"11" лютого 2014 р. справа № 2а/0470/11436/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року
у справі № 2а/0470/11436/12 (суддя І-ої інстанції Чорна В.В.)
за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач)
до Дніпропетровської районної державної адміністрації (далі - відповідач)
про визнання протиправними та скасування рішень, -
Позивач звернувся до суду із поданням, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача № 157-р, № 158-р від 24.03.2003 р. про внесення змін у розпорядження від 29.03.2000 р., в частині виключення позивача, який має право на середню земельну частину (пай), із списків членів ВАТ «Чумаки», та в частині скасування сертифікату на право на земельний пай по ВАТ «Чумаки» (5-е відділення), виданого ОСОБА_1
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року на підставі ст. 100, ч. 5 ст. 121 КАС України адміністративний позов залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник апеляційної скарги посилається на те, що постановляючи ухвалу, суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини справи, що мають значення, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи.
У судовому засіданні представники учасників процесу не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 25 вересня 2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування рішень відповідача від 24.03.2003 року та з клопотанням про поновлення процесуального строку звернення до суду у зв'язку із поважною причиною.
06.11.2012 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без розгляду з підстав повторної неявки позивача.
11.06.2013 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду ухвалу від 06.11.2012 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На думку суду першої інстанції позивачем не було надано жодних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, витребуваних судом, а саме ухвалою від 18.07.2013 року судом першої інстанції при прийнятті до провадження адміністративної справи було зобов'язано позивача надати до суду документи, на які посилається позивач у своєму клопотанні про поновлення строку - лист Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області та інші матеріали на підтвердження наявності в даному суді справи.
Залишаючи позовні вимоги без розгляду, суд першої виходив з того, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
У судовому засіданні в суді першої інстанції представник позивача підтримав доводи клопотання про поновлення строку звернення до суду та посилався на те, що про порушення своїх прав внаслідок винесення відповідачем оскаржуваних рішень, позивач дізнався лише у вересні 2012 року, отримавши з Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області лист про призначення судового засідання по справі про витребування з незаконного володіння позивача земельної ділянки та повернення її державі шляхом зарахування до земель запасу Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач дійсно не надав лист на який він посилається у своєму клопотанні про поновлення строку, але колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи є копія позовної заяви заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області до Дніпропетровської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 датована 15.05.2012 р. № 05/4-202вих12, за якою рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області стягнуто з ОСОБА_1 держмито у дохід держави в розмірі 52,60 грн.
Дана обставина вказує на те, що позивач мав можливість дізнатися про порушення свого права у травні 2012 року. З адміністративним позовом позивач звернувся до суду 25 вересня 2012 року.
На думку колегії суддів 6 місячний строк, передбачений ст. 99 КАС України не порушено, оскільки інший строк поінформованості позивача про порушення його права та обізнаність останнього про рішення відповідача № 157-р, № 158-р від 24.03.2003 р. не встановлено та не доведено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга в цій частині обґрунтована. Судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права через їх помилкове тлумачення.
Щодо апеляційних вимог позивача в частині розгляду апеляційним судом позовних вимог про скасування рішення Дніпропетровської районної державної адміністрації від 24.03.2003 року №№ 157-р та 158-р про внесення змін у свої рішення від 29.03.2000 року в частині виключення ОСОБА_1 з списків членів ВАТ «Чумаки», яка має право на середню земельну частку (пай) та в частині скасування сертифікатів на право на земельний пай по ВАТ «Чумаки» 5-е відділення, виданого позивачу, колегія суддів відмовляє з наступних підстав.
Статтею 199 КАС України визначено вичерпний перелік повноважень апеляційного щодо прийняття рішення відносно ухвали суду першої інстанції, а саме:
1. За наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін;
2) змінити ухвалу суду;
3) скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду;
4) скасувати ухвалу суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі;
5) визнати ухвалу суду нечинною і закрити провадження у справі;
6) скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.
Отже, нормами КАС України не передбачено можливість розгляду справи по суті під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду - скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись п. 3, ч. 1 ст. 199, ст. 204, ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року у справі № 2а/0470/11436/12 скасувати.
Справу № 2а/0470/11436/12 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала не підлягає оскарженню відповідно до ст. 211 КАС України, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун