частині надання доказів про сплату судового збору за поданням позовної заяви майнового характеру.
До позовної заяви доданий вирок, в якому встановлені факти щодо вчинення позивачем протиправних діянь, які є підставою звернення позивача з зазначеним позовом. Тому даний вирок є доказом, який суд повинен оцінити лише в ході розгляду справи, вказавши на належність, допустимість та достатність даного доказу для вирішення заявлених позивачем вимог.
У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про безпідставність вимог суду першої інстанції щодо зазначення та надання доказів виявлення фактів провадження відповідачем господарської діяльності, щодо якої існує спеціальна заборона, встановлена законом, тому дана вимога підлягає виключення з ухвали суду першої інстанції.
Керуючись п. 2, 3 ч. 1 ст. 199, п. 2 ч. 1 ст. 201, п. 6 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області - задовольнити частково.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року - змінити, виключивши з ухвали вимогу щодо зазначення та надання доказів виявлення фактів провадження відповідачем господарської діяльності щодо якої існує спеціальна заборона, встановлена законом.
В решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: С.А. Уханенко
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: Ю.М. Дадим