ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/1926/14 21.05.14
За позовом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві
До Міністерства внутрішніх справ України
Про визнання недійсним договору
За зустрічним позовом Міністерства внутрішніх справ України
До Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві
Про визнання права власності на нерухоме майно
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом - Фонд державного майна України
Суддя Митрохіна А.В.
Представники сторін:
Від позивача Терещенко В.М. дов. №24/14-538/Ан від 07.02.2014р.
Від відповідача Морміль М.П. дов. №35/2014 від 28.02.2014р.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом - Федоровський В.Г. дов. №164 від 25.04.2014р.
Обставини справи:
Позивач - Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України про визнання недійсним договору на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України №264-Доб/2013/К від 25.12.2013р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне майно не належало на момент укладання Договору №264-Доб/2013/К Державі в особі МВС України і, на думку позивача, МВС України не мало повноважень володіння, користування та розпорядження цим майном, у зв'язку з чим позивач просив визнати цей Договір недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 порушено провадження у справі №910/1926/14 та призначено розгляд справи на 26.02.2014.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2014 розгляд справи відкладався на 12.03.2014, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.
У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. у відпустці, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 справу було передано в провадження судді Пукшин Л.Г.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу №910/1926/14 до свого провадження та призначила судове засідання на 02.04.2014.
У зв'язку з поверненням судді Митрохіної А.В. з відпустки, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 справу №910/1926/14 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/1926/14 до свого провадження.
У судовому засіданні 02.04.2014 оголошувалась перерва до 14.04.2014.
09.04.2014 через загальний відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва, від Міністерства внутрішніх справ України, надійшла зустрічна позовна заява №12/3-1083 від 08.04.2014 про визнання права власності на нерухоме майно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2014 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Міністерства внутрішніх справ України до Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в місті Києві про визнання права власності держави Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: вул. А. Богомольця, 10, місто Київ, а саме: нежитлову будівлю загальною площею 16 473,0 кв.м. (літера „Н" за Технічним паспортом), інвентарний номер 10310008, реєстрований номер в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності 00032684.1. СЖТАЧХ040.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом - Фонд державного майна України та відкладено розгляд справи на 28.04.2014, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.
У судовому засіданні 28.04.2014 оголошувалась перерва до 14.05.2014.
У судовому засіданні 14.05.2014 оголошувалась перерва до 21.05.2014.
Представник позивача (за первісним позовом) у судовому засіданні 21.05.2014 року надав пояснення по справі, повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та просив суд визнати недійсним договір на надання послуг охорони майна №264-Доб/2013/К від 25.12.2013р.
Представник відповідача (за первісним позовом) у судове засідання 21.05.2014 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд у задоволенні первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов, відповідно, задовольнити повністю.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (за первісним позовом) у судове засідання 21.05.2014 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких звертав увагу суду на те, що відповідно до відомостей про окреме нерухоме державне майно, що містяться у витязі з Єдиного реєстру об'єктів державної власності, органом управління цим державним майном є Міністерство внутрішніх справ України.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/1926/14.
В судовому засіданні 21.05.2014р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
25.12.2013 року між Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - Охорона, Позивач) та Міністерства внутрішніх справ України (далі - Замовник, Відповідач) було укладено Договір на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України №264-Доб/2013/К (далі - Договір).
Предметом спору первісного позову є вимоги Позивача (за первісним позовом) про визнання недійсним договору на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України №264-Доб/2013/К, який укладено 25.12.2013 року між Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в місті Києві та Міністерством внутрішніх справ України, оскільки Замовник (відповідач за первісним позовом), станом на момент укладення договору не мав повноважень володіння, користування та розпорядження цим майном.
Як на підставу для визнання даного договору недійсним Позивач (за первісним позовом) посилається на порушення вимог статей 203, 215, 317, 319, 978 Цивільного кодексу України при укладенні договору.
Згідно з п. 2.1. Договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується здійснювати охорону майна Замовника на об'єкті, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богомольця, 10, а саме: семиповерхова адміністративно-управлінська будівля №2 (за технічним паспортом під літерою «Н») та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті. За цим договором Охорона не приймає майно Замовника на зберігання і не вступає у володіння ним.
З метою перевірки інформації про наявність у Відповідача (за первісним позовом) повноважень на володіння, користування та розпорядження спірним майном Позивач (за первісним позовом) звернувся із запитом від 30.12.2013 до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві.
Рішенням №9981858 від 16.01.2014 державним реєстратором реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Глобою А.П. відмовлено Позивачу (за первісним позовом) у наданні інформації з посиланням на відсутність наданих законодавством повноважень на отримання такої інформації.
Також Позивач (за первісним позовом) звертав увагу суду на довідку від 30.12.2013 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна по вул. Богомольця, 10, відповідно до якої спірне майно не зареєстровано за жодним суб'єктом правовідносин, в тому числі за Державою в особі МВС України.
Відповідно розділу 1 даного Договору, Сторони визначали поняття «Об'єкт» - це окремий об'єкт або приміщення, яке відокремлене від решти приміщень архітектурно-будівельними конструкціями (капітальними або некапітальними стінами), обладнане сигналізацією з підключенням на окремі вічка (коди) апаратури ПЦС.
Предметом спірного договору є надання послуг з охорони майна, визначеного відповідно до розділу 2 Договору, яке знаходиться на об'єкті замовника, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Богомольця, 10.
Таким чином, умовами договору сторони не визначили даний Об'єкт майном, яке передається під охорону в розумінні розділу 1 Договору. Сторони зазначають в умовах договору об'єкт, як місцезнаходження майна (п.2.1).
Тому зміст спірного договору не суперечить вищенаведеним нормам закону, на які Позивач (за первісним позовом) посилається в обґрунтування заявлених вимог.
Згідно з вимогами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, Позивачем (за первісним позовом) не були надані суду належні та допустимі докази на підтвердження викладеного в позові, за заявленими вимогами та їх правовими підставами не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними.
За таких обставин, правові підстави для задоволення первісного позову відсутні, а тому у задоволенні первісного позову слід відмовити.
Предметом спору за зустрічною позовною заявою є вимоги Позивача (за зустрічним позовом) про визнання права власності Держави Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України (ідентифікаційний код 00032684) на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Богомольця, 10, а саме: нежитлову будівлю загальною площею 16 473,0 кв.м. (літера „Н" за Технічним паспортом), інвентарний номер 10310008, реєстрований номер в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності 00032684.1. СЖТАЧХ040.
Судом встановлено, що згідно з даними Єдиного реєстру об'єктів державної власності, об'єкт нерухомого майна, розташований в місті Києві по вул. Богомольця, 10, є державною власністю, а органом управління цим державним майном є Міністерство внутрішніх справ України (копія витягу міститься в матеріалах справи).
За даними Єдиного реєстру об'єктів державної власності, що формується Фондом державного майна України, Міністерство внутрішніх справ України є балансоутримувачем державного майна України за реєстровим номером структурного компоненту 00032684.1, який зокрема включає і семиповерхову адміністративно-управлінську будівлю , розташовану по вул. Академіка Богомольця, 10, у Печерському районі м. Києва (реєстровий номер майна 00032684.1.СЖТАЧХ040). Первісна вартість даного майна становить 7 755 015,00 грн., залишкова вартість 1 872 373,00 грн. Інвентарний номер даного нерухомого майна 10310008.
Зазначена інформація підтверджується Довідкою Фонду державного майна України за формою № 2 б (д) копія знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до Технічного паспорту на громадський (виробничий) будинок (приміщення) адміністративно-управлінського призначення, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, складеного 11.04.2013 (Додаток 10), за адресою вулиця Академіка Богомольця, 10, у Печерському районі міста Києва дійсно розташовується об'єкт нерухомого майна, що складається з нежитлової будівлі загальною площею 16 743,00 м2 (літера „Н" за Технічним паспортом).
Інвентарною карткою обліку основних засобів в бюджетних установах №1038 (Додаток 11) підтверджується факт перебування на балансі МВС України об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Академіка Богомольця, 10, у Печерському районі міста Києва, загальною площею 16 743,00 м2 , залишкова балансова вартість якого становить 1 872 373,00 грн.
Згідно з ст. 4 ЦК УРСР, який продовжував діяти на момент проголошення незалежності України до 1 січня 2004 року, цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування.
Аналогічні положення закріплені в Цивільному кодексі України (далі - ЦК України). Так, згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ч. 1 ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Відповідно до ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно з ст. 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Статтею 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
У відповідності до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 ЦК України).
Відповідно до ЗУ "Про управління об'єктами права державної власності" та Положення про Міністерство внутрішніх справ України МВС України виконує у межах повноважень функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з ч. 1, 3 ст. З зазначеного Закону державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, дійсно виникають з моменту такої реєстрації.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. З Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Таким чином, відповідно до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16, 392 Цивільного кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
Судом встановлено, що відсутність державної реєстрації права державної власності на спірне майно не означає факту відсутності права державної власності, що перебуває в сфері управління МВС України на це майно, оскільки на момент виникнення цього права у держави в особі МВС України чинним на той момент законодавством не було передбачено обов'язкової реєстрацію цього права.
Приймаючи до уваги, що наведені обставини та норми права свідчать, що МВС України набуло право володіння, користування та розпорядження нежитловою будівлею, розташованою за адресою: вулиця Академіка Богомольця, 10, у Печерському районі міста Києва, відповідно до ст. 4 ЦК УРСР, Закону України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", Декрету Кабінету Міністрів України „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" та на підставі адміністративного акту Кабінету Міністрів України (постанови Уряду від 5 листопада 1991 року №311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" в результаті розмежування власності на державну та комунальну після проголошення незалежності України і виникнення незалежної Держави Україна.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірне майно є власністю держави Україна, знаходиться в господарському віданні Міністерства внутрішніх справ України, який є його уповноваженим органом управління, внаслідок чого позовні вимоги Міністерства внутрішніх справ України є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на Позивача (за первісним позовом), а за зустрічним позовом покладаються на Відповідача за цим позовом.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85, ГПК України, суд-
1. У задоволенні первісного позову - відмовити.
2. Зустрічний позов - задовольнити.
3. Визнати за державою Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684) право власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: вулиця Академіка Богомольця, 10 у Печерському районі міста Києва, а саме: нежитлову будівлю загальною площею 16473,0 кв.м. (літера „Н" за Технічним паспортом), інвентарний номер 10310008, реєстрований номер в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності 00032684.1. СЖТАЧХ040.
4. Стягнути з Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в місті Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, буд. 9; код ЄДРПОУ 08596920) на користь Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684) 37 447,46 грн. - судового збору.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
7 Дата складання повного рішення 26.05.2014.
Суддя А.В. Митрохіна