20 березня 2014 рокусправа № 2а/0470/9954/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,
представників сторін:
позивача : - Сидоренко О.Ю., дов. від 12.02.14 р.
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0470/9954/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Трейд"
до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби
про скасування рішень, -
22.08.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко Трейд" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 19.04.2012 р. № 0000042210, яким ТОВ "Ніко Трейд" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 252 048,36 грн. з яких 245 814,45 грн. - за основним платежем та 6 233,91 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 19.04.2012 р. № 0000052210, яким ТОВ "Ніко Трейд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку па додану вартість у загальному розмірі 258 086,58 грн., з яких 212031,52 грн. за основним платежем та 46 055,06 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу на підставі яких винесено спірні податкові повідомлення-рішення є хибними та безпідставними, оскільки реальність господарських операцій позивача підтверджена належним чином оформленою первинною документацію, укладені угоди нечинними в законному порядку не визнані, тому формування податкового кредиту здійснено позивачем правомірно у відповідності до приписів чинного законодавства.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0470/9954/12 вищевказаний адміністративний позов задоволено.
Постанову суду мотивовано доведенням відсутності завищення валових витрат позивача, що підтверджено, дослідженими в судовому засіданні господарськими договорами, актами виконаних на користь ТОВ «Ніко Трейд» робіт, а також податкових накладних, які містять в собі достовірні відомості, не визнані в установленому порядку недійсними та, як первинні документи, містять в собі усі реквізити, передбачені ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Не погодившись з постановою суду, Нікопольською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0470/9954/12 та постановити нову про відмову у задоволенні позову. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не в повному обсягу встановив та дослідив обставини по справі, не надав оцінки поясненням відповідача щодо ненадання ТОВ «Ніко Трейд» таких документів, як акти прийому-передачі виконаних робіт, транспортних накладних, переліку виконаних робіт тощо, тобто документів, які безпосередньо підтверджують реальність здійсненої господарської діяльності, а не фіктивних правочинів, укладених з метою отримання податкової вигоди. Судом першої інстанції не взято до уваги висновки матеріали перевірки, якими встановлено, що контрагенти позивача взагалі не мають необхідних умов для здійснення господарських операцій, таких як основні фонди, виробничі активи, технічний персонал тощо.
ТОВ «Ніко Трейд» проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною, зазначаючи, зокрема, що чинне законодавство України не зобов'язує платника податків з'ясовувати наявність трудових та матеріальних ресурсів підприємств-контрагентів та не наділяє його такими правами, про що представником заявлено в судовому засіданні.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.
З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з приписів ч.4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду скарги
Як вбачається з матеріалів справи, Нікопольською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ніко Трейд» з питання дотримання вимог податкового законодавства з частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки від 23.03.2012 р. №40/221/3625461 (а. с.52-109).
Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення Товариством п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, внаслідок чого Підприємцем занижено податок на додану вартість по взаємовідносинам:
В ході проведеної податковим органом перевірки позивача виявлені порушення:
1). п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 245 814,45 грн., у тому числі:
- за 2010 рік - 24 935,63 грн.;
- за 2-3 квартали 2011 року на суму 220 878,82 грн.
2). п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст.198, з урахуванням п.185.1 ст.185 ПК України, в результаті чого ТОВ «Ніко Трейд» занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 212031,52 грн., у тому числі:
за грудень 2010 р. - 19948,5 грн.,
за червень 2011 р. - 27315,28 грн.,
за серпень 2011 р. - 38671,69 грн.,
за вересень 2011 р. - 125596,05 грн.
19.04.2012 р. на підставі даного акту перевірки Нікопольською ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення:
- № 0000042210, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 252 048,36 грн. з яких 245 814,45 грн. - за основним платежем та 6 233,91 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а. с.111).
- № 0000052210, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку па додану вартість у загальному розмірі 258 086,58 грн., з яких 212031,52 грн. за основним платежем та 46 055,06 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а. с.112).
Спірним в даній справі є питання щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення до валових витрат Товариства витрат з придбання робіт (послуг) ізоляції труб сталевих екструдованим поліетиленом від ТОВ «ТД «Армоізол», ТОВ фірма «Технологія Сплав», ПП «Ніка Сервіс», ТОВ НВП з II «Укртрубоізоліт», ТОВ «Українська інструментальна компанія» та формування Товариством податкового кредиту з ПДВ, сплаченого у ціні придбання цих робіт (послуг) згідно господарських операцій, які не носили реального характеру.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Нікопольської ОДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:
За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з акту перевірки від 23.03.2012 р., позиція податкового органу ґрунтується на тому, що операції Товариства з придбання вищевказаних робіт не мали реального товарного характеру.
Такі висновки податкового органу ґрунтуються на інформації з Бази даних, згідно якої у ТОВ «ТД «Армоізол» (а. с.65), ПП «Ніка Сервіс» (а. с.77), ТОВ «Українська інструментальна компанія» (а. с.83)відсутні виробничі можливості для надання таких послуг (основних фондів та необхідної кількості працівників), а також на відсутності у товарно-транспортних накладних відомостей про переміщення товару від позивача до ТОВ «ТД «Армоізол» (а. с.65), ТОВ фірма «Технологія Сплав» (а. с.73-75), ПП «Ніка Сервіс» (а. с.78), ТОВ НВП з II «Укртрубоізоліт» (а. с.82), ТОВ «Українська інструментальна компанія» (а.с.85), які надавали послуги з ізоляції труб, та ненаданні документів, які би підтверджували фактичне виконання послуг: актів прийому-передачі виконаних робіт із зазначенням місця виконання, переліком виконаних робіт, заявок ТОВ «Ніко Трейд» на адресу перевізників (з необхідними відомостями, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси навантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки), подорожніх листів.
Так, матеріалами справи підтверджується і зазначається відповідачем в акті перевірки, що у періоді, який перевірявся, Товариство на підставі укладених договорів (складених рахунків) отримувало послуги ізоляції труби сталевої екструдованим поліетиленом від наступних підприємств: ТОВ «ТД «Армоізол», ТОВ фірма «Технологія Сплав», ПП «Ніка Сервіс», ТОВ НВП з II «Укртрубоізоліт», ТОВ «Українська інструментальна компанія».
Частиною 2 статті 5 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України.
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин (грудень 2010р.), тобто Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закон України «Про податок на додану вартість» (чинний в редакції станом на 2010 р.) та норми Податкового кодексу України виходячи з того, що спірні відносини мали місце і у 2011 році, а також з того, перевірка позивача податковим органом здійснена у березні 2012 р.
Так, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334).
Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно абз.1 п.138.2.ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (абз.1 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168 (чинного на момент виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Згідно з п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону № 168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).
Доказів того, що станом на момент проведення господарських операцій позивачем з контрагентами ТОВ «ТД «Армоізол», ТОВ фірма «Технологія Сплав», ПП «Ніка Сервіс», ТОВ НВП з II «Укртрубоізоліт», ТОВ «Українська інструментальна компанія», вказані контрагенти не знаходились в Єдиному реєстрі як юридичні особи та не були зареєстрованими платниками ПДВ, відповідачем суду не надано.
Також не надано доказів того, що придбані послуги отримано позивачем не з метою подальшого його використання у власній господарській діяльності.
У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Ніко Трейд» до перевірки надано наступні первинні документи: договори та/або рахунки на виконання послуг, окремі акти здачі-прийняття товару, товарно-транспортні накладні (від продавця ТОВ «Ніко Трейд» до покупців труби: ТОВ «Укрнафтогазінвест», ТОВ «Трубо пласт», ПП «Нордік», Глибокська філія Чернівецького державного спеціалізованого БМУ по газифікації).
При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання вищевказаного товару в бухгалтерському та податковому обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.
Факт наявності та надання позивачем до перевірки усіх вищевказаних первинних бухгалтерських документів відповідачем також підтверджується, однак, зазначається про їх недостатність для підтвердження реальності господарських операцій з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних, які б мали адресу призначення вантажу адреси ТОВ «ТД «Армоізол», ТОВ фірма «Технологія Сплав», ПП «Ніка Сервіс», ТОВ НВП з II «Укртрубоізоліт», ТОВ «Українська інструментальна компанія», актів прийому-передачі виконаних робіт із зазначенням місця виконання, переліком виконаних робіт, заявок ТОВ «Ніко Трейд» на адресу перевізників (з необхідними відомостями, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси навантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки), подорожніх листів відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні».
Згідно пояснень позивача, товарно-транспортні накладні, що надавались Товариством до перевірки, було складено за фактом поставки товару від позивача до кінцевих споживачів продукції з огляду на те, що послуги з ізоляції труб було надано саме під час перевезення продукції від ТОВ «Ніко Трейд» до покупців. Після надання послуг з ізоляції така продукція завантажувалась на транспорт та прямувала до кінцевих споживачів за однією самою товарно-транспортною накладною, фактично не повертаючись на склад позивача.
Статтею 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363 (зареєстрованого в Мінюсті 20.02.98 р. за № 128/2568) (далі - Правила) визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.
Згідно абз.1 п.3.7 Правил на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми (додаток 4 до Договору).
У відповідності до п.3.8 заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки.
Щодо посилань відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, то ненадання такого документа, як товарно-транспортна накладна (з огляду на надання інших первинних документів), не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей або факту надання послуг, оскільки відповідною транспортною документацією підтверджується надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару чи надання послуг.
Таким же внутрішнім документом для водія і підприємства, на якому такий водій працює, є подорожній лист.
Стосовно необхідності складання заявки, то такі заявки згідно п.3.7, п.3.8 Правил повинні надаватись Замовником Перевізнику за певною формою до Договору (додаток 4 до Договору). При цьому, Примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні наведений в додатку 1 до Правил.
Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Проте, договори перевезення вантажу, що укладались позивачем з перевізниками (про що зазначено в акті перевірки від 23.03.2012 р.) не визнані недійсними у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Частинами 5 ст.203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Крім того, вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН, подорожнього листа та заявок на перевезення вантажу у підтвердження витрат.
Щодо посилань податкового органу на відсутність у підприємств-контрагентів умов, необхідних для здійснення господарських операцій з ізоляції труб, то це само по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні операції та не обов'язково має бути виробником послуги.
Тим більш, що, зазначивши в акті перевірки від 23.03.2012 р., про взяття інформації щодо відсутності у контрагентів позивача трудових ресурсів і основних фондів з баз даних ДПС, податковий орган не надав суду доказів, щоб підтверджували цю інформацію.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надано суду доказів правомірності збільшення позивач грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємстві та з податку на додану вартість згідно спірних податкових повідомлень-рішень від 19.04.2012 р. № 0000042210 та № 0000052210.
Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції позовних вимог ТОВ «Ніко Трейд» щодо визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Крім того, податковим органом надано до суду апеляційної інстанції виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с.190), згідно якої назвою відповідача є Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в зв'язку з чим, в силу приписів ст.55 КАС України, слід допустити заміну Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби вказаним правонаступником.
Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд , -
Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0470/9954/12 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2012р. у справі № 2а/0470/9954/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко