20 травня 2014 р.Справа № 538/59/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.
за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області на постанову Лохвицького районного суду Полтавської області від 10 квітня 2014 року по справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області до ОСОБА_1 за участю прокурора Лохвицького району Полтавської області про стягнення незаконно отриманих коштів державної допомоги на дітей одинокій матері, -
У січні 2014 року Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області (далі по тексту - УПСЗН) звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідачки - ОСОБА_1 надмірно перерахованих коштів державної допомоги на дитину одинокій матері в сумі 15.580 грн. 84 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в УПСЗН, як одержувачка державної допомоги на дітей одинокій матері. Відповідно до поданої відповідачкою заяви та законодавчо визначених документів їй була призначена державна допомога на дітей одинокій матері з 01.05.2008 року по 01.09.2013 року та виплачено кошти на суму 15.580 грн. 84 коп. 28.08.2013 року до УПСЗН надійшла інформація щодо можливого незаконного набуття статусу одинокої матері гр. ОСОБА_1 Виявлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, 11.11.2005 року було зареєстровано шлюб в м. Гургаон Республіки Індія. Таким чином в результаті приховування ОСОБА_1 обставин, які впливають на призначення виплату державної допомоги, а саме: факту перебування в зареєстрованому шлюбі, відповідачці незаконно було виплачено державну допомогу як одинокій матері за період 01.05.2008 року по 01.09.2013 року в сумі 15.580 грн. 84 коп.
Постановою Лохвицького районного суду Полтавської області від 10 квітня 2014 року у задоволенні адміністративного позову УПСЗН відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі УПСЗН, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а оскаржувану постанову, відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, слід залишити без змін, з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 22 Закону України від 21.11.1992 року № 2811-XII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Закон № 2811-XII) суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно з законом.
Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону № 2811-XII призначається, зокрема, такий вид державної допомоги сім'ям з дітьми, як допомога на дітей одиноким матерям.
Частиною першою статті 18-1 зазначеного Закону визначено, що право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновителі, якщо у свідоцтві про народження дитини (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновителя) дитини.
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що одинокою матір'ю є жінка, яка не перебуває в шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдова; інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.
Частиною 1 ст. 18-2 Закону України від 21.11.1992 року № 2811-XII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у редакції Закону України від 04.11.2004 року N 2164-IV (далі - Закон № 2811-XII) визначалось, що допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності відповідної довідки державного органу реєстрації актів цивільного стану про підстави внесення до книги реєстрації народжень відомостей про батька (матір) дитини.
Законом України від 16.06.2011 року N 3526-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку надання допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим верствам населення та покращення їх соціального захисту» редакція ч. 1 ст. 18-2 Закону № 2811-XII змінена: «Допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку».
Наведені законодавчі норми дають колегії суддів підстави дійти висновку, що для набуття права на отримання такого виду державної допомоги сім'ям з дітьми, як допомога на дитину одинокій матері, відповідач ОСОБА_1 повинна відповідати наступним критеріям, зокрема: не перебувати в шлюбі і у свідоцтві про народження її дитини повинен бути відсутнім запис про батька дитини або запис про батька повинен бути зроблений відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України) за її вказівкою.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка є матір'ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 (зворот а.с. 15, 46).
Згідно довідок Вирішальненської сільської ради Лохвицького району Полтавської області № 04 від 28.05.2008 року (а.с. 15) та виконавчого комітету Вирішальненської сільської ради Лохвицького району Полтавської області № 575 та № 580 від 02.09.2013 року (а.с. 11) відомості про батька в свідоцтві про народження ОСОБА_3 записані за вказівкою матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. У поданому для реєстрації народження паспорті матері відмітка про реєстрацію шлюбу відсутня.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в УПСЗН, як одержувачка державної допомоги на дітей одинокій матері. Відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви та законодавчо визначених документів їй була призначена державна допомога на дітей одинокій матері з 01.05.2008 року по 01.09.2013 року та виплачено кошти в сумі 15.580 грн. 84 коп.
28.08.2013 року до УПСЗН надійшла інформація щодо можливого незаконного набуття статусу одинокої матері гр. ОСОБА_1 (зворот а.с. 6). Згідно якої, в ході виконання доручення індійського суду щодо вручення судових документів про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 встановлено, що при проведенні державної реєстрації народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження (актовий запис № 14 від 28.05.2008 року по виконкому Вирішальної сільської ради Лохвицького району) відомості про батька дитини були зазначені на підставі заяви матері кучер С.В. згідно ч. 1 ст. 135 СК України, як такої, яка перебуває у шлюбі, та видано відповідну довідку для призначення допомоги на дитину як одинокій матері.
Прокуратурою Лохвицького району під час перевірки в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів факт надання гр. ОСОБА_1 недостовірних відомостей при реєстрації народження сина ОСОБА_3 було підтверджено (а.с. 3).
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо необгрунтованності позовних вимог УПСЗН колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 121 СК України юридичним фактом, на основі якого виникають права і обв'язки батьків та дітей, є встановлення у законному порядку походження дитини від батьків.
Згідно ст. 133 СК України якщо дитина народилась у подружжя, то при складенні актового запису про народження дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини за заявою будь-кого з них.
Стаття 135 СК України регулює порядок визначення походження дитини якщо батьківство, материнство не встановлено, а саме: при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду про визначення батьківства, запис про батька дитини в актовий запис про народження проводиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записується за її вказівкою.
Приписами п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» (далі - Постанова) визначено, що для призначення допомоги на дітей одиноким матерям до органу праці та соціального захисту населення подаються такі документи:
- заява про призначення допомоги, що складається за формою затвердженою Мінсоцполітики;
- витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом ДРАЦС, або виконавчим органом сільської, селищної, міської рад, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 135 СК України;
- копія свідоцтва про народження дитини;
- довідка про проживання дитини з матір'ю, видана за місцем проживання сім'ї.
Із дослідженого судом актового запису про народження № 14, вчиненого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Лохвицького районного управління юстиції Полтавської області 28.05.2008 року, вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1. Його батьками є: батько - ОСОБА_4 та матір - ОСОБА_1. Запис відомостей про батька зроблений на підставі заяви матері від 28.05.2008 року (а.с. 35).
Таким чином, станом на 11.02.2014 року (дату видачі фотокопії актового запису) зміна до актового запису № 14 від 28.05.2014 року стосовно відомостей про батька ОСОБА_3 відділом державної реєстрації актів цивільного стану не вносились.
Судом встановлено, що підставою для прийняття позивачем розпорядження від 28.08.2013 року про припинення з 01.09.2013 року виплати ОСОБА_1 допомоги послугувала інформація Міністерства юстиції від 20.08.2013 року № 06-03/3433 (свідоцтво про шлюб № 1501 від 11.11.2005 року (а.с. 13).
Тобто підставою для висновку позивача про неправомірність дій ОСОБА_1, - подання документів із неправдивими відомостями, що призвело до незаконного призначення і виплати їй допомоги, як одинокій матері послугувала отримана інформації про перебування відповідачки на час народження дитини та призначення допомоги у зареєстрованому шлюбі з громадянином Індії - ОСОБА_2
Між тим, зазначені доводи УПСЗН, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, як вбачається із матеріалів позову (петиції ) (а.с. 8-10) між гр. ОСОБА_2 і ОСОБА_1, 11.11.2005 року було зареєстровано шлюб в м. Гургаон Республіки Індія.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України від 01.07.2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» у разі реєстрації громадянином України актів цивільного стану в компетентних органах іноземних держав, з якими Україна не уклала договорів про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах, державна реєстрація зміни імені проводиться без витребування копій актових записів цивільного стану. Реєстрація актів цивільного стану компетентними органами іноземних держав підтверджується відповідними легалізованими у встановленому порядку документами про реєстрацію актів цивільного стану.
Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 року затверджені Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні. Відповідно до цих Правил, документи, видані компетентними органами іноземних держав, що свідчать про те, що акти цивільного стану, вчинені за межами України за законами іноземних держав, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З пояснень ОСОБА_1, що надані на адресу керівника позивача 02.09.2013 року (а.с. 12) вбачається, що процедура легалізації оформленого в Індії у 2005 році шлюбу не здійснювалася. Доказів зворотного судам першої та апеляційної інстанцій позивач не надав.
Статтею 13 Договору між Україною та Республікою Індія про взаємну правову допомогу у цивільних і господарських справах визначено, що для цілей цього Договору документи, які складені, видані чи засвідчені та скріплені офіційною печаткою на території однієї з Договірних Сторін або інші засвідчені копії, не підлягають легалізації на території іншої Договірної Сторони.
Однак, цей Договір був ратифікований лише 05.11.2013 року Законом України № 672-VII (набрав чинності 17.12.2013 року) «Про ратифікацію Договору між Україною та Республікою Індія про взаємну правову допомогу у цивільних і господарських справах».
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
В порядку, передбаченому ст. 41, ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи відбувся за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 160, 161, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Лохвицького районного суду Полтавської області від 10 квітня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова
Судді (підпис) Н.С. Бартош
(підпис) Л.О. Донець
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 26 травня 2014 року.