Номер провадження: 22-ц/785/3625/14
Головуючий у першій інстанції Гайда-Герасименко О.Д.
Доповідач Гірняк Л. А.
26.05.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого-Гірняк Л.А.
Суддів- Процик М.В., Доценко Л.І.
При секретарі -Булгак Х.
За участю представників відповідча- ОСОБА_7, та ОСОБА_5
Розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одесі апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.02.2014 року по справі за позовом заступника Білгород- Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави, в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області до Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_6, Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області
про визнання недійсним рішення, визнання недійсним державного акту на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння ,
05.07.2013 року заступник Білгород-Дністровської міжрайонної прокурори в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області звернувся до суду з вищезазначеним позовом в якому зазначав, що рішенням Білгород-Дністровської міської ради № 923-V від 29 грудня 2009 року та додатком до рішення міської ради № 923-У від 29.12.2010 року передано безкоштовно у власність ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських споруд присадибну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0686 га. На підставі цих рішень ОСОБА_6 20.12.2010 року отримала державний акт серії ЯЛ № 222746 на право власності на земельну ділянку. Посилаючись на те, що межі земельної ділянки площею 0,0686 га., не були встановлені та визначені в натурі (на місцевості), проект відведення вказаної земельної ділянки відповідачкою ОСОБА_6 або будь-якими іншими до неї особами, всупереч вимогам ЗК України не розроблявся та не затверджувався, з дозвільними установами не погоджувався, державна експертиза проекту землеустрою не проводилась, ОСОБА_6 членом ПП «ВІШ» не являлась, позивач просив : визнати недійсними п.2 рішення Білгород-Дністровської міської ради № 923-У від 29.12.2009 року та п.7 № 961-У від 25.02.2010 року рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_6, визнати недійсним виданий ОСОБА_6 державний акт на право власності на земельну ділянку недійсним, скасувати реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_6 та зобов'язати ОСОБА_6 повернути земельну ділянку Білгород-Дністровській міській раді.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 лютого 2014 року в заявлених вимогах відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового, про задоволення заявлених вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема посилається на ті ж підстави, що викладені в позовні заяві та на те, що суд помилково ототожнив земельну ділянку площею 0.0686 га з земельною ділянкою 4.4 га, що перебувала у користуванні ПП «ВІШ»; ділянка є новосформованою та потребує затвердженого проекту відведення, технічна документація розроблена на підставі договору, укладеного 14.04.2010 року, тобто після передачі земельної ділянки у власність. Одночасно посилається на те, що районний суд безпідставно застосував до спірних правовідносин ст.140 ЗК України, п.5 рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп, постанову Верховного Суду України від 12.09.2012 року та п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року та на висновок суду щодо безпідставності представницьких повноважень прокурором та на порушення строку позовної давності.
Представник ОСОБА_6 в своїх запереченнях та представник головного управління юстиції в Одеській області скаргу не визнали, вказавши, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
В судове засідання представник Білгород-Дністровської міської ради не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином
В силу ст.305 ч.2 ЦПК України, судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в заявлених вимогах, районний суд виходив з того, що на підставі рішення Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від № 923-У від 29.12.2009 року та № 961 -У від 25.02.2010 року ОСОБА_6 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0, 0686 га. для будівництва та обслуговування жилих будинку, господарських будівель та споруд( присадибні ділянки) в м. Білгород-Дністровському Одеської області. пірна земельна ділянка входить до складу та меж земельної ділянки 4, 4 га, щодо якої проект землеустрою про відведення земельної ділянки затверджено рішенням Білгород-Дністровської міською радою № 315-Н від 17.07.2007 року Технічна документація із землеустрою щодо складання Державного акту на ім'я ОСОБА_6 розроблена відповідно до вимог чинного законодавства та остання у встановленому законом порядку отримала її у власність. Одночасно суд першої інстанції виходив з того, що Білгород-Дністровська міська рада діяла в межах своїх повноважень та усунула помилку шляхом внесення змін до прийнятого ними рішення з передачею у власність спірної земельної ділянки не як члену ПП «ВІШ». Крім того, районний суд виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності так як в 2010 року позов Білгород-Дністровської міської ради був залишений без задоволення.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює .
Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом.
Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах установлених повноважень .
Громадяни України, використовуючи надане їм ст.14 Конституції України право, можуть одержати безоплатно у приватну власність земельну ділянку. Реалізація громадянами свого права на отримання земельної ділянки у власність здійснюється відповідно до ЗК України.
Відповідно до змісту ст. 20 ЗК України надання (передача) земельної ділянки громадянам та юридичним особам відбувається згідно з їх цільовим призначенням.
За правилами ст.118 ч.6 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Відповідна місцева державні адміністрація або орган місцевого самоврядування розглядає заяву і в разі її згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку її відведення.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельних ділянок.
Згідно зі ст.125 ЗК України право власності на земельні ділянки, а також право постійного користування та право оренди земельних ділянок виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Матеріалами справи встановлено, що 29 грудня 2009 року відповідачка ОСОБА_6 звернулась до Білгород-Дністровської міської ради з заявою про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки площею 0.0686га, яка розташована по АДРЕСА_1.
Рішенням Білгород-Дністровської міської ради № 923 від 29 грудня 2009 року передано безкоштовно у власність громадянам України, членам ПП «ВІШ»,згідно додатку до рішення в тому числі і ОСОБА_6- 0.0686 га для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель, споруд( присадибні ділянки).(т.1 а.с.9-10)
Рішенням Білгород-Дністровської міської ради Одеської області 961-Н від 25 лютого 2010 року п.7 внесено зміни в рішення № 923-У від 29.12.2009 року «Про безоплатну передачу у власність земельних ділянок громадянам України,членам ПП «ВІШ» для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель, споруд( присадибні ділянки) та викладено в наступній редакції: « Про безоплатну передачу у власність земельних ділянок громадянам України, для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель, споруд( присадибні ділянки). (т.1.а.с.11-12)
12 квітня 2010 року ОСОБА_6 звернулась з заявою до Директора ПП «Геоінформсервіс» (ліцензія серії АВ №368938) щодо складання технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд( присадибна ділянка).
15 квітня 2010 року складено акт-прийомки -передачі межових знаків на зберігання відповідно до якого проведено встановлення та закріплення на місцевості меж земельної ділянки ОСОБА_6 для подальшого використання за призначенням, площа земельної ділянки в погоджених межах складає 0.0686 га. Розміри, місце розташування земельної ділянки і встановлених межових знаків показані на плані.
Відповідно до висновку по технічній документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельну ділянку та результати обстеження земельної ділянки в натурі, підготовлені ПП «Геоінформсервіс», Відділ Держкомзему у м. Білгород-Дністровський Одеської області погодив її та вважав за можливим передати земельну ділянку у власність ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд( присадибна ділянка).
Технічна документація із землеустрою щодо складання державних актів на право власності погоджена і з управлінням містобудування та архітектури № 171 від 23.04.2010 року.
16 вересня 2010 року ОСОБА_6 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 0686 га. Серії ЯЛ № 222746 та який зареєстровано 20 грудня у відділі Одеської регіональної філії ЦДЗК ( а.с. 17 т.1)
Законом України «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення(викуп), відчуження земельних ділянок.
Згідно з ст.55 Закону України « Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі( на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановлено зразка, крім того межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам
Стаття 50 цього Закону передбачала обов'язкове складання проекту землеустрою (у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.
Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677 (далі - Порядок) (постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2013 року № 154).
Цим Порядком на час виникнення спірних правовідносин передбачалося, що проект відведення земельної ділянки не розробляється лише у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається в користування або безоплатно передається у власність чи набувається у власність на підставі цивільно-правових угод без зміни її цільового призначення (абзац другий пункту 2 Порядку).
Виходячи з того, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, в склад якої входила і земельна ділянка ОСОБА_6 відповідно до рішення Білгоро-Дністровської міської ради від 17.07.2007 року п.1.12 був затверджений, земельна ділянка останній передавалась без зміни її цільового призначення, межі земельної ділянки в натурі закріплені межовими знаками встановлено зразка, та здані за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, судова колегія вважає, що підстав для скасування прийнятих місцевою радою рішень щодо надання в безоплатну приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки немає.
Доводи апеляційної скарги про те, що земельна ділянка ОСОБА_6 є новоутвореною, а тому необхідно було розробити новий проект землеустрою щодо відведення саме цієї ділянки, судова колегія оцінює критично, оскільки відповідно до ст.50 Закону «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок , а відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної діяленки категорія землі за основним цільовим призначенням, відповідно до ст.19 ЗК України належала жо земель житлової та громадської забудови(а.с.186 т.1)
До документації із землеустрою, безпосередньо спрямованої на формування земельних ділянок, належать як проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок так і технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Формування земельних ділянок може здійснюватися на основі документації з землеустрою, таких як : проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування наявних землеволодінь і землекористувань так і технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
З врахуванням вищезазначеного, судова колегія приходить до висновку, що безоплатна передача у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_6 відбулась на підставі затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель міста, без зміни цільового призначення з розробленням технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а тому районний суд прийшов до правильного висновку, що право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_6 набула у відповідності до вимог чинного законодавства.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним державного акту на право власності на землю та скасування державної реєстрації державного акту на право приватної власності, оскільки сам державний акт виданий відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема ст.125,126 ЗК України.
Так як вимоги щодо витребування з незаконного володіння спірної земельної ділянки є похідними від вимог про визнання недійсними рішення та скасування державного акту, то і в зазначеній частині позову вимоги не підлягають задоволенню.
Посилання в апеляційній скарзі, на те, що технічна документація розроблена після передачі земельної ділянки у власність не є підставою для задоволення позовних вимог, так як на час передачі безоплатно у приватну власність спірної земельної ділянки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в склад якої ввійшла і спірна ділянка був затверджений.
Доводи позивача про те, що ОСОБА_6 не являлась членом ПП «ВІШ» не спростовують висновку суду про те, що земельна ділянка видавалась ОСОБА_6 не як члену ПП « ВІШ», так як до прийнятого рішення були внесені зміни та виключено посилання на те, що вона являється членом ПП «ВІШ».
Вимогами ст.257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Одночасно судова колегія вважає, що при необґрунтованості вимог суд відмовляє в позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду, оскільки вони стосуються захисту порушеного права. При обґрунтованості вимог і поважності причин пропуску строку звернення до суду суд поновлює пропущений строк на звернення до суду і вирішує його по суті. При пропуску строку без поважних причин суд наводить у рішенні мотиви, чому він вважає неможливим його поновити, та зазначає, що відмовляє саме з цих підстав.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в заявлених вимогах в зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог, однак безпідставно послався на порушення позивачем строку позовної давності.
Застосування судом ст.140 ЗК України, п.5 рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп, постанову Верховного Суду України від 12.09.2012 року та п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року не впливають на висновок районного суду щодо правомірності набуття ОСОБА_6 в безоплатну власність спірної земельної ділянки.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 308,315,317,319 ЦПК України судова колегія
Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області відхилити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.02.2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя - Л.А.Гірняк
Судді- Л.І.Доценко
М.В.Процик