73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
20 травня 2014 р. Справа № 923/357/14
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. при секретарі Рубанику О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Споживчого товариства Генічеське споживче товариство "Нова кооперація", ідентифікаційний код 01770898, вул. Мінська, 11-а, м. Макіївка Донецької області,
до Генічеської міської ради, ідентифікаційний код 04060008, вул. Червоноармійська, 8, м. Генічеськ,
треті особи:
фізична особа-підприємець ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1,
фізична особа-підприємець ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, АДРЕСА_2,
фізична особа-підприємець ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, АДРЕСА_3,
фізична особа-підприємець ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, АДРЕСА_4,
про скасування рішення
за участю представників сторін:
від позивача: Лігінович Н.С., довіреність № 11 від 01.01.2014 р.;
від відповідача: Порохня Є.С., довіреність від 24.02.2014 р.;
треті особи: ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_5; ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_6; представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8, довіреність № 461 від 12.05.2014 р.; представник ОСОБА_2 - ОСОБА_9, довіреність № 369 від 16.05.2013 р.; представник ОСОБА_4 - ОСОБА_9, довіреність № 435 від 05.06.2013 р.
Споживче товариство "Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" (надалі позивач) звернулося з позовом до Генічеської міської ради Херсонської області (відповідач), яким, з урахуванням заяви від 12.05.2014 р. (том 2 а.с. 55), просить скасувати рішення Генічеської міської ради за № 195 та № 199 від 12.07.2011 р., а також за № 222, № 224 та № 229 від 30.08.2011 р. про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_5, для здійснення підприємницької діяльності. Підставою для визнання недійсними вказаних рішень вважає наявність під час їх винесення ухвали Херсонського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 року у справі № 2а-2576/11/2170 про забезпечення позову - заборону Генічеській міській раді виносити будь-які рішення стосовно земельної ділянки за адресою АДРЕСА_5. Позивач вважає, що зазначені земельні ділянки протиправно вилучені з його володіння та продані іншим особам.
Свої права користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_5, позивач доводить наявністю державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ХС від 22.03.1996 року, виданого за рішенням № 60 Генічеської міської ради від 21.02.1996 року Генічеській районній споживчій спілці, вважаючи, що права постійного користування земельною ділянкою перейшло до позивача як до правонаступника.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, вважає, що Генічеська міська рада прийняла оскаржувані рішення, порушивши заборону суду та порушивши цивільні права позивача, а саме право постійного користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_5, що виразилося у затвердженні проектів землеустрою, звітів про експертну грошову оцінку земельних ділянок та у прийнятті рішення про продаж земельних ділянок, право користування якими, як стверджує представник, належить позивачеві.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (том 2 а.с. 37-38), в якому позовних вимог не визнає з підстав їх необґрунтованості, просить у позові відмовити. Відповідач вважає, що даний спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір є публічно-правовим, а орган місцевого самоврядування виступає як суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Стосовно фактичних підстав подання позову зазначає, що їх зміст полягає в тому, що міською радою були прийняті відповідні рішення під час дії ухвали про забезпечення позову шляхом заборони міській раді приймати будь-які рішення стосовно земельної ділянки по АДРЕСА_5 від 27.04.2011 року у справі № 2-а-2576/11/2170, винесеної Херсонським окружним адміністративним судом. Стверджує, що копію ухвали про забезпечення позову відповідач не отримував, представник міської ради участі у засіданнях Херсонського окружного адміністративного суду - не приймав, відділ примусового виконання рішень суду ВДВС Херсонського обласного управління юстиції такої ухвали не виконував. Зазначає, що оскарженими рішеннями цивільні права та інтереси позивача не зачіпалися. Вважає, що державний акт на право постійного користування, на який позивач посилається, виданий іншій юридичній особі, зазначає, що право постійного користування у відповідності із положеннями ст. 92 Земельного кодексу України, не може належати позивачеві, оскільки перелік осіб, які можуть набути таке право, визначений законодавчо, а право постійного користування припиняється у зв'язку з реорганізацією.
Залучені до участі у справі треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 надали письмові заперечення на позовну заяву, проти позову заперечують, просять у позові відмовити, з підстав, що, на їх думку, право особи позивача не порушене, оскільки вона не володіє правом користування земельною ділянкою.
Третя особа ФОП ОСОБА_2 зазначає, що Постановою правління Генічеської районної спілки споживчих товариств, правонаступником якої вважає себе позивач, за № 21 від 20.03.2009 року, йому, ОСОБА_2, надано згоду на відчуження земельної ділянки пл. 60 кв.м. під ларьком і його огорожею пл. 60,0 кв.м. по АДРЕСА_5. В подальшому, рішенням Генічеської міської ради № 945 від 14.04.2009 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки орієнтовною пл. 0,006 га, за адресою: АДРЕСА_5 для розміщення магазину із земель житлової та громадської забудови Генічеської міської ради. Рішенням № 1413 цієї ж Ради від 22.10.2010 року ОСОБА_2 дозволено розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність, шляхом викупу, видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею. Кадастровий номер земельної ділянки 6522110100:01:087:0098 (а.с. 92). Згідно плану меж земельної ділянки ділянка межує з землями ФОП ОСОБА_11 та землями Генічеської міської ради.
Третя особа ФОП ОСОБА_4 також зазначає, що земельну ділянку кадастровий номер 6522110100:01:087:0101 (а.с. 131) по АДРЕСА_5 вона набула з земель житлової та громадської забудови Генічеської міської ради, згідно плану меж земельної ділянки ділянка межує виключно із землями Генічеської міської ради, права позивача не зачіпає.
Так само у запереченнях на позов ФОП ОСОБА_3 вказує, що вона набула право власності на земельну ділянку за адресою по АДРЕСА_5, земельна ділянка з кадастровим номером 6522110100:01:087:0100 (том 2 а.с. 7) з земель житлової та громадської забудови Генічеської міської ради, згідно плану меж земельної ділянки ця ділянка межує виключно із землями Генічеської міської ради, права позивача не зачіпає.
Заслухавши представників позивача, відповідача і третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову у позові повністю з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, державний акт на право постійного користування землею серії ХС (а.с. 18-22), було видано Генічеській районній споживчій спілці відповідно до рішення виконкому Генічеської міської ради від 21.02.1996 року за № 60. Земельна ділянка має площу 2.71га, надана під розміщення ринку. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 37 від 22.03.1996 р. Згідно доданого до державного акту плану зовнішніх меж землекористування та переліку змін, що сталися в землекористуванні вбачається, що частково з вказаної земельної ділянки 2.71га частково вилучалися земельні ділянки, що передавалися іншим особам. Останній запис змін у землекористуванні здійснено на підставі рішення сесії від 30.03.2004р. На вказаній земельній ділянці, що первісно становила площу 2.71га, постійно змінювалися землекористувачі та збільшувалася їх кількість.
Більш того, відповідно до інформації, наданої Відділом Держземагенства у Генічеському районі Херсонської області (том 1 а.с. 106-109, том 2 а.с. 16-19) вбачається, що право власності та право користування земельними ділянками за адресою по АДРЕСА_5 зареєстровано за різними фізичними і юридичними особами, а земля за цією адресою поділена на 57 самостійних земельних ділянок, які є сформованими і мають свої кадастрові номери, державні акти новим землекористувачам (власникам) надавалися з 1997 по грудень 2012 року.
Зазначені факти вказують на те, що такої земельної ділянки площею 2.71га, яка первісно надавалася в постійне користування Генічеській районній споживчій спілці, - не існує. Права позивача на іншу земельну ділянку за адресою по АДРЕСА_5 не зареєстроване.
Зазначені факти підтверджуються іншими матеріалами справи, зокрема судовими рішеннями, листами прокуратури, міської ради, держкомзему, що надані сторонами та третіми особами до справи (том 1 а.с. 75-78, 99-104, 128, 164-170, том 2 а.с. 12-16, 23-30, 48-52)., з аналізу яких вбачається, що позивач не має правовстанолюючих документів на земельну ділянку, на яку він претендує, як на таку, що належить йому на праві постійного користування.
Як вбачається з наданого позивачем статуту Споживчого товариства Генічеське споживче товариство "Нова кооперація" в редакції, затвердженій загальними зборами членів Генічеського районного споживчого товариства Херсонської облспоживспілки від 16.06.2012 року, серед правових попередників позивача відсутня юридична особа з назвою «Генічеська районна споживча спілка», яка зазначена в державному акті на право постійного користування землею. Отже, надані позивачем докази наявності у нього цивільних прав стосовно земельної ділянки є суперечливими. Позивач не надав доказів та не навів інших юридичних підстав володіння і користування земельною ділянкою за адресою по АДРЕСА_5.
Позивач не надав доказів наявності сформованої відповідно до законодавства та зареєстрованої в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, як об'єкта права за адресою по АДРЕСА_5 площею 2.71га, право на яку він заявляє.
Згідно ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено статус відомостей Державного земельного кадастру, відомості якого є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Відсутність зазначених доказів і суперечність інших доказів, на які посилається позивач в обґрунтування своїх цивільних прав та як на підставу своїх вимог вказує на те, що позивач не довів обґрунтованості своїх доводів.
Між тим, позивачем також не надано доказів своїх тверджень, що відповідачеві було офіційно вручено для виконання ухвали Херсонського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 року, прийнятої у справі № 2а-2576/11/2170 стосовно забезпечення позову - заборони Генічеській міській раді виносити будь-які рішення щодо земельної ділянки за адресою АДРЕСА_5.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Як вбачається з наданих відповідачем та третіми особами доказів, рішення Генічеської міської ради за № 195 та № 199 від 12.07.2011 р., а також за № 222, № 224 та № 229 від 30.08.2011 р. про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності, за адресою АДРЕСА_5, не стосуються прав та інтересів позивача, прийняте в межах компетенції відповідача.
Як зазначено у п. 2 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, враховуючи фактичні обставини та їх юридичну оцінку, суд відмовляє у позові з підстав його необґрунтованості.
Керуючись ст.ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2014 р.
Суддя П.Д. Пригуза