Справа № 726/676/14-ц
Провадження №2/726/255/14
Категорія 29
23.05.2014 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівців у складі: головуючого судді Байцар Л. В., при секретарі Житарь С.А., за участю прокурора Балук О.М., позивача ОСОБА_1, представника Державної казначейської служби України Катриняк-Гладкої Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовною заявою ОСОБА_1 до судді Шевченківського районного суду м.Чернівці Дудакова Сергія Євгеновича, Держави України в особі Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до судді Шевченківського районного суду м. Чернівці Дудакова С.Є., Держави України в особі Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди.
В позові посилається на те, що 24 грудня 2012 року Шевченківський районний суд м. Чернівці розглянув кримінальну справу по обвинуваченню його у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України та визнав його винним і призначив покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України суд звільнив його від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном в один рік не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки. Вказує на те, що також суд стягнув з нього на користь ПАТ «Чернівцігаз» в задоволення цивільного позову 61 280,32 грн.
Вважає, що суддя Дудаков С.Є. поверхово розглянув справу, дав неправильну оцінку показанням свідків з боку обвинувачення, а деяким доказам не дав оцінку взагалі, внаслідок чого постановив вирок, що суперечить дійсним обставинам справи та ст.ст. 2, 11, 12 КК України.
Вказує на те, що ним в суді було визнано самовільне підключення до газової мережі лише з 17.03.2012р. по 18.03.2012р. з метою перевірки стану опалювального обладнання, що взагалі не підпадає під діяння передбачені кримінальним кодексом України, щодо тяжкості скоєного.
Вказує на те, що у вироку від 24.12.12 року, в основу обвинувачення покладені покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які в дійсності, надавали неправдиві, надумані покази.
Те, що суд мотивував вирок неправдивими показами свідків підтверджує упередженість суду і порушення судом ст. 22 КПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.
Також вказує, що в результаті такого розгляду судової справи, та постановлення завідомо незаконного вироку, він зазнав вагомих душевних страждань, приниження його честі і гідністі.
Просить суд стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби України на його користь 490 333 грн., в якості відшкодування моральної шкоди за постановлення щодо нього завідомо незаконного вироку.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та дав пояснення аналогічні позовним вимогам, просить їх задовольнити.
Представник прокуратури ОСОБА_9 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що кримінальна справа відносно позивача по даній справі була закрита у зв'язку із зміною обстановки, ОСОБА_1 визнаний виннии, таким чином відсутня повна реабілітація позивача, тому у позові просить відмовити за безпідставністю.
Представник відповідача Катриняк-Гладка Ю.І. в судовому засіданні позов не визнала повністю та пояснила, що позивач не довів суму моральних збитків, під час розгляду кримінальної справи вину визнав, кримінальна справа відносно позивача закрита за зміною обстановки, що не є реабілітуючою обставиною, позивач не виправданий по даній кримінальній справі. Вважає позов безпідставним та таким що не підлягає задоволенню.
Відповідач суддя Дудаков С.Є. в судове засідання не з'явився та подав до суду заперечення проти позову в якому вказує на те, що заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню. Посилається на те, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18.11.2013 року кримінальне провадження № 1-КП/726/283/13 по обвинуваченню ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України за клопотанням обвинуваченого закрито, останнього звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України у зв'язку з зміною обстановки. У зв'язку з вказаним позивач не був повністю реабілітований за скоєне ним правопорушення, оскільки судом встановлено його вину у вчиненні крадіжки природного газу ПАТ «Чернівцігаз», а кримінальне провадження закрито, у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України. Крім того у запереченні вказує на те, що позивач в підготовчому судовому засіданні не заперечував свою вину у скоєнні крадіжки та визнав обставини, встановлені досудовим розслідуванням. Вказує на те, що ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 12.03.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24.12.2012 року задоволено частково, а справу повернуто прокурору Чернівецької області для проведення додаткового розслідування. Вина позивача у скоєнні крадіжки природного газу доведена належними засобами доказування та підтверджується ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18.11.2013 року, яка набрала чинності, що свідчіть про відсутність незаконного засудження ОСОБА_1, а закриття кримінальної справи внаслідок звільнення особи від кримінальної відповідальності не є підставою для відшкодування шкоди у відповідності до ст. 1167 ЦК України. Просить суд відмовити у позові за безпідставністю позовних вимог.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника прокуратури Чернівецької області, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
У судовому засіданні встановлено, що вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24.12.2012 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України та призначено покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік. Також стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь ПАТ «Чернівцігаз» в задоволення цивільного позову 61 280,32 грн.
Із ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 12.03.2013 року вбачається, що вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24.12.2012 року щодо ОСОБА_1 скасовано, кримінальну справу щодо позивача повернуто прокурору Чернівецької області для проведення додаткового розслідування.
Із ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18.11.2013 року вбачається, що ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України за ст. 185 ч.1 КК України у зв'язку зі зміною обстановки.
Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до приписів ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01.12.1994 р. №266/94-ВР (далі Закон №266/94-ВР), відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» визначено перелік випадків, у разі настання яких виникає право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, зокрема, у разі постановлення виправдувального вироку; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; закриття справи про адміністративне правопорушення.
При цьому, вказані події повинні знаходитися між собою в причинно-наслідковому зв'язку. Тобто право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, виникає лише при встановленій незаконності дій посадових осіб вказаних органів.
В свою чергу, незаконність дій виражається в тому, що заподіювач шкоди діяв поза межами, встановленими для його правомірної поведінки правом (законом), і таким чином діяв проти законних прав інших осіб, порушуючи їх.
У наведених у статті 1 цього Закону випадках, громадянинові відшкодовується, зокрема моральна шкода (п.5 ст. 3 зазначеного Закону).
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного, стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
Статтею 4 Закону №266/94-ВР визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури суду завдали моральні втрати громадянинові, призвели до порушень його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психологічного впливу,що призвело до погіршення або реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 4 Закону, ч. 2 ст. 23 ЦК України відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральні втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В судовому засіданні встановлено, що позивача ОСОБА_1 ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18.11.2013 року визнано винним за скоєння злочину, передбаченого ст. 185 ч.1 Кримінального кодексу України, та звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України у зв'язку зі зміною обстановки. Ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18.11.2013 року набрала законної сили, сторонами не оскаржувалася.
За змістом ст. 44 КК України звільнення від кримінальної відповідальності - це врегульована кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством відмова держави в особі компетентних органів від засудження особи, яка вчинила злочин, від застосування до неї кримінально-правових засобів примусового характеру. Звільнення від кримінальної відповідальності характеризується трьома моментами: 1) не відбувається державний осуд особи, яка вчинила злочин (обвинувальний вирок суду не постановляється); 2) до винного не застосовується покарання; 3) через відсутність обвинувального вироку звільнена від кримінальної відповідальності особа вважається такою, що не має судимості. Звільнення від кримінальної відповідальності в контексті розглядуваного правового інституту не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У даному випадку КК виходить із встановлення факту вчинення особою кримінальне караного діяння, а тому передбачені розділом ІХ Особливої частини КК підстави звільнення від кримінальної відповідальності визнаються нереабілітуючими.
Згідно з вимогами ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення. Обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, роз'яснюється суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Згідно ухвали Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18.11.2013 року ОСОБА_1 за ст. 185 КК України винним визнав себе повністю, щиросердечно розкаявся, активно сприяв органу досудового слідства у розкритті злочину, повністю відшкодував заподіяні збитки, заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за нереабілітуючою обставиною , а саме за зміною обстановки, та просив закрити провадження по справі.
Таким чином, відшкодування шкоди з обставин, на які посилається позивач, чинним законодавством не передбачені. Інших обставин позивачем не зазначено.
Згідно зі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Враховуючи факт не доведення позивачем належними та допустимими доказами своїх позовних вимог суд не вбачає правових підстав для задоволення даного позову.
Керуючись ст.ст.10, 11,57-60, 61, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст.23, 1167, 1176 ЦК України, ст.ст. 1, 2 , 3, 4, 5 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01.12.1994 р. №266/94-ВР, п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд,-
У позові ОСОБА_1 до судді Шевченківського районного суду м.Чернівці Дудакова Сергія Євгеновича, Держави України в особі Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області, через Садгірський районний суд м. Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги протягом в 10-ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддя Л. В. Байцар