Справа № 2-574/11
Провадження № 6/647/44/2014
28.05.2014 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого - судді Захарчук В.В.
при секретарі - Соболь Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бериславі справу за заявою Відділу Державної Виконавчої Служби Каховського міськрайонного Управління Юстиції Херсонської області про зміну способу і порядку виконання судового рішення., суд -
Державний виконавець С.В. Шкаленко звернувся до суду з зазначеною заявою, посилаючись на те, що на виконанні ВДВС Каховського МРУЮ Херсонської області знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-574/2011 виданого 20.10.2011р. Бериславським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ " Кредитпромбанк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 491169,60 грн.. Перевіркою майнового стану боржника ОСОБА_2 за боржником значиться зареєстроване нерухоме майно АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 15.11.2007р. і забезпечує в повному обсязі виконання усіх грошових зобов,язань іпотекодавця перед банком. 06.06.2012р. державним виконавцем було описано й арештоване вищезазначене нерухоме майно боржника якому зареєстровані та проживають неповнолітні діти боржника дочки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2 У зв,язку з тим, що у боржника відсутні достатні кошти чи рухоме майно на підставі ст.. 63 Закону України " про виконавче провадження" заявник просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на належну квартиру боржнику що є іпотекою згідно договору іпотеки.
Представник державної виконавчої служби в судове засідання не з,явився, суду надана заява з проханням розглянути справу у їх відсутність.
Інші сторони в судове засідання не з,явилися, причин не явки суду не надано.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню.
Судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням апеляційного суду Херсонської області від 15.09.2011р. позовні вимоги ПАТ "Кредитпромбанк" задоволені в повному обсязі та з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Кредитпромбанк" стягнуто аборгованність за кредитним договором в розмірі 491169,60 грн.
20.10.2011р. Бериславським районним судом був виданий виконавчий лист № 2-574/2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ " Кредитпромбанк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 491169,60 грн. який знаходиться на виконанні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області .
Згідно довідки КП " Каховське БТІ" за боржником значиться зареєстроване нерухоме майно АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 15.11.2007р.
06.06.2012р. державним виконавцем було описано й арештована АДРЕСА_1 , належна ОСОБА_2.
Згідно довідки Каховського комунального підприємства в квартирі АДРЕСА_1. разом з ОСОБА_2 зареєстровані та проживають його неповнолітні діти ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2
Дані обставини не уможливлюють задоволення вимог заявника щодо зміни способу виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на вищезазначене нерухоме майно, належне боржнику наступних підстав.
У відповідності до ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Але суд звертає увагу на ту обставину, що при укладені договорів сторони повинні були дотримуватися загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України касаємих прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей щодо нерухомого майна право власності на яке або право користування яким мають діти.
У відповідності до ч. 2 ст. 2 Конвенції "Про права дитини від 20 листопада 1989 року", підписаною Україною 21.02.1990 року, ратифікована Україною 27.02.1991 року, набрала чинності для України 27.09.1991 року (далі по тексту - Конвенція), Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї.
За ч. 1 ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно статті 27 Конвенції Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У відповідності до Преамбули Закону України "Про охорону дитинства" (далі по тексту - Закон) цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.
Згідно статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно статті 11 Закону сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
У відповідності до статті 18 Закону діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
У відповідності до статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. За ч. 3 ст. 5 СК України держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
За статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до ч. 2 ст. 176 СК України права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом.
Згідно ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна.
Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.
Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.
Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.
Таким чином законодавцем передбачено обов,язковість попередньої згоди органів опіки та піклування при здійснені будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.
А згідно ст. 203 ч.6 ЦК України / вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину/ - правочин, що вчиняється батьками / усиновлювачами/, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Як встановлено в судовому засіданні при укладені зазначених договорів сторонами були порушені інтереси малолітніх дітей, щодо нерухомого майна право власності на яке або право користування яким мають діти тобто дані правочини є недійсними так як його недійсність встановлена законом.
Відповідно до ст. 215 ч.2 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом / нікчемний правочин/. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Приймаючи до уваги, що при укладені договорів між позивачем та відповідачем дані правочини ізначально носили характер нікчемних правочинів, то вимоги державного виконавця щодо зміни способу виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 є безпідставними.
Керуючись ст. 373 ЦПК, суд -
Відмовити Відділу Державної Виконавчої Служби Каховського міськрайонного Управління Юстиції Херсонської області щодо заміни порядку та способу виконання рішення суду від 15.09.2011р., з стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ " Кредитпромбанк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 491169,60 грн. на стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ " Кредитпромбанк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 491169,60 грн. шляхом звернення стягнення на квартирку АДРЕСА_1, шляхом надання дозволу на передачу арештованого майна на реалізацію через спеціалізовані торгівельні організації.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Херсонської області через Бориславський районний суд протягом 5 днів з дня проголошення.
Суддя В. В. Захарчук