12 лютого 2014 рокусправа № 2а-5190/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Дурасової Ю.В. Нагорної Л.М.
за участю секретаря - Комар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2011 р.
у справі № 2а-5190/11
за позовом Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м.Дніпропетровську Ради
до ОСОБА_1
про стягнення боргу з виплати державної допомоги по догляду за дитиною, -
19.09.2011 року Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м.Дніпропетровську Ради звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 685, 58 грн. надмірно отриманих останньою у якості допомоги по вагітності і пологах за період з 01.09.2008 року по 30.09.2008 року.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2011 р. позов задоволено.
В обґрунтування постанови суд послався на норми ст. 22 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", згідно якої суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян ( у результаті надання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміну у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно з законом.
Не погодившись з постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2011 р., ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність рішення суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2011 р. по справі № 2а-5190/11 , а в позові відмовити.
Відповідач зазначає, що висновок суду про перебування ОСОБА_1 у вересні 2008 року у трудових відносинах з ПП ОСОБА_2 є необґрунтованим та спростовується записами, що містяться у трудовій книжці ОСОБА_1, а також поясненнями останньої.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду - без змін.
Позивач вказує, що факт надання ОСОБА_1 недостовірних відомостей, що стали підставою для призначення допомоги по вагітності та пологах, підтверджено належними доказами, а саме трудовим договором від 14.12.2003 р., згідно якого ОСОБА_1 на момент отримання допомоги працювала барменом у названого підприємця.
Відповідач до суду не прибув.
Про час та місце судового засідання повідомлений згідно ч. 11 ст. 35 КАС України.
Заслухавши представника позивача, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно ст. 7 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають всі жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. п. 2, 6 ст. 1 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» до застрахованих осіб відносяться фізичні особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи.
У відповідності до ст. 22 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян ( у результаті надання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміну у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно з законом.
Судом встановлено, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 15.09.2009 року та наданого комплекту документів, на підставі ст. ст. 7-9, 10-12, 13-15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", Управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м.Дніпропетровську Ради, були призначені:
1. Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;
2. Допомога при народженні дитини;
3. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
В ході перевірки, проведеної 26.04.2011 року, встановлено, що громадянка ОСОБА_1 до 22.10.2008 року працювала барменом за трудовим договором, укладеним з ПП ОСОБА_2 Зазначений договір було зареєстровано у Сімферопольському міському центрі зайнятості. Однак, запис про роботу в трудову книжку не внесено.
Оскільки з фактичних обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 була виплачена державна допомога у зв'язку з вагітністю і пологами в той час, коли вона мала статус особи, застрахованої у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що виключає можливість такої виплати, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Доводи відповідача стосовно того, що трудові відносини з ПП ОСОБА_2 було припинено нею у лютому 2008 року, не приймаються судом, як такі, що суперечать матеріалам справи - змісту трудового договору, який свідчить, що трудові відносини між ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 припинено 22.10.2008 року (а.с. - 13).
Відсутність записів про трудову діяльність у трудовій книжці відповідача також не можна вважати у якості доказів щодо відсутності трудових відносин, оскільки відомості трудової книжки спростовуються іншими належними доказами, що наявні у матеріалах справи.
Отже, рішення суду першої інстанції про задоволення позову є законним та обґрунтованим, що виключає підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2011 р. без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: Л.М. Нагорна