Справа № 22-ц/793/1226/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 46 Совгира І. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Охріменко Н. І.
21 травня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоОхріменко Н. І.
суддівЗахарова А. Ф. , Скіць М. І.
при секретаріАнкудінову О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 25 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про стягнення пені при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду,-
10 січня 2014 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення пені при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду в розмірі 8563,74 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 1000 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що постановою місцевого суду Братського району, Миколаївської області від 06.11.1998 року, з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення сином повноліття. За рішенням суду було видано виконавчий лист, який знаходиться на виконанні у ВДВС Чигиринського РУЮ.
Протягом всього періоду відповідач сплачував аліменти не своєчасно або не в повному обсязі, що призводило до утворення заборгованості по сплаті аліментів з його вини.
За підрахунками позивачки, наведеними у позовній заяві, за період з січня 2004 року по грудень 2005 року розмір неустойки (пені), що підлягає стягненню з відповідача складає 8563 грн. 74 коп.
Так як заборгованість по аліментам виникла з вини відповідача, оскільки він має роботу та про обов'язок сплачувати аліменти на утримання сина знав, тому вона вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 25 березня 2014 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 вісім тисяч п'ятсот шістдесят три гривні 74 коп. пені за прострочення сплати аліментів та одну тисячу гривень 00 коп. витрат на правову допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в розмірі двісті сорока трьох гривень 60 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши сторони, що з'явились, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з слідуючих підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 8563,74 грн., суд першої інстанції виходив із норм ст.196 СК України, яка передбачає право одержувача аліментів на таке стягнення у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду та при визначенні розміру неустойки, та погодився з наданим позивачем розрахунком.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою місцевого суду Братського району, Миколаївської області від 06.11.1998 року, з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення сином повноліття. За рішенням суду було видано виконавчий лист, який знаходиться на виконанні у ВДВС Чигиринського РУЮ.
З аналізу матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження, вбачається, що за період з січня 2004 року по грудень 2005 року, боржник не виконував свої зобов'язання по сплаті аліментів в повному обсязі, в результаті чого утворилась заборгованість.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 22 постанови від 15 травня 2006 р. N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Таким чином, виходячи зі змісту норм ст. 196 СК України, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, встановив факт заборгованості за аліментами, та наявність вини відповідача ОСОБА_6, який зобов'язаний сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні, і відповідно встановив наявність у позивачки права на стягнення неустойки.
Визначаючи розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суд першої інстанції правомірно погодився із наданим позивачкою розрахунком, на підставі якого з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сума неустойки (пені) у розмірі 8563,74 грн. за прострочення сплати аліментів за період з січня 2004 року по грудень 2005 року, період за який проведено розрахунок пені за прострочення сплати аліментів становить з наступного місяця, який настає за місяцем в якому нараховано аліменти, по грудень 2007 року, врахувавши правову позицію викладену в постанові Пленуму Верховного суду України від 11 вересня 2013 року.
Заперечуючи проти розрахунку, на підставі якого було ухвалено рішення суду, представник апелянта ОСОБА_6 - ОСОБА_7 надала свої розрахунки щодо обчислення розміру неустойки, які суперечать вимогам закону.
Інші доводи апеляційної скарги ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять других підстав для скасування чи зміни правильного рішення.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7- відхилити.
Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 25 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про стягнення пені при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення.
Головуючий :
Судді :