27 грудня 2013 рокусправа № 2а-14968/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М.,
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою
управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя
на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2011 р., прийняту у порядку скороченого провадження,
у справі № 2а-14968/2011
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
12.09.2011 р. позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача, що призвела до порушення права позивача на 30 % підвищення позивачу передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язати відповідача виплатити недоплачену суму виплат дитині війни, за строк з 12.09.2011 року по теперішній час у виплачувати далі згідно чинного законодавства.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2011 р. позов задоволено частково, а саме: визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 12 вересня 2011 року; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 12 вересня 2011 року до змін в законодавстві або зміни соціального статусу особи, з урахуванням виплачених сум.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до ст. 6
Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, задовольняючи позовні вимоги в частині недоплати суми з 12 вересня 2011 року, суд першої інстанції не вірно застосував норми матеріального права.
Так, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року, прикінцеві положення Закону доповнено пунктом 4, відповідно до якого встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набула чинності 23 липня 2011 року, пунктом 6 якої встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.
Зазначені нормативні акти судом першої інстанції не застосовані.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду з прийняттям нової постанови про відмову у задоволені позовних вимог з наведених підстав.
Керуючись ст. ст.198, 202, 205, 207 КАС України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя - задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2011 р. у справі № 2а-14968/2011 - скасувати.
У задоволені позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та оскарженню відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун