Справа № 500/3217/14-ц
Провадження № 6/500/197/14
Іменем України
28 травня 2014 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого-судді: Бальжик О.І.
при секретарі: Івановій Ю.П.
за участю головного державного виконавця: Цонкової І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області Цонкової Ірини Олексіївни про тимчасову заборону боржнику ОСОБА_2 у виїзді за межі України,-
Головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області Цонкова І.О. звернулася до суду із поданням, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, про тимчасову заборону боржнику ОСОБА_2 у виїзді за межі України, посилаючись на те, що останній ухиляється від виконання рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 200 гривень, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У судовому засіданні головний державний виконавець подання підтримала у повному обсязі та наполягала на його задоволенні.
Вислухавши доводи державного виконавця, дослідивши матеріали подання та вивчивши матеріали виконавчого провадження №5961047, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з п.4 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, право вільно пересуватися може у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Законодавством України встановлено випадки, у яких застосовуються такі обмеження, визначено порядок та умови їх застосування, зокрема, ст.6 ЗУ „Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України", п.18 ч.3 ст.11 ЗУ „Про виконавче провадження", ч.1 ст.3771 ЦПК України.
Так, відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-ХІV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Частина 1 ст.3771 ЦПК України передбачає, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
За змістом п.5 ч.1 та ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року за №3857-ХІІ громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд має право встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України лише за поданням державного виконавця, обов'язково погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника, який має паспорт для виїзду за кордон і з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України, від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду чи іншого органу (посадової особи). Таке обмеження може бути встановлено лише строком до виконання боржником своїх зобов'язань.
Окрім того, застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст.33 Конституції України та ст.313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.
Вивченням матеріалів справи, судом встановлено, що головним державним виконавцем не надано доказів на підтвердження того факту, що боржник ОСОБА_2 має паспорт для виїзду за кордон і з метою ухилення від виконання зобов'язань має намір та реальну можливість вибути за межі України.
За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України передчасне, оскільки наведені у ньому обставини і додані до нього документи не можуть бути в даному випадку визнані такими, що свідчать про умисне ухилення боржника від виконання судового рішення в контексті положень ст.3771 ЦПК України, ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження», а тому правові підстави для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні.
Керуючись ст.3771 ЦПК України, ст.ст.11, 31, 52, 68 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-ХІV, ст.ст.1, 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року за №3857-ХІІ, -
У задоволені подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області Цонкової Ірини Олексіївни про тимчасову заборону боржнику ОСОБА_2 у виїзді за межі України, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом п'яти днів з дня її проголошення, особи, які не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя: