21 травня 2014 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Литвинюк І. М.
суддів: Владичана А.І., Міцнея В.Ф.
секретаря: Лисак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, закритого акціонерного товариства «Сведбанк Інвест» правонаступником якого виступає товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», приватне підприємство «Калина», товариство з обмеженою відповідальністю «Карол-ЛТД», товариство з обмеженою відповідальністю «Континент-2005» про визнання недійсним договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2013 року, -
Позивач ОСОБА_1 в липні 2013 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ЗАТ «Сведбанк Інвест», ПП «Калина», ТОВ «Карол-ЛТД», ТОВ «Континент- 2005» про визнання недійсним кредитного договору.
Посилалася на те, що 26 грудня 2007 року між ОСОБА_1, ТОВ «Карол-ЛТД», ТОВ «Континент-2005» з однієї сторони та ЗАТ «Сведбанк Інвест» з іншої сторони був укладений кредитний договір №64/12-Ф, згідно умов якого відповідач ЗАТ «Сведбанк Інвест» надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 930 000,00 доларів США. Вказаний договір був укладений під час її перебування з відповідачем ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі.
Оскільки даний договір був укладений без її письмової згоди, а також щодо майна, яке перебуває в спільній сумісній власності, просила визнати його недійсним.
№22-769/14 Головуючий у 1 інстанції: Стрілець Я.С.
Категорія: 19/27 Доповідач: Литвинюк І.М.
Заочним рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
На дане рішення позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Посилається на те, що оспорюваний кредитний договір був укладений під час зареєстрованого шлюбу, проте письмової згоди на укладання вказаного кредитного договору вона не надавала, а тому вважає його недійсним.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 26 грудня 2007 року між ОСОБА_1, ТОВ «Карол-ЛТД», ТОВ «Континент-2005» та ЗАТ «Сведбанк Інвест» був укладений кредитний договір № 64/12-Ф. Вказаний договір укладений у відповідній формі, встановленій законом та підписаний сторонами. Згідно умов вказаного договору відповідач ЗАТ «Сведбанк Інвест» надав відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 930 000,00 доларів США на споживчі потреби з процентною ставкою 14% річних з кінцевим терміном повернення 25 грудня 2014 року, відповідачам ТОВ «Карол-ЛТД», ТОВ «Континент-2005» кредит був наданий в сумі 0,00 доларів США з цільовим призначенням для поповнення обігових коштів з процентною ставкою 14% річних з кінцевим терміном повернення 25 грудня 2014 року.
Вказаний кредитний договір був забезпечений іпотекою нежилих будівель загальною площею 1202,60 м , які розташовані по АДРЕСА_1 та належать на праві приватної власності ПП «Калина»; порукою ТОВ «Центр продовольчих товарів «Кошик»; заставою частки ОСОБА_1 у статутному фонді ПП «Калина», у розмірі 100 відсотків статутного фонду зазначеного підприємства разом із усіма корпоративними правами, що відповідають його частці за договором застави (п. 5.1.1 - 5.1.3 кредитного договору).
Як вбачається зі змісту позовних вимог, ОСОБА_1 просить визнати недійсним договір кредиту, що укладений між її чоловіком ОСОБА_1 та ТОВ «Карол-ДТД», ТОВ «Контитент-2005», ЗАТ «Сведбанк Інвест», посилаючись на те, що відповідачами порушене належне їй право власності на майно, а саме: спільні грошові кошти, за рахунок яких відповідач ОСОБА_1 зобов»язується повертати банку отриману позику.
Положення ст.ст. 63, 65 СК України, на які посилається позивачка як на підставу задоволення позовних вимог, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя і не стосуються права одного із подружжя на укладення цивільно-правових угод щодо набуття майна, зокрема на отримання кредиту, оскільки сам по собі кредитний договір є угодою про отримання у власність грошових коштів і не створює обов'язків для позивача, а лише для відповідача ОСОБА_1, як сторони договору.
Дане положення також закріплено в п.25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що оспорований кредитний договір не є угодою щодо розпорядження спільним майном подружжя, яка потребує згоди іншого подружжя, оскільки його предметом є грошові кошти.
Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Заочне рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: