Провадження № 11-кп/774/721/14 Справа № 191/88/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
28 травня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2014 року у кримінальному провадженні №12013042040000324 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, освіта базова середня, непрацюючого, неодруженого, проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 21 лютого 2013 року Синельниківським міскрайонним судом Дніпропетровської області ст. 185 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_6
Провадження № 11кп /774/721/14 Суддя першої інстанції: ОСОБА_1
Справа № 1кп/191/87/14 Доповідач: суддя апеляційного суду: ОСОБА_8
Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2014 року ОСОБА_6 визнаний винним у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у вигляді 3 ( трьох) років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання, призначеного вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.02.2013 року, і остаточно призначено ОСОБА_6 до відбуття 3 (три) роки 1 (один) місяць позбавлення волі. Запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу змінено з домашнього арешту на тримання під вартою з моменту набрання вироком законної сили.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнаний виним у тому, що він раніше судимий 21.02.2013 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік, на шлях виправлення не став, для себе належних виводів не зробив і у період іспитового строку повторно вчинив кримінальне правопорушення, а саме: 24.10.2013 року приблизно о 01-20 годин, перебуваючи біля будівлі вокзалу ст. Синельникове-1 Придніпровської залізниці, в м. Синельникове Дніпропетровської області, у приміщенні кафе "Кушайте с нами", яке розташоване невід'ємно в приміщенні вокзалу ст. Синельникове-1, побачив відкрите на провітрювання металопластикове вікно, на якому в той момент перебувала москітна сітка. Маючи раптово виниклий злочинний умисел направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням до приміщення, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, діючи умисно з корисливих мотивів, ОСОБА_6 за допомогою знайденого поблизу на пероні вокзалу осколку скла, прорізавши дірку в москітній сітці, яка була встановлена на вказаному вікні, проник до приміщення кафе "Кушайте с нами", де таємно, повторно викрав мобільний телефон моделі "NOKIA С2-00", вартістю відповідно до висновку експерта №100/38 від 12.11.2013 року 300 гривень, який належав працівниці даного кафе, продавцю-касиру ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з сім картами мобільних операторів «МТС» та «Київ Стар» вартістю 50 гривень, а також з касового апарату, який знаходився на прилавку кафе, гроші в сумі 1800 гривень, які належать П П «Кравченко», чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 , матеріальний збиток на загальну суму 350 гривень, а також спричинив ПП «Кравченко» в особі ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріальний збиток на загальну суму 1800 гривень. З викраденим майном ОСОБА_6 з місця злочину зник, викраденим майном розпорядився за власним розсудом.
Не погодившись з цим вироком, обвинувачений ОСОБА_6 подав на нього апеляційну скаргу, у якій просить апеляційний суд вказаний вирок змінити, пом'якшити йому призначене покарання, так як воно за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та його особи, як обвинуваченого. Свою апеляцію обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував при призначенні йому покарання стан його здоров'я, та обставини, що пом'якшують покарання, тобто: його щире каяття та відшкодування збитків потерпілим. Не враховано суддею те, що на його утриманні знаходиться престаріла мати, яка є пенсіонеркою та отримує мінімальну пенсію і не має інших доходів. А він позитивно характеризується за місцем проживання, активно сприяв досудовому слідству. Крім того, вважає, що в його діянні відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України. так як він проникав в приміщення кафе з метою знайти їжу, а умисел на викрадення телефону та ключів у нього з'явився тоді, коли він вже був у приміщенні кафе.
Заслухавши: доповідь судді-доповідача; обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав свою апеляцію; а також прокурора ОСОБА_7 , яка проти задоволення апеляції обвинуваченого заперечує та просить залишити вирок без змін, - перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджений зібраними у справі доказами, які правильно оцінені судом, обґрунтовано покладені ним в основу вироку і в апеляції обвинуваченого заперечується тільки в частині кваліфікації. Але його доводи стосовно того, що він проникав в приміщення кафе з метою знайти їжу (тобто викрасти їжу) ніяким чином не змінюють кваліфікацію скоєного ним кримінального правопорушення за ст. 185 ч.3 КК України.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості обвинуваченого, не встановлено.
В силу ст. 409 ч.2 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а відповідно до ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Колегією суддів при перевірці доводів апеляцій встановлено, що при призначенні ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про його особу, а також усі обставини справи, в тому числі й ті, на які є посилання у скарзі обвинуваченого.
Так, у вироку суду першої інстанції вказано, що судом враховані ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання. Обставинами, що пом'якшують покарання згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття. Обставиною, яка обтяжує покарання згідно ст. 67 КК України, суд визнав рецидив злочину. При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував також наслідки вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, на шлях виправлення не став, у період іспитового строку повторно вчинив кримінальне правопорушення, що говорить про його схильність до вчинення злочинів, вину визнав, у вчиненому розкаявся.
За думкою колегії суддів судом першої інстанції була дана правильна оцінка стану здоров'я обвинуваченого, оскільки довідки про звернення його до травматолога з нагоди закритого перелому правої кисті в листопаді 2013 року, які є в матеріалах провадження (т.1 а.с.121-123), не можуть свідчити про складний стан здоров'я на момент розгляду справи судом першої інстанції.
Що стосується доводів обвинуваченого про те, що він активно сприяв розкриттю злочину, то за думкою колегії суддів ця обставина правильно не врахована судом першої інстанції як така, що пом'якшує покарання обвинуваченого, так як не знайшла свого підтвердження при розгляді справи судом першої інстанції, а саме: крім повного визнання ним своєї вини в матеріалах справи немає жодного підтвердження цьому.
Доводи апеляції обвинуваченого про те, що він повернув вкрадене власникам, не відповідають дійсності, так як викрадений ним у потерпілої телефон був вилучений у нього робітниками міліції і буде повернутий як речовий доказ потерпілій ОСОБА_9 тільки після вступу вироку в законну силу, а про повернення грошей потерпілому ОСОБА_10 в матеріалах справи ніяких достовірних даних немає. В судовому засіданні ОСОБА_10 про відшкодування йому збитків не заявляв. Тому судом першої інстанції правильно не прийнято відшкодування шкоди потерпілим як обставина, яка пом'якшує покарання.
Зважаючи на те, що в матеріалах провадженні відсутні достовірні дані про вік, стан здоров'я та розмір пенсії матері обвинуваченого, а також які-небудь документи про знаходження її на утриманні обвинуваченого ОСОБА_6 , а останній в судовому засіданні апеляційної інстанції ніяких доказів цьому не надав, колегія суддів вважає неможливим враховувати ці доводи обвинуваченого як обставину, яка пом'якшує покарання.
Згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» частиною 2 ст. 75 КК передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
На думку колегії суддів суд першої інстанції правильно призначив ОСОБА_6 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ст. 185 ч.3 КК України, а застосовуючи ст. 71 ч.1 КК України, за сукупністю вироків визначив остаточне покарання шляхом часткового (1 місяць) приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, покарання, призначеного вирокомСинельниківського міскрайонного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2013 року.
За таких вказаних вище обставин призначене судом покарання за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів. Підстав для пом'якшення призначеного покарання ОСОБА_6 за мотивами, зазначеними в його апеляції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404-407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2014 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Відповідно до ст. 532 КПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Згідно зі ст. 426 КПК України на рішення судів першої та апеляційної інстанції може бути подана сторонами касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення рішення.
Судді: