Справа № 822/670/14
Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
22 травня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Смілянця Е. С.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області про скасування постанов, -
У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області, в якому із врахування уточнених позовних вимог просив суд скасувати постанови відповідача щодо застосування адміністративно-господарського штрафу №038360, №038361, №038362, №038363, №038364, №038365, №038366, №038367 від 14 січня 2014 року.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 24.03.2014 року вказаний позов задовольнив повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Так, Хмельницьким окружним адміністративним судом встановлено, що на підставі завдання на перевірку від 19.11.2013 р. №025312 посадовими особами Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області проведено перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, за результатами проведення якої складено Акт №045519 від 21.11.2013 р., яким зафіксовано наступні порушення: відсутні щоденні реєстраційні листи (тахокарти) за період з 24.10.2013 р. по 21.11.2013 р. (включно) чим порушено вимоги Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року N 385 "Про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті" та абз. 8 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - порушення режимів праці та відпочинку водіями колісних транспортних засобів.
У подальшому, даний Акт перевірки був скерований до Управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області.
На підставі даного Акту, постановами заступника начальника Управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області Цюрупи В.О. від 14.01.2014 р. за № 038359, № 038360, № 038361, № 038362, № 038363, № 038364, № 038365, № 038366, № 038367 до позивача застосовано адміністративно-господарські штрафи.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що застосована до позивача фінансова санкція встановлена за порушення вимоги закону щодо обов'язку дотримання водіями режимів праці та відпочинку. Вказане порушення встановлюється контролюючим органом за допомогою тахограм, які зобов'язаний мати при собі водій. При цьому, не дотримуючись протягом певного періоду режимів праці та відпочинку, особа вчиняє триваюче порушення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно з абз. 2, 4 п. 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода).
Відповідно до п. 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року №385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Згідно з п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;
заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
З 20.12.2010 року набула чинності поправка №6 до ЄУТР, відповідно до якої, якщо водій керує транспортним засобом, обладнаним записуючим обладнанням, водій повинен мати можливість надати, коли б не попросила інспектуюча особа, реєстраційні листки (тахограми) за поточний день та попередні 28 днів.
Відповідно до абз. 8 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз змісту вказаної норми дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення вимоги закону щодо обов'язку дотримання водіями режимів праці та відпочинку. Вказане порушення встановлюється контролюючим органом за допомогою тахограм, які зобов'язаний мати при собі водій.
При цьому, не дотримуючись протягом певного періоду режимів праці та відпочинку, особа вчиняє триваюче порушення.
Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.
Отже, за вчинення порушення, яке встановлено абз. 8 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості днів, за які у водія під час перевірки виявлено відсутність тахокарт.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що порушення режимів праці та відпочинку є одним правопорушенням.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Залімський І. Г.
Сушко О.О.