03 квітня 2014 рокусправа № 804/2461/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,
представників сторін:
позивача : - Захарчук В.Ф., дов. від 01.03.14 р.
відповідача: - Мандалиць В.В., дов. від 31.01. 14 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 р. у справі № 804/2461/13-а
за позовом Приватного підприємства "Прозір"
до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
13.02.2013 р. Приватне підприємство "Прозір" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому (з урахуванням уточнень, а. с.74) просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби :
- № 0000040220 від 31.01.2013 р., яким ПП "Прозір" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 670 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 1167,50 грн.;
-№ 0000030220 від 31.01.2013 р., яким ПП "Прозір" зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість на суму 2 947 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю проведення перевірки, а саме відсутність законодавчо визначених підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, крім того, зазначена перевірка проведена з порушенням процедури. Стосовно висновків податкового органу за результатами проведення перевірки, позивач вважає, їх безпідставними, надуманими та необґрунтованими, оскільки реальність господарських операцій позивача підтверджена належним чином оформленою документацією. Позивач вказує на те, що посилання податкового органу на неможливість провести зустрічну звірку контрагента позивача не є підставою вважати, що ПП «Прозір» порушено податкове законодавство та відповідно здійснювати позивачу нарахування податкового зобов'язання .
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 березня 2013 р. у справі № 804/2461/13-а вищевказаний адміністративний позов задоволено.
Постанову суду мотивовано тим, що добросовісний покупець не несе відповідальність за несплату податків своїм постачальником та можливу недостовірність відомостей, включених до ЄДР. Правомірність формування позивачем податкового кредиту, підтверджена належним чином оформленою первинною документацією.
Не погодившись з постановою суду, подано апеляційну скаргу Верхньодніпровської ОДПІ, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 березня 2013 р. у справі № 804/2461/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги є по суті матеріалами здійсненої відповідачем позапланової документальної виїзної перевірки. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не в повному обсягу досліджено обставини по справі.
ПП "Прозір" надало в справу письмові заперечення, в яких вказуючи на обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції постанови, просить залишити без змін постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вказуючи на те, що доводи апеляційної скарги раніше були викладені відповідачем в запереченнях на адміністративний позов. Крім того, позивач зазначив, що відповідач помилково виходив з того, що відсутність платника податку (контрагента позивача) за місцем реєстрації та результатів перевірки контрагентів у ланцюгу є підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ. Представниками сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримані правові позиції, визначені сторонами по суті спірних питань , надані пояснення та заперечення по справі.
Обставини, пов'язані з проведенням Верхньодніпровською ОДПІ позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «Прозір» щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Мєдпром Капітал» за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р. (акт перевірки № 6/22-2/31098093 від 08.01.2013 р., а. с.52-58), встановлені під час цих перевірок порушення, зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаного акту перевірки спірних податкових повідомлень-рішень (а. с.45, 46) відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 березня 2013 р. і відповідають матеріалам даної справи.
За результатами розгляду справи суд першої інстанції позов задовольнив.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Верхньодніпровської ОДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:
Колегія суддів звертає увагу, що оскільки підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки від 08.01.2013 р., то для вирішення спору необхідним є дослідження правомірності та обґрунтованості саме цих висновків.
Так, згідно висновків вищевказаного акту перевірки від 08.01.2013 р. податківцями встановлено порушення ПП «Прозір» ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 7 617 грн., в тому числі за лютий 2012 р. на загальну суму 7 617 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2012 р. на загальну суму 4 670 грн. та завищення від'ємного значення за лютий 2012 р. на загальну суму 2 947 грн.
Даний висновок податкового органу обґрунтовано тим, що господарська операція ПП «Прозір» з ПП «Мєдпром Капітал», яка мала місце у лютому 2012 року, не спрямована на реальне настання правових наслідків, оскільки:
- станом на дату акту перевірки, згідно АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» значиться завищення податкового кредиту за лютий 2012 р. по контрагенту ПП «Медпром Капітал» у розмірі 7 617,08 грн. ПДВ. в результаті складання 26.06.2012 р. Криворізькою південною МДПІ акту про неможливість проведення перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків № 71/221/36607389;
- позивачем не надано до перевірки належним чином заповнені товарно-транспортні накладні та не надано сертифікати якості поставленої продукції;
- до перевірки не надано бухгалтерський рахунок 631 «розрахунки постачальниками» за лютий 2012 р., тому встановити дебіторську/кредиторську заборгованість на початок та кінець періоду, що перевірявся, не має можливості.
Матеріали справи свідчать, що позивач мав господарські відносини в якості покупця дизельне пальне Євро марки С виду II у ПП «Медпром Капітал» (постачальник) на загальну суму 45702,50 грн., у т. ч. ПДВ 7617,08 грн. на підставі договору від 20.02.2012 р. № 31-д (а.с.32, 33).
Відповідно до п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку
У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно положень п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Підприємство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджуються реальність господарської операції: рахунок-фактуру, видаткову накладну, специфікацію, товарно-транспортну накладну, податкові накладні (а.с.28-31, 34, 35).
Наявність підстав для визнання недійсними вказаних податкових накладних відповідачем не наведено.
З пояснень ПП «Прозір» (зафіксованих в акті перевірки від 08.01.2013 р.) вбачається, що придбаний у ПП «Медпром Капітал» товар (дизельне паливо) використаний позивачем у власній господарській діяльності для заправки автомобілів при надані автопослуг, що відповідачем належними доказами не спростовано.
Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).
Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять.
Так, в акті перевірки від 08.01.2013 р. зазначено, що згідно АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» сума ПДВ по контрагенту ПП «Медпром Капітал» у розмірі 7 617,08 грн. відображена ПП «Прозір» у складі податкового кредиту лютого 2012 року.
Щодо неможливості встановити наявність у позивача дебіторської/кредиторської заборгованості на початок та кінець періоду, що перевірявся, то самими податківцями в акті перевірки зазначено, що розрахунки між сторонами договору відбулись в безготівковій формі на загальну суму 45 702,50 грн. з ПДВ, згідно платіжних доручень, а саме:
- від 23.02.2012 р. № 36 на загальну суму 20 000,00 грн. з ПДВ (а. с.43);
- від 26.02.2012 р. № 66 на загальну суму 25702,50 грн. з ПДВ (а. с.44).
Крім того, також в самому акті перевірки від 08.01.2013 р. податківцями зазначено, що ПП «Прозір» у листі від 28.08.2012 р. № 43 надано пояснення, що розрахунки з контрагентом проведено, заборгованість відсутня.
Отже, ПП «Прозір» товар придбавався з метою їх використання в господарській діяльності, викликаючи зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі Підприємства.
При цьому, відповідачем належними доказами зворотне не доведено.
Крім того, з аналізу норм Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину.
Відповідачем не надано суду доказів недійсності (нікчемності) правочину - договору від 20.02.1012 р. № 31-д.
Що стосується посилання відповідача щодо відсутності належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, то: по-перше, наводячи в акті перевірки положення Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363, податковий орган не визначив в чому саме полягає невідповідність наданої позивачем ТТН приписам даного Наказу; по-друге, товарно-транспортні накладні є внутрішнім документом сторін і не свідчать про наявність певних договірних (правових) стосунків між ними.
Тобто при наявності ж документів, які підтверджують фактичне одержання товару чи послуг і їхнє використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару або факту надання послуг, оскільки відповідною транспортною документацією підтверджується надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару чи надання послуг.
Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», яким передбачено застосування ТТН, конкурують з положеннями Податкового кодексу, який має вищу юридичну силу, і не відносить товарно-транспортні накладні до обов'язкових документів ведення податкового чи бухгалтерського обліку при здійсненні вищевказаних господарських операцій.
Таким чином, відсутність ТТН при наявності інших первинних документів не може стати належним доказом відсутності факту реальності здійснених операцій, як не може стати таким доказом і ненадання позивачем до перевірки сертифікатів якості.
Крім того, жодною нормою законодавства України не передбачався обов'язок платників податків - одержувачів товарів (робіт, послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу), відомостей про знаходження за місцем реєстрації тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.
Також колегія суддів зазначає, що неправомірними є посилання відповідача в акті перевірки на те, що ПП «Прозір» мало бути відомо фактично адміністративно-майновий стан його контрагента (ПП «Медпром Капітал»), ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які допускались, оскільки висновки податкового органу, як суб'єкту владних повноважень, не можуть засновуватись на припущеннях, а лише на встановлених та доведених документально фактах порушень податкового законодавства.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем порушень Підприємством ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України при взаємовідносинах з «Медпром Капітал».
Таким чином, Верхньодніпровською ОДПІ на підставі акту перевірки 08.01.2013 р. безпідставно:
- збільшено Підприємству суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 4670,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1167,50 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0000040220 від 31.01.2013 р. (а. с.45);
- зменшено Підприємству на 2947,00 грн. суму від'ємного значення податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення № 0000030220 від 31.01.2013 р. (а. с.46).
Наведене свідчить про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог Підприємства щодо визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України.
Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд , -
Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 р. у справі № 804/2461/13-а - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 р. у справі № 804/2461/13-а - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко