"16" жовтня 2013 р. справа № 2а-1625/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Дурасової Ю.В.
суддя: Малиш Н.І. Щербака А.А.
розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області на постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10.05.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 06.04.2011 року звернувся до Маловисківського районного суду Кіровоградської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Маловисківському районі Кіровоградської області, в якому вказує що він є інвалідом 3 групи і особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Просить зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити недоплачену державну в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2006 року по день винесення рішення.
Постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10.05.2011 року, прийнятою у відкритому судовому засіданні, позов задоволений частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду виплатити позивачу основну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 10.05.2011 року.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду просить постанову суду скасувати. Зазначає що пенсія виплачується відповідно до постанов Кабінету Міністрів України та бюджетом не передбачена виплата в іншому розмірі.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно наданих сторонами доказів, позивач є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Йому безстроково встановлена 3 група інвалідності, яка пов'язана з ліквідацією аварії на ЧАЕС. Позивач перебуває на обліку Управління Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон), пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 50 Закону в редакції від 06.06.1996, інвалідам 3 групи, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 4 статті 54 Закону в редакції від 06.06.1996, розмір пенсії для інвалідів 3 групи щодо яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Дані норми відновлені Рішенням Конституційного Суду України №10рп/2008 від 22.05.2008.
Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції правильно керувався положеннями статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 06.06.1996. Управління Пенсійного фонду помилково посилається на постанови Кабінету Міністрів України при наявності спеціального закону.
Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України, в разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховної Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу.
Доводи апеляційної скарги про відсутність бюджетних коштів колегією суддів не приймаються. Європейський Суд з прав людини у справі «Кечко проти України» зазначив, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Виплата пенсії має бути здійснена виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній інший закон, який би визначав мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про визнання неправомірності дій відповідача при нарахуванні пенсії, однак судом не враховано процесуальні норми щодо строку звернення до адміністративного суду.
Між тим, враховуючи дату звернення позивача до суду першої інстанції з даним позовом колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шести місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України в чинній на час розгляду справи редакції, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа "Стаббігс та інш. Проти Великобританії" рішення від 22.10.1996р., "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980р.).
Тому, враховуючи дату звернення позивача до суду першої інстанції з адміністративним позовом, а саме 06.04.2011 року, та відсутність поважності причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги за період з 01.01.2006 року по 06.10.2010 року слід залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. В іншій частині Постанову суду першої інстанції слід - залишити без змін.
Керуючись пунктом 2 статті 198, статтями 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Маловисківському районі Кіровоградської області - задовольнити частково.
Постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10.05.2011 року - змінити.
Позовні вимоги за період з 01.01.2006 року по 06.10.2010 року залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
В іншій частині постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10.05.2011 року - залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак