"27" травня 2014 р.Справа № 915/1132/13
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Петрова М.С.,
суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.
(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням в.о. голови суду №788 від 06.05.2014р.)
при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С
за участю представників сторін:
від позивача: Третяк Л.В. довіреність № 552 від 02.04.14р.
від відповідача:
- Борець Ю.І. довіреність № 03/1466 від 02.10.13р.
- Шитюк В.М. довіреність № 03/513 від 11.04.14р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу «Южно-Украънська АЕС»
на рішення господарського суду Миколаївської області від 31.03.2014р.
по справі № 915/1132/13
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особы відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» (далі по тексту ДП НАЕК «Енергоатом»)
до Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (далі по тексту КП „ Теплопостачання та ВКГ")
про стягнення 1 560 609,56 грн.
27.06.2013р. ДП НАЕК „Енергоатом" звернулося до господарського суду Миколаївської області із позовом до КП „ Теплопостачання та ВКГ" про стягнення 1 560 609,56 грн., з яких 1 342436,62 грн. залишку основного боргу за поставлену теплову енергію за період з 01.04.2012 р. по 31.06. 2012 р.; 23688,89 грн. - 3% річних, 93710,58 грн. - 7% штрафу, 100773,47 грн. пені за прострочення оплати основного боргу по кожному рахунку, виставленому окремо за спожиту теплову енергію за кожний місяць спірного періоду.
10.09.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, в якій позивач на підставі ст. 22 ГПК України зменшив суму позовних вимог та згідно із його розрахунком просив суд стягнути з відповідача 1342436,62 грн. - основного боргу; 26763,00 грн. - 3% річних, 93710,58 грн. - штрафу в розмірі 7%, 97668,22 грн. - пені за прострочення оплати.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 31.03.2014р. (суддя Васильєва Л.І.) позов ДП НАЕК „Енергоатом" задоволено частково, з КП "Теплопостачання та ВКГ" на користь позивача стягнуто 26763,00 грн. - 3% річних, 40 000,00 грн. - 7 % штрафу, 40 000,00 грн. - пені, за прострочення оплати основного боргу; 31196,80 грн. судового збору.
Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1342436,62 грн. припинено у зв'язку із його погашенням. Врешті позову відмовлено.
Зменшуючи суму пені та штрафу та відмовляючи в цій частині позову, суд 1 інстанції виходив з того, що позивачем частково пропущено строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені, крім того відповідно із ст.233 ГК України та ст.83 ГПК України місцевий господарський суд зменшив суму стягуваної пені до 40000 грн. та 7% штрафу до 40000 грн. з огляду на те, що відповідач у повному обсязі погасив суму основного боргу, є підприємством комунальної власності, основним видом діяльності якого є задоволення потреб населення підприємств, установ організацій в наданні послуг електропостачання, водопостачання та водовідведення, тобто є об'єктом стратегічного значення, діяльність якого заснована на самофінансуванні.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду ДП НАЕК „Енергоатом" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати оскаржене рішення суду 1 інстанції в частині зменшення розміру 7% штрафу та пені і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 7% штрафу у сумі 53710,58 грн. та пені у сумі 56929,82 грн., решту рішення залишити без змін. Однак, з апеляційної скарги не вбачається чому суд 1 інстанції повинен був стягнути саме 7% штрафу у сумі 53710,58 грн. та пені у сумі 56929,82 грн. в той час як згідно із зменшеними позовними вимогами розмір 3% річних складав 93710,58 грн., а пені - 97668,22 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги ДП НАЕК „Енергоатом" посилається на те, що місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення зменшивши суми заявленого до стягнення штрафу та пені фактично звільнив відповідача від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, оскільки відповідач від здійснення своєї діяльності отримує прибуток, а оплата спожитих послуг здійсненна за рахунок державної дотації. При цьому судом 1 інстанції не враховано майновий стан позивача, який є державним стратегічним підприємством.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, але його представники в судовому засіданні просили залишити її без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 31.03.14р. - без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла наступного.
02.04.2012р. між сторонами був укладений договір № 06-25/ПУ-30462/82, за умовами п. 1.1 якого позивач взяв на себе зобов'язання відпустити абоненту теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для опалення, вентиляції та гарячого водопостачання об'єктів відповідача, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати спожиті послуги в кількості та обсягах передбачених договором.
Згідно з пунктами 4.1., 4.3. договору оплату за фактично спожиту теплову енергію відповідач проводить щомісячно на підставі пред'явлених позивачем рахунків на оплату протягом 30 календарних днів. Позивач направляє відповідачу рахунки цінним листом з повідомленням про вручення. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
За умовами пункту 5 договору позивач постачає відповідачу теплову енергію для опалення, вентиляції та гарячого водопостачання з 01 квітня по 30 червня 2012 року включно.
Відповідно до п. 6.3 договору, відповідач щомісячно, до 28 числа звітного місяця, надає позивачу підписаний уповноваженими представниками сторін акт за фактично спожиту теплову енергію.
Пунктом 8.4 договору за порушення строків оплати теплової енергії по договору відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості спожитої теплової енергії за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочку більше ніж 30 днів - штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Згідно із п. 11.1 договору договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами, скріплення печатками та діє з 01.04.2012 по 30.06.2012 року в частині постачання теплової енергії, а в частині розрахунків - до повного розрахунку.
На виконання умов договору, за період з квітня 2012р. по червень 2012р. (включно) позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1430764,01 грн., що підтверджується актами відпуску теплової енергії №АК.0.3104Ц.0127 за квітень 2012р., №АК.0.3104Ц.0134 за травень 2012р. та №АК.0.3104Ц.0143 за червень 2012р., рахунками від 28.04.2012р. № РС,1481, від 31.05.2012р. № РС,12-1630 та від 29.06.2012р. № РС,12-1644.
На виконання умов договору позивач направив відповідачу цінними листами:
- рахунок № РС, 12-1481 від 28.04.2012 року на суму 900873,60 грн.;
- рахунок № РС, 12-1630 від 31.05.2012 року на суму 293193,41 грн.;
- рахунок № РС, 12-1644 від 29.06.2012 року на суму 236697,00 грн., що підтверджується супровідними листами, описами вкладення у цінний лист та поясненнями позивача.
Відповідач за спожиту теплову енергію розрахувався частково, сплативши 88327,39 грн. по рахунку № РС, 12-1644.
Таким чином, станом на час звернення позивача із позовом до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 1342436,62 грн., що підтверджується позивачем та визнається відповідачем.
Після подачі позову до суду відповідач основний борг в сумі 13436,62 грн. погасив, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунках від 27.12.2013р. (а.с. 187).
Згідно із п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За вищенаведених обставин, судова колегія вважає, що суд 1 інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення 13436,62 грн. основного боргу.
Відповідно із ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за невиконання належним чином грошових зобов'язань згідно з вимогами діючого законодавства України у встановлений строк, передбачений договором, за розрахунком позивача боржнику цілком обґрунтовано нараховано до стягнення 3% річних від простроченої суми в розмірі 26763,00 грн., а відповідно із цим вказана сума правомірно стягнута з відповідача на користь позивача.
Згідно із п. 8.4 договору за порушення строків оплати теплової енергії по договору відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості спожитої теплової енергії за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочку більше ніж 30 днів - штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Сума пені відповідно до вказаного положення договору за розрахунком позивача, складає 97668,22 грн., в тому числі:
- по рахунку № РС, 12-1481 від 28.04.2012р. за період прострочення з 25.06.2012р. по 17.12.2013р. в сумі 64611, 82 грн.
- по рахунку № РС,12-1630 від 31.05.2012р. за період прострочення з 17.07.2012р. по 31.01.2013р. в сумі 21989,50 грн.
- по рахунку № РС,12-1644 від 29.06.2012р. за період прострочення з 14.08.2012р. по 13.02.2013р. в сумі 11066,90 грн.
Однак, суд 1 інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення пені, з огляду на нижченаведене.
Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із п. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
За умовами п. 4 ст.267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні заявив усне клопотання про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені по рахунку № РС, 12-1481 від 28.04.2012р.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, позов було подано 27.06.2013р., про що свідчить опис вкладення (а.с. 71). Отже з врахуванням строку позовної давності, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення пені, починаючи з 27.06.2012р.
Таким чином, з врахуванням застосованого строку позовної давності, судом 1 інстанції правильно був здійснений розрахунок пені по рахунку № РС, 12-1481 від 28.04.2012р., згідно якого пеня склала 63873,42 грн. (за період з 27.06.2012р. по 17.12.2012р.).
Враховуючи наведене, загальний розмір пені становить 96929,82 грн. (63873,42+21989,50+11066,90).
Згідно із позовними вимогами, за порушення відповідачем строків оплати теплової енергії по договору більше ніж 30 днів, позивач, посилаючись на п. 8.4 договору, просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% вказаної вартості, який за розрахунком позивача цілком обґрунтовано складає 93710,58 грн.
Однак, відповідач звернувся до суду із письмовим клопотанням, в якому просить суд врахувати приписи ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України та зменшити розмір штрафних санкцій що підлягають стягненню, а саме 7% штрафу до 20 000,00 грн., пені до 20000,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до приписів ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Як вбачається з наявних матеріалів справи відповідач в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій надав звіт КП „Теплопостачання та ВКГ" за 2013 р. згідно з яким у 2013 році збитки відповідача складають 11871000 грн.
Згідно із актом звірки взаєморозрахунків між ДП НАЕК „Енергоатом" та КП „Теплопостачання та ВКГ" станом на 30.12.2013 р. за всіма договорами та вже прийнятими судовими рішеннями загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 42560525,13 грн.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що відповідач знаходиться вкрай тяжкому фінансовому стані, при цьому незважаючи на джерело фінансування спірний основний борг відповідачем погашено у повному обсязі, крім того відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним видом діяльності якого відповідно до статуту є задоволення потреб населення, підприємств, установ організацій в наданні послуг електропостачання, водопостачання та водовідведення, тобто є об'єктом стратегічного значення, діяльність якого заснована на самофінансуванні. Станом на 30.12.2013 р., як зазначалося вище у відповідача перед позивачем був значний борг і стягнення значних штрафних санкцій призведе лише до збільшення заборгованості.
Таким чином, вищенаведені обставини свідчать про наявність виняткового випадку, який є підставою для зменшення штрафних санкцій.
При цьому слід зазначити, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження збитків, отриманих в результаті прострочення відповідачем оплати основного боргу. Не надано позивачем і доказів на підтвердження тяжкого майнового стану його підприємства.
За таких обставин, судова колегія вважає голослівними доводи скаржника про те, що суд 1 інстанції не врахував його майновий стан та інтереси і звільнив відповідача від відповідальності.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що суд 1 інстанції правомірно зменшив розмір стягуваного штрафу і пені, оскільки правильно взяв до уваги майновий стан відповідача, ступень виконання зобов'язання відповідачем, а саме повне погашення основного боргу, відсутність збитків позивача, інтереси обох сторін, так як зменшив штрафні санкції частково, а не звільнив відповідача від відповідальності взагалі, як стверджує позивач. При цьому судова колегія вважає, що місцевий господарський суд при зменшенні штрафних санкцій також правомірно застосував загальні засади цивільного законодавства, а саме справедливість, добросовісність та розумність.
З огляду на вищенаведене, суд 1 інстанції обґрунтовано зменшив розмір належних до сплати штрафних санкцій та стягнув з відповідача 40000,00 грн. пені та 40 000,00 грн. - 7% штрафу.
Судом 1 інстанції також обґрунтовано не прийняті до уваги заперечення відповідача стосовно того, що позивач не довів обставини фактичного отримання відповідачем рахунків на сплату заборгованості, а отже підстави для стягнення з відповідача 3% річних, пені та штрафу відсутні.
Так, господарським судом 1 інстанції правильно встановлено, що за договором - розрахунковим періодом є календарний місяць, а оплата за фактично спожиту теплову енергію (звіт подається щомісяця, до 28 числа звітного місяця) відповідач має проводити щомісячно, протягом 30 календарних днів (п.п. 4.1., 4.3., 6.3. договору). Тобто, договором чітко встановлено строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати теплової енергії.
Щодо рахунків, позивач подав суду докази направлення відповідачу рахунків на оплату, а отже свої зобов'язання з направлення цих рахунків відповідачу позивач виконав. Відповідач не подав суду жодного доказу неотримання цих рахунків, навпаки, останній не заперечує факт отримання ним вказаних рахунків, а вказує лише на неможливість встановлення точної дати отримання відповідачем цих рахунків.
Таким чином, суд 1 інстанції дійшов вірного висновку, що позивач цілком правомірно для визначення дати початку нарахування 3% річних, пені та штрафу застосовує нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.07р. № 1149.
Так, згідно з п. 4.1., 4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.07р. № 1149, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 4.1.1. Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 4.1.2. У межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; 4.1.3. Між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2; 4.1.4. Між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга ДП НАЕК „Енергоатом" підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 31.03.2014 р. - без змін.
Згідно із ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Украънська АЕС" залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 31.03.2014 р. - без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 28.05.2014 р.
Головуючий суддя Петров М.С.
Суддя Разюк Г.П.
Суддя Колоколов С.І.