36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
27.05.2014 р. Справа № 917/221/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, буд. 5, м. Полтава, 36022)
в особі Кременчуцької філії Публічного акціонерного товариство "Полтаваобленерго" (вул. 60 років Жовтня, буд. 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39601)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 39600)
про стягнення 30557,07 грн.
Суддя Безрук Т. М.
Представники:
від позивача - Лещенко Г. М.;
від відповідача - ОСОБА_3
Розглядається позовна заява про стягнення 30557,07 грн. - вартості теплової енергії, поставленої за період жовтень 2009р. - грудень 2010р. без договірного оформлення правовідносин.
Ухвалою суду від 25.03.2014р. було замінено неналежного відповідача - Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 належним відповідачем - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (а.с.87-89).
Відповідач у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що: 1) позивачем нараховане теплове навантаження приміщення у розмірі - 0,020841 Гкал/год, але фактично по даному приміщенню теплове навантаження складає 0,0149 Гкал/год. (теплотехнійний розрахунок №292-2012.00.00 ОВ ПП ОСОБА_4, державна ліцензія НОМЕР_1); 2) у період з жовтня 2009р. по грудень 2010р. відповідач перебував у процедурі банкрутства, а вимоги позивача, які є предметом даного спору виникли після порушення справи про банкрутство відповідача, а отже відносяться до поточних вимог кредиторів. Позивач не звертався до суду з кредиторськими вимогами протягом строку ліквідаційної процедури, а отже дані вимоги є погашеними; 3) твердження позивача про безпідставне користування тепловою енергією є безпідставним, оскільки між сторонами був укладений відповідний договір, що підтверджується довідкою позивача про виконання технічних умов та прийняття мереж на обслуговування (а.с.74-75).
Відповідач в письмових поясненнях зазначив, що в період, за який нараховано спірні платежі він не набув права власності на спірне приміщення. Право власності на приміщення було зареєстроване лише у 2012 році, а до реєстрації права власності він орендував вказане приміщення (а.с.136-137).
Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до спірної заборгованості (а.с. 74-75, 136-137).
Відповідачем подано клопотання про призначення комплексної будівельно-технічної експертизи щодо встановлення теплового навантаження нежитлового приміщення площею 263,9 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2.
Клопотання відповідача про призначення експертизи слід відхилити в зв'язку з недоцільністю її проведення.
В судовому засіданні 27.05.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між ВАТ "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії та Приватним підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №1154 від 01.12.2001р. з невід'ємним додатком до нього (далі - Договір; а.с. 108-110).
Надалі Відкрите акціонерне товариство "Полтаваобленерго" змінило свою назву на Публічне акціонерне товариства "Полтаваобленерго", що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 05.05.2011р. (а.с.13-14).
Згідно п.1.1. Договору позивач, як теплопостачальна організація зобов'язався постачати відповідачеві (споживачу) теплову енергію в гарячій воді в визначених договором обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати за одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.
Згідно п.10.1, 10.4 Договору, термін його дії до 31.12.2006р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
В Додатку № 1 до Договору для опалення приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, визначено з теплове навантаження в розмірі 0,015293Гкал/год (а.с.110). Зазначене навантаження було визначено відповідно до розрахунку навантаження та місячних обсягів тепло споживання з опалення, в якому за основу вихідних даних взято площу приміщення 157,66 кв.м (а.с.111).
19 червня 2007р. між Виконкомом Кременчуцької міської ради та (відповідачем) Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір № 316 оренди нежитлового приміщення загальною площею 263,9 кв.м., в точу числі підвал - 48,4 кв.м., що розміщене за адресою: АДРЕСА_2. Приміщення передано в оренду для використання під магазин.
21.04.2008р. між Фондом міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу приміщення шляхом викупу, за умовами якого ОСОБА_3 купив нежитлове приміщення загальною площею 263,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, використовується під магазин (а.с.11-12).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.08.2008р. було порушено провадження у справі № 4/110 про визнання банкрутом Приватного підприємця ОСОБА_1. (а.с.125)
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.03.2009р. у справі № 4/110 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - Приватного підприємця ОСОБА_1. (а.с.126).
Постановою господарського суду Полтавської області від 05.052009р. у справі № 4/110 визнано банкрутом Приватного підприємця ОСОБА_1, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Боровика Р.Л. (а.с.127).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.12.2010р. у справі № 4/110 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Приватного підприємця ОСОБА_1 (а.с.101).
27.12.2010р. внесено запис Державного реєстратора про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (а.с.28).
15.03.2012р. фізична особа ОСОБА_1 зареєструвався, як фізична особа - підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.03.2014р. запис2 (а.с.65-66).
Позивач, посилаючись на те, що за період жовтень 2009р. по грудень 2010 року відповідач споживав теплову енергію без належних підстав, звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача безпідставно набутого майна - теплової енергії у вигляді централізованого опалення у розмірі 30557,07 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.
Як свідчать матеріали справи, у період жовтень 2009р. - грудень 2010 року відповідач перебував у процедурі банкрутства, але позивачем вимоги щодо заборгованості за спожиту в цьому періоді теплову енергію у справу про банкрутство не заявлялися.
Дана обставина також підтверджується заявою позивача про визнання кредитором з вимогами за інший період боргу, ухвалою у справі № 4/110 від 21.12.2010 року (а.с.145-147, 101-102).
Надані докази свідчать, що площу опалювального приміщення було збільшено, проте договір на постачання теплової енергії на збільшену площу відповідач з позивачем не укладав.
Як свідчать надані докази, позивач звертався до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за період жовтень 2009 р. - січень 2012 . з урахуванням уточнень - у розмірі 63870,08грн. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.12.2012р. позов ПАТ "Полтаваобленерго" задоволено та стягнуто зі ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2009р. по січень 2012р. у розмірі 63870,08 грн. Вказані обставини встановлені в постанові Апеляційного суду Полтавської області від 03.10.2013р. у справі № 1601/11218/12 (а.с.46).
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 03.10.2013р. за результатом апеляційного перегляду рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.12.2012р. у справі № 1601/11218/12 вказане рішення в частині стягнення боргу за теплову енергію, спожиту у період жовтень 2009р. - грудень 2010 р., скасовано, провадження в цій частині позовних вимог ПАТ "Полтаваобленерго" закрито з підстав непідвідомчості місцевому загальному суду (а.с.46-49).
При цьому постановою Апеляційного суду Полтавської області від 03.10.2013р. було встановлено наступні обставини:
- згідно договору купівлі-продажу приміщення від 21.04.2008р. відповідач ОСОБА_3 є власником нежитлового приміщення загальною площею 263,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2
- у період з жовтня 2009р. по січень 2012р. за вказаною адресою теплова енергія споживалася без належних підстав та безоплатно, згідно розрахунку, сума заборгованості за теплову енергію у вигляді гарячої води становить 63870,08грн.
- згідно ст. 24 Закону України" Про теплопостачання" ОСОБА_3 не надав доказів про здійснення платежів за централізоване постачання теплової енергії з часу придбання ним вказаного приміщення;
- відповідач ОСОБА_3 з 15 червня 1993 року по 27 грудня 2010року являвся суб'єктом підприємницької діяльності, а ПАТ "Полтаваобленерго" є постачальною організацією, яка надає послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді та являється юридичною особою;
- надання комунальних послуг ПАТ "Полтаваобленерго" за період з жовтня 2009р. по грудень 2010року є господарською діяльністю спрямованою на задоволення потреб фізичної особи-підприємця щодо забезпечення експлуатації нежитлового приміщення, що використовується ним у підприємницькій діяльності;
- стягнення заборгованості у розмірі 30557,07грн. зі ОСОБА_3 за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2009року по грудень 2010року належить розглядати в господарському суді в порядку господарського судочинства.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Таким чином, постановою Апеляційного суду Полтавської області від 03.10.2013р. встановлено факт споживання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 теплової енергії без договору за період з жовтня 2009року по грудень 2010року у розмірі 30557,07грн.
В обґрунтування даного позову позивач також посилається на те, що внаслідок споживання відповідачем теплової енергії без договору за період з жовтня 2009року по грудень 2010року у розмірі 30557,07грн.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідач у відзиві від 25.03.2014р. та додаткових поясненнях від 23.04.2014р. зазначив, що відмовляється від сплати боргу в зв'язку із пропуском строку позовної давності, тобто відповідачем заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідносин (а.с.74-75, 136-137).
Відповідно п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України за №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо оформлення заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов.
Враховуючи, що спірний борг визначений позивачем як такий, що виник в період з жовтня 2009р. по грудень 2010р., трирічний строк позовної давності закінчився у грудні 2013р. дана позовна заява подана до суду 13.02.2014р., тобто після спливу позовної давності.
Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Заперечення позивача щодо переривання строку позовної давності у зв'язку з подачею позовної заяви про стягнення спірної заборгованості до суду загальної юрисдикції у 2012 році у відповідності до положень ст.264 ЦК України, судом відхиляється з огляду на наступне.
Згідно ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно п. 4.4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України за №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54,56,57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.
Згідно п. 5.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України за №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність так само у разі спливу позовної давності за вимогою про повернення безпідставно набутого майна (статті 1212, 1213 ЦК України).
Про факт неоплати за теплову енергію у період жовтень 2009р. - грудень 2010р. позивач знав безпосередньо в цей же період, та не був позбавлений права звернутися з позовом у встановленому порядку.
Отже, вимоги про стягнення 30557,07 грн. вартості теплової енергії, поставленої за період жовтень 2009р. - грудень 2010р. без договірного оформлення правовідносин задоволенню не підлягають, так як вони заявлена після закінчення строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, і повжні причини пропцску цього строку відсутні.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити.
Керуючись ст. ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити повністю.
Повне рішення складено та підписано: 30.05.2014р.
Суддя Безрук Т. М.