ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 травня 2014 року № 826/4871/14
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., при секретарі судового засідання Хрімлі К.О., за участю представників сторін:
від позивача: Приходько Н.М.
Андрушко І.П.
від відповідача: Лузі Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдінг Трейд» до Державної податкової інспекції у Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.01.2014р.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.05.2014 року в 10 год. 56 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Метал Холдінг Трейд» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.01.2014 року № 000016-22-01, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдінг Трейд» (код ЄДРПОУ 37412768) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах Прат «СК Прогрес-Фонд» (код ЄДРПОУ 30303336) за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р.
За результатами перевірки складений акт від 27.12.2013 року № 487/1-22-01/37412768 (надалі - акт перевірки).
Згідно висновків акту встановлені порушення ТОВ «Метал Холдінг Трейд»: п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (надалі ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 568 813,00 грн., в т.ч. за 2 кв. 2011 року в сумі 211 163,00 грн., за 3 кв. 2011 року в сумі 145 576,00 грн., за 4 кв. 2011 року в сумі 150 781,00 грн., за 1 кв. 2012 року в сумі 43 199,00 грн., за 2 кв. 2012 року в сумі 18 094,00 грн.
В подальшому, на підставі акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2014 року № 000016-22-01, відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Метал Холдінг Трейд» за платежем - податок на прибуток у сумі 599 460,00 гривень (в тому числі штрафна санкція - 30 647,00 гривень).
З підстав незгоди з правомірністю податкового повідомлення-рішення від 13.01.2014 року № 000016-22-01 позивач листом від 20.01.2014 р. вих. № 742 ТОВ «Метал Холдінг Трейд» подав скаргу до Головного управління Міндоходів у м. Києві. ГУ Міндоходів у м. Києві рішенням від 31.01.2014 року № 982/10/26-15-10-06-16 залишило без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів від 13.01.2014 року № 000016-22-01, а скаргу директора ТОВ «Метал Холдінг Трейд» Дудкевича Д.В. від 20.11.2014 року вих. №742 - без задоволення.
Листом від 07.02.2014 року вих. № 24 позивачем подано скаргу до Міністерства доходів і зборів. Міністерство доходів і зборів рішенням від 31.03.2014 року №5698/6/99-99-10-01-15 залишило без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.01.2014 року № 000016-22-01 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.
Позивач не погоджується з правомірністю податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.01.2014 року № 000016-22-01, вважає його таким, що суперечить приписам чинного законодавства України, та відповідно завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, з огляду про що звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.
Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності. Разом з тим, у судовому засіданні зазначав, що позивачем у перевіряємому періоді порушено п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (надалі ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 568 813,00 грн., в т.ч. за 2 кв. 2011 року в сумі 211 163,00 грн., за 3 кв. 2011 року в сумі 145 576,00 грн., за 4 кв. 2011 року в сумі 150 781,00 грн., за 1 кв. 2012 року в сумі 43 199,00 грн., за 2 кв. 2012 року в сумі 18 094,00 грн., що підтверджується, зокрема актом перевірки від 27.12.2013 року № 487/1-22-01/37412768, відтак не вбачав підстав для задоволення позову.
При вирішенні справи по суті, суд виходив із наступного.
Згідно ст. 3 глави 1 господарська діяльність та господарські відносини» Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Відповідно ст. 43 глави 4 господарська комерційна діяльність (підприємництво)» ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється в т.ч. на основі: (1) самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально - технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; (2) комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Судом встановлено, що ТОВ «Метал Холдінг Трейд» зареєстровано 30.11.2010 року у Голосіївській районній державній адміністрації м. Києва. Свідоцтво про державну реєстрацію № 10681020000026984. Основним видом діяльності з початку реєстрації є реалізація металопрокату.
В межах розгляду даної справи підтверджено, що закупівля металопрокату відбувалась на умовах попередньої оплати.
Разом з тим, для уникнення ризику підприємницької діяльності було прийнято рішення про добровільне страхування. Відповідно до Генерального договору добровільного страхування фінансових ризиків від 01.04.2011 року № 0401/01-317 року ТОВ «Метал Холдінг Трейд» з ПрАТ «СК Прогрес фонд» Страховик зобов'язується за обумовлену в Договорі плату (страховий платіж) при настанні передбаченого в Договорі страхового випадку відшкодувати Страхувальнику завдані внаслідок цієї події збитки (сплатити страхове відшкодування) в межах обумовленої Договором страхової суми.
Предметом Договору страхування є збитки Страхувальника внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентами Страхувальника зобов'язань за наступними договорами:
1. Договір поставки № 02/13/11 від 01.02.2011 року, укладений з СП «Гарт». Згідно пункту 1.1 Постачальник зобов'язується продати та передати у власність Покупця, а покупець прийняти та оплатити вартість металопродукції. Відповідно п.4.1 Покупець здійснює оплату за погоджену до поставки партію наступним чином: - попередня оплата в розмірі 30 % вартості погодженої до поставки партії.
2. Договір поставки № М/11/03-14/35 від 10.02.2011 року, укладений з ЗАТ «Донецький металопрокатний завод». Згідно пункту 1.1 Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити вартість металопродукції. Відповідно п.2.1 Поставка здійснюється протягом 30 днів після здійснення Покупцем попередньої оплати в розмірі 100 % вартості Металопродукції.
3. Договір поставки № РУ 106-11 від 28.03.2011 року, укладений з ПрАТ «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського. Згідно пункту 1.1 Постачальник зобов'язується передати у власність металопродукцію, а Покупець прийняти та оплатити вартість товару. Відповідно п.2.7 Поставка здійснюється протягом 30 днів після здійснення Покупцем попередньої оплати в розмірі 100 % вартості Металопродукції.
4. Договір поставки № 307140 від 15.02.2011 року, укладений з ЗАТ «Донецьксталь»- металургійний завод. Згідно пункту 1.1 Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити вартість металоппрокат. Відповідно п.2.2 та 3.3 Поставка здійснюється у формі попередньої оплати в розмірі 100 % вартості Металопродукції.
Відповідно до Генерального договору добровільного страхування фінансових ризиків від 01.04.2011 року № 0401/01-317 страховий тариф встановлений у розмірі 6% від страхових сум по Договору фінансових ризиків. Безумовна франшиза складає 5% від страхової суми по одному та кожному страховому випадку.
Додатковою угодою від 01.12.2011 року №1 до Генерального договору добровільного страхування фінансових ризиків від 01.04.2011 року № 0401/01-317 строк дії договору продовжне до 31.12.2012 року.
На момент укладання Генерального договору добровільного страхування фінансових ризиків від 01.04.2011 року № 0401/01 -317 року ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» була зареєстрована згідно чинного законодавства 07.04.1999 року Шевченківською у м. Києві державною адміністрацією. Зареєстрована як фінансова установа Державною комісією з регулювання фінансових послуг України 24.06.2004 року за №1224.
Згідно Довідки АБ №239833 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України вид діяльності за КВЕД 66.03.0 - Інші послуги у сфері страхування. Мала ліцензії Державної комісії з регулювання ризиків фінансових послуг України на надання послуг з страхування у тому числі страхування фінансових ризиків (ліцензія серії АВ №« 546798 від 04.08.2010 року). Данні документи були надані у вигляді «Анкети ідентифікації юридичної особи-резидента» згідно додатку № 2 до Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами.
Відповідно до п. 3.1 Генерального договору добровільного страхування фінансових ризиків від 01.04.2011 року № 0401/01-317 року страхова сума визначається в заявках-підтвердженнях на добровільне страхування фінансових ризиків. Відповідальність Страховика по конкретному фінансовому ризику починається з дати підписання Страховиком відповідної заяви-підтвердження. До заявок-підтверджень ТОВ «Метал Холдінг Трейд» надавало платіжні доручення на перерахування попередніх оплат згідно договорів поставок.
При цьому, факт надання страхових послуг підтверджується актами виконаних робіт: 1. №01 від 30.04.2011 року; 2. №02 від 31.05.2011 року; 3. № 03 від 30.06.2011 року; 4. № 04 від 31.07.2011 року; 5. №05 від 31.08.2011 року; 6. № 06 від 30.09.2011 року; 7. №07 від 31.10.2011 року; 8. №08 від 30.11.2011 року; 9. №09 від 31.12.2011 року; 10. №10 від 31.01.2012 року; 11. №11 від 29.02.2012 року; 12. №12 від 31.03.2012 року; 13. № 13 від 30.04.2012 року, які складені на підставі заявок-підтверджень.
Сплата страхових платежів підтверджуються платіжними дорученнями: 1. від 13.05.2011 року - на суму 329 687,61 грн.; 2. від 17.06.2011 року - на суму 247 155,12 грн.; 3. від 07.07.2011 року - на суму 341 259,00 грн.; 4. від 02.08.2011 року - на суму 173 400,00 грн.; 5. від 02.09.2011 року - на суму 155 946,00 грн.; 6. від 05.10.2011 року - на суму 303 591, 02 грн.; 7. від 01.11,2011 року - на суму 238 390,80 грн.; 8. від 02.12.2011 року - на суму 290 220,00 грн.; 9. від 04.01.2012 року-на суму 126 960,00 грн.; 10. від 01.02.2012 року - на суму 25 800,00 грн.; 11. від 05.03.2012 року - на суму 23 400,00 грн.; 12. від 02.04.2012 року-на суму 120 811,80 грн.; 13. від 06.04.2012 року - на суму 35 700,00 грн.; 14. від 07.05.2012 року - на суму 86 810,00 грн.
Суд критично ставиться до доводів відповідача про порушення позивачем у перевіряємому періоді податкового законодавства, з огляду про наступне.
Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статі 14 ПК України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Разом з тим, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку в силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійсненність.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.
При оформленні результатів перевірок посадові особи органу державної податкової служби зобов'язані дотримуватись вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року (далі -Порядок № 984).
Згідно з пунктами 4, 5, 6 розділу І Порядку № 984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу II Порядку № 984).
В розрізі вищевикладеного, суд звертає увагу на те, що актом документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.12.2013 року № 487/1-22-01/37412768 не зазначено про невідповідність первинних бухгалтерських документів позивача за даними операціями вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.
Також, акт перевірки не містить жодних доказів, що підтверджують наявність факту порушення зі сторони ТОВ «Метал Холдінг Трейд» порушень конкретних пунктів і статей законодавчих актів, а базується виключно на актах зустрічних перевірок, що на переконання суду не можуть слугувати беззаперечними та належними доказами порушення ПКУ зі сторони позивача.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарською операцією є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Судом встановлено, що за попередню оплату, яка була предметом Договору фінансових ризиків 01.04.2011 року № 0401/01-317, позивач отримав металопрокат. Придбаний металопрокат був використаний в господарський діяльності, а саме реалізований через торговельні точки за безготівковий та готівковий розрахунки (через реєстратори розрахункових операцій, які зареєстровано згідно чинного законодавства) за адресами: - м. Київ, Саперно-Слобідський провулок, буд. 4; - Одеська філія ТОВ «Метал Холдінг Трейд» у м. Одеса, Новомосковська дорога, 23/1; - Дніпропетровська філія ТОВ «Метал Холдінг Трейд» у м. Дніпропетровськ, вул. Комісара Крилова, 1-М; - Харківська філія ТОВ «Метал Холдінг Трейд» у м. Харків, вул. Каштанова, 29; - Донецька філія ТОВ «Метал Холдінг Трейд» м. Донецьк, вул. Майська, 179-В.
Відповідно внаслідок здійснення підприємницької діяльності позивачем був отриманий прибуток, який задекларований за період, що перевірявся, тобто період взаємовідносин з ПрАТ «СК Прогрес Фонд», правильність і повноту нарахування якого підтверджено актом планової перевірки.
Згідно з положеннями частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.
Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
Таким чином, системний аналіз вищевказаних норм законодавства свідчить про те, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
Разом з тим, жодним законодавчим актом України не передбачено фінансову відповідальність однієї особи за протиправні дії інших осіб, у тому числі і за наслідками ведення господарської діяльності.
При цьому, у випадку невиконання контрагентом свого зобов'язання це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього та зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат, у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови стосовно формування витрат та має необхідні документи на підтвердження розміру відповідних витрат.
Крім того, суд звертає увагу на те, що з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів. Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між: попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між: учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між: останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Проте всупереч вищевикладеному, відповідачем не було прийнято до уваги той факт, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у позивача права на включення до складу витрат відповідних сум на підставі належно оформлених первинних документів по взаємовідносинам з Прат «СК Прогрес-Фонд» від дотримання вимог податкового законодавства самою Прат «СК Прогрес-Фонд» та іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, з якими ТОВ «Метал Холдінг Трейд» не мав жодних правовідносин («ТДВ «СК «Рада»(ТДВ «СК «Відродження України»), ТДВ «Страховик» (ТДВ «СК «Сяйво»), ТДВ «СТІК «Впевненність - Безпека»), за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів по ланцюгу для одержання ТОВ «Метал Холдінг Трейд» незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь та взаємовідносин Прат «СК Прогрес-Фонд» з іншими суб'єктами господарювання: «ТДВ «СК «Рада»(ТДВ «СК «Відродження України»), ТДВ «Страховик» (ТДВ «СК «Сяйво»), ТДВ «СТІК «Впевненність - Безпека», що перебувають поза межами його впливу.
Водночас, як встановлено ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.
Вищевикладене в сукупності свідчить про те, що порушення контрагентами позивача вимог законодавства щодо порядку здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій, що мали місце у перевіряємий період.
Крім того, вищевикладені висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів даної категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі №21-500во08, від 01.06.2010 року у справі №21-573во10.
Так, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Така ж позиція знайшла своє відображення в рішенні Верховного Суду України від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10, в якому ВСУ підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
Окрім того, суд приймає до уваги той факт, що відповідачем у спірних правовідносинах не враховано ст. 204 Цивільного кодексу України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину.
При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
При цьому, у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.
Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Проте, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та Прат «СК Прогрес-Фонд», не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, як і не доведено факту притягнення до кримінальної відповідальності службових осіб Прат «СК Прогрес-Фонд» за ухилення від сплати податків або за інші правопорушення.
Разом з тим, в акті перевірки відсутні посилання податкового органу на наявність вироку суду про визнання їх винними у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 205 або 212 Кримінального кодексу України, який би набрав законної сили.
Також, на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не встановлено наявність умислу у директора ТОВ «Метал Холдінг Трейд» на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою, як і його обізнаність про ймовірно протиправний характер дій його службових осіб. Серед іншого, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України податкові органи не наділені повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності). Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що валові витрати по взаємовідносинах з Прат «СК Прогрес-Фонд», висновки акту перевірки про порушення ТОВ «Метал Холдінг Трейд» у перевіряємому періоді позивачем були правомірно сформовані, висновки відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та нормам законодавства України, а відповідно, прийняте на його підставі оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача, є протиправним.
Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.01.2014 року № 000016-22-01, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 487,20 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдінг Трейд» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур