ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
28 травня 2014 року № 826/3577/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, ОСОБА_2
до третя особа Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича Державна реєстраційна служба України, Головне управління юстиції у м. Києві, ПАТ "Ерде Банк"
проскасування рішення від 27.05.2013, визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1, ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича (далі - відповідач), треті особи Державна реєстраційна служба України (далі - третя особа 1), Головне управління юстиції у м. Києві (далі - третя особа 2), ПАТ "Ерде Банк" (далі - третя особа 3), про:
- визнання протиправними дій державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича щодо державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості - трикімнатну квартиру житловою площею 46,50 кв. м., загальною площею 92,70 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - за ПАТ "Ерде Банк";
- скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.05.2013 р., індексний номер № 2602892, про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості - трикімнатну квартиру житловою площею 46,50 кв. м., загальною площею 92,70 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - за ПАТ "Ерде Банк";
- зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості - трикімнатну квартиру житловою площею 46,50кв.м., загальною площею 92,70кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - за ПАТ "Ерде Банк";
- зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості - трикімнатну квартиру житловою площею 46,50кв.м., загальною площею 92,70кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - за ПАТ "Ерде Банк".
В обґрунтування позову позивачі зазначають, що реєстрація переходу прав на нерухоме майно є такою, що суперечить вимогам Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. № 703.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в письмових запереченнях від 15.04.2014 р., та зазначає, що у державного реєстратора не було жодних підстав вимагати від ПАТ "Ерде Банк" письмового рішення про прийняття предмету іпотеки у власність та доказів проведення оплати за придбання предмету іпотеки, оскільки заява банку про державну реєстрацію права власності і є рішенням про прийняття іпотеки у власність, а набуття права власності було пов'язане виключно з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору. Отже, рішення про державну реєстрацію права власності прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Третя особа 1 Державна реєстраційна служба України вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають (пояснення від 15.04 2014 р.), звертає увагу, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
Третя особа 2 Головне управління юстиції у м. Києві позицію по суті позову не висловила, будь-яких клопотань, заяв до суду не скеровувала.
Третя особа 3 ПАТ "Ерде Банк" вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Так, представник ПАТ "Ерде Банк" звертає увагу суду, що саме третій особі 3 в спірних правовідносинах належить право обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах договору, що і було зроблено ПАТ "Ерде Банк" в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку».
У судове засідання 30.04.2014 р. представники позивачів, третьої особи ПАС "Ерде Банк" прибули, відповідач, треті особи 1, 2 не з'явилися, належним чином повідомлені про судове засідання.
Відповідно до частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2014 р. та 24.04.2014 р. витребувано у Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві копії матеріалів реєстраційної справи №67992780000 щодо державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомості - трьохкімнатну квартиру житловою площею 46,50 кв. м, загальною площею 92,70 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
На виконання ухвал суду від 15.04.2014 р. та 24.04.2014 р. копії матеріалів реєстраційної справи №67992780000 надано 28.05.2014 року.
Дослідивши наявні матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що 12 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № К-197/11, згідно умов якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти (кредит) на споживчі цілі у сумі 46 000 (сорок шість тисяч) доларів США. Згідно п.1.5 даного Кредитного договору, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій тощо, виступатиме іпотека.
12 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК», як іпотекодержателем, та ОСОБА_1, як іпотекодавцем, укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 2762, згідно умов якого позивач 1 виступав майновим поручителем за позивачем 2 щодо її зобов'язань за Кредитним договором №К-197/11від 12.09.2011 р.
Згідно п. 2.1 даного Іпотечного договору, іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з Кредитного договору № К-197/11, передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - трикімнатну квартиру житловою площею 46,50 кв.м., загальною площею 92,70 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві власності.
12 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК», як іпотекодержетелем, та позивачем 1, як іпотекодавцем, також було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 2764, за змістом якого звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено шляхом переходу права власності до Іпотекодержателя.
13 травня 2013 р. ПАТ «Ерде Банк» звернулось до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень (щодо права власності) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
27 травня 2013 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєвим О.О. прийнято рішення № 2602892 «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «Ерде Банк».
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №4748589, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «ЕРДЕ БАНК» зареєстровано на підставі Кредитного договору від 12.09.2013 року та Іпотечного договору від 12.09.2013 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень. Так, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 цього Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:
1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);
2) повноважень заявника;
3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;
4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;
5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
В пункті 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» зазначається, що у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначено вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Текст документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, повинен бути написаний розбірливо. Прізвище, ім'я, по батькові фізичних осіб та їх місце проживання, а також найменування юридичних осіб та їх місцезнаходження повинні бути написані повністю.
Не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.
Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, а також електронного цифрового підпису.
Відповідальність за відповідність електронних копій оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, оригіналам таких документів у паперовій формі несе особа, яка подає заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі.
Водночас, суд звертає увагу, що з урахуванням вимог частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);
відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;
8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;
81) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.
Так, згідно статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 1). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя (ч. 3).
Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:
передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Таким чином, законодавець визначив, що у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя (або у відповідному застереженні в іпотечному договорі) сторони можуть визначити два можливих варіанти звернення стягнення на предмет іпотеки - в порядку статей 37 або 38 Закону.
В межах розгляду даної справи суд не оцінює дії сторін щодо одночасного укладення та зміст Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 12 вересня 2011 р. та застереження в Іпотечному договорі від 12 вересня 2011 р. Однак, вважає неточним твердження представників ПАТ «Ерде Банк», які стверджують, що ними обрано передбачений статтею 37 Закону порядок стягнення, а не відповідно до умов договору. Адже, умови договору про задоволення вимог іпотеко держателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) не можуть містити відмінний порядок звернення стягнення, ніж передбачено статтями 37 та 38 Закону.
В свою чергу, відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
10 січня 2013 року ПАТ «Ерде Банк» було надіслано позивачам вимогу про усунення порушень кредитного договору та повідомлено про існуючу заборгованість за кредитним договором в розмірі 49323,50 доларів США., позичальнику та іпотекодавцю надано строк тридцять днів для виконання зобов'язань та попереджено, що у випадку невиконання вимоги розпочнеться процедура звернення стягнення на Предмет Іпотеки.
5 березня 2013 року ПАТ «Ерде Банк» повторно надіслано вимогу про усунення порушень кредитного договору та повідомлено про існуючу заборгованість за кредитним договором в розмірі 49323,50 доларів США., позичальнику та іпотекодавцю надано строк тридцять днів для виконання зобов'язань та попереджено, що у випадку невиконання вимоги розпочнеться процедура звернення стягнення на Предмет Іпотеки.
Вказані вимоги отримано позивачами 18.01.2013р. та 18.03.2013р. відповідно, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення. Крім того, дані обставини встановлено в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 р. та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 р. по справі № 826/17598/13-а за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, Державної реєстраційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, - публічне акціонерне товариство «Ерде Банк» про визнання протиправними дії.
Відповідно до п. 34 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає:
1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;
2) документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;
3) звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
4) підпункт 4 пункту 34 виключено;
5) витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли предметом іпотеки є земельна ділянка та в документах, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, відсутні відомості про її кадастровий номер);
6) заставну (у разі, коли іпотечним договором передбачено її видачу).
Таким чином, чинним законодавством не передбачено надання державному реєстратору письмового рішення іпотекодержателя про перехід права власності на предмет іпотеки та письмового рішення іпотеко держателя про прийняття предмета іпотеки у власність в рахунок задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже, з урахуванням встановлених судом обставин та на підставі аналізу чинних норм законодавчих актів, суд вважає, що державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєв О.О. при державній реєстрації права власності на об'єкт нерухомості - трикімнатну квартиру житловою площею 46,50 кв.м., загальною площею 92,70 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - за ПАТ "Ерде Банк" діяв в межах норм чинного законодавства та наданих йому повноважень. Відтак, не підлягають задоволенню позовні вимоги повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності відмови позивачам зареєструвати право власності на нерухоме майно.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.О. Маруліна