ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/8138/14 27.05.14
За позовомПублічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»
доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал»
провідшкодування шкоди в порядку регресу.
Суддя Дупляк О.М.
Представники сторін:
від позивача: Махиня Н.М., за довіреністю,
від відповідача: не з'явився.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача в розмірі 20.585,77 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2014 порушено провадження у справі № 910/8138/14 та призначено до розгляду на 19.05.2014.
Відповідач 15.05.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва надав відзив на позовну заяву № 407 від 12.05.2014, в якому просив суд припинити провадження у справі або залишити без задоволення позовні вимоги. Свої заперечення відповідач обґрунтував тим, що позивач до моменту звернення до суду не звертався до відповідача із заявою про отримання страхового відшкодування. Окрім того, відповідач зазначив, що в порушення п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України N 142/5/2092 від 24.11.2003, позивачем, як замовником дослідження, не було викликано представника відповідача для проведення огляду пошкодженого транспортного засобу під час складання звіту про оцінку автомобіля, а відтак, розмір страхового відшкодування, що склав ціну позову, визначено з порушенням умов вищезазначеної Методики.
Через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва 16.05.2014 від Моторного (транспортного) бюро України надійшло повідомлення № 7/2-28/12900 від 13.05.2014 про страхове покриття.
Ухвалою суду від 19.05.2014 розгляд справи № 910/8138/14 було відкладено на 27.05.2014.
27.05.2014 від позивача надійшов відзив на заперечення № 794/юр від 22.05.2014, в якому представник позивача зазначив, що п.п. 5.1. та 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України N 142/5/2092 від 24.11.2003, не передбачають обов'язкового виклику всіх заінтересованих осіб для технічного огляду транспортного засобу. Окрім того, страхувальнику відповідача була вручена телеграма про проведення експертної оцінки пошкодженого автомобіля.
У судовому засіданні 27.05.2014 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, позов просив задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про час і місце розгляду даної справи повідомлений належним чином.
Ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.05.2014 та про відкладення розгляду справи від 19.05.2014 було надіслано на адресу відповідача 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 33-Б, приміщення 36, яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Ухвала про порушення провадження у справі № 910/8138/14 була отримана відповідачем 08.05.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103027264372. Ухвала про відкладення розгляду справи від 19.05.2014 вручена 22.05.2014 за довіреністю уповноваженому представнику, що підтверджується засвідченим суддею витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який міститься в матеріалах справи.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.
Таким чином нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У судовому засіданні 27.05.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕХАУ» (далі - страхувальник) 30.01.2013 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 06-002002-491 (далі - Договір), за яким було застраховано транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN PASSAT», державний номер НОМЕР_2.
В м. Києві на вул. Столичне шосе 07.02.2013 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу «VOLKSWAGEN PASSAT», державний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності ТОВ «РЕХАУ» та перебував під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу марки «TOYOTA RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який перебував під керуванням ОСОБА_3.
Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль марки «VOLKSWAGEN PASSAT», державний номер НОМЕР_2.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 01.03.2013 у справі № 752/2625/13-п ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Відповідно до Звіту № 024/13 від 19.02.2013 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу марки «VW PASSAT», державний номер НОМЕР_2, вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 21.956,66 грн.
Згідно з Договором, укладеним між позивачем та страхувальником, ДТП було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт № 172-06/13-491 від 01.04.2013, відповідно до якого сплата страхового відшкодування страхувальнику підлягала у сумі 20.585,77 грн.
Позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 20.585,77 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 8320 від 01.04.2013 на суму 20.585,77 грн.
Судом установлено, що транспортний засіб «TOYOTA RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, застраховано у відповідача згідно полісу № АВ/ 3139997, страхувальником за яким є ОСОБА_3, що підтверджується отриманою на вимогу ухвали суду інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, яка наявна в матеріалах справи. Згідно вказаного полісу відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати майнову шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, до позивача, який сплатив страхову виплату за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України закріплено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем, оскільки відповідно до договору страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані позивачу збитки, є відповідач як страховик, в межах, передбачених полісом.
Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним відповідачем зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну становить 50.000,00 грн., розмір франшизи - 0,00 грн.
З урахуванням наведеного, суд, враховуючи встановлені обставини справи та ліміт відповідальності відповідно до полісу обов'язкового страхування, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 20.585,77 грн. підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом, відповідачем не надано.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву № 407 від 12.05.2014 на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з тим, що позивачем на адресу відповідача не направлялася заява про отримання страхового відшкодування і додатків до неї, спростовується з огляду на наступне. Статтею 38 Закону передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов. Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток. Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 16.10.2012 у справі № 5/5007/78/11, а також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах, пов'язаних зі стягнення страхового відшкодування в порядку регресу (постанова ВСУ від 28.08.2012 у справі №23/279).
Твердження відповідача про те, що ціна позову складена нелегітимно, оскільки в порушення вимог п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України N 142/5/2092 від 24.11.2003, представників відповідача не було викликано для участі в огляді пошкодженого транспортного засобу, судом до уваги не приймається, у зв'язку з тим, що відповідно до п. 5.2. вищевказаної Методики, виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду транспортних засобів здійснюється лише у разі потреби, а відтак, не є обов'язковим. Окрім того, судом ураховано, що визначений у звіті № 024/13 від 19.02.2013 розмір матеріального збитку відповідачем не оспорювався, жодних клопотань про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи останнім до суду не заявлялося.
Таким чином, заперечення відповідача є необґрунтованими і спростовуються вищезазначеними обставинами справи.
Враховуючи положення статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 33-Б, приміщення 36, код ЄДРПОУ 32206908) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 102, код ЄДРПОУ 22868348) страхове відшкодування в сумі 20.585 (двадцять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 77 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1.827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.05.2014
Суддя О.М. Дупляк