20 вересня 2013 рокусправа № 2а-10548/2011
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Богданенка І.Ю. Нагорної Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.07.11 року у справі №2а-10528/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії -
В травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача по відмові в перерахунку додаткової пенсії особі, яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, відповідно до ст. ст. 49, 51 Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі по тексту - Закон №796);
- зобов'язати відповідача перерахувати та призначити додаткову пенсію відповідно до ст. ст. 49, 51 Закону № 796 з 31.01.2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 липня 2011 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії відповідача по відмові в перерахунку додаткової пенсії позивачу відповідно до ст. ст. 49, 51 Закону № 796, зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 51 Закону № 796 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком починаючи з 06.11.2010 року з урахуванням виплачених сум. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача, має статус особи постраждалої від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Статтею 49 Закону № 796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюється у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 51 Закону № 796 особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком (редакція норми із змінами, внесеними згідно із Законом України від 17.11.2005 року № 3108-IV).
Пунктом 28 Розділу ІІ Закону України № 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 51 було викладено в новій редакції, які набули чинності з 01.01.2008 року. Згідно рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зазначені зміни було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином, дію ст.51 Закону №796 було відновлено з 22 травня 2008 року. Норми цього закону не було скасовано або змінено у 2010-2011 роках.
До того ж, відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону, є висновок суду першої інстанції, що позивач має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру додаткової пенсій позивача застосуванню підлягає ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вбачається, що під час визначення розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, суд не може застосувати при розгляді справи, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене ст. 51 Закону.
Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть бути підставою для її скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 липня 2011 року у справі №2а-10548/11 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: Л.М. Нагорна