27.05.2014
Справа № 434/3143/14-ц
Провадження № 2/434/2379/14
Іменем України
15 травня 2014 року Артемівський районний суд м. Луганська у складі:
в особі судді Селезньової Т.В.,
при секретарі Піддубняк О.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Луганської міської ради, третя особа - друга Луганська Державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування,-
встановив:
Позивачі просять суд визнати право власності за кожним з них по 1 / 2 частці квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, мотивуючи тим, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на вказану квартиру, і вони як спадкоємці першої черги мають право на отримання спадщини, але постановою від 14.02.2014 р. нотаріус відмовив їм у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 за життя не зареєстрував своє право власності на майно у передбаченому на той час порядку.
Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, заперечень не подав, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав повністю.
Представники третьої особи Другої Луганської державної нотаріальної контори та Реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції Луганської області - надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Дослідивши докази, суд дійшов таких висновків:
З свідоцтва про право власності на житло від 20.05.1998р., виданого відділом приватизації житлового фонду Луганської міської ради , вбачається, що квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рівних частках.
З даних паспорту- позивачі зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 з 1994р.
З свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1
З свідоцтва про шлюб встановлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_1 у шлюбі з 22.01.1977р.
З довідки з місця проживання встановлено, що ОСОБА_3 до смерті проживав за вказаною адресою, і з ним проживали і були зареєстровані ОСОБА_1- дружина, ОСОБА_2- син.
З довідки МКП «БТІ» і Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що відсутня реєстрація права власності на даний об'єкт нерухомого майна за вказаною адресою.
З постанови державного нотаріуса Узлової-Айзіме С.Ю. про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 14.02.2014р. вбачається , що позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3, у зв'язку з тим , що спадкодавець при житті не зареєструвала своє право власності, яке виникло у нього на підставі свідоцтва про право власності на житло.
З відповіді 2-ї державної нотаріальної контори вбачається, що заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 подали позивачі- дружина і син померлого.
Даних про інших спадкоємців нема.
Даних про заповіт також нема.
Таким чином, встановлено, що дана квартира позивачами і ОСОБА_3 була приватизована, тобто набута на законних підставах і у визначеному законом порядку, в 1998році.
Згідно вимог закону, що регулював дані правовідносини і виникнення права власності - моментом набуття права власності вважалось укладення договору, в даному випадку отримання свідоцтва про приватизацію. Закон на той час не пов,язував виникнення права власності з моментом його реєстрації.
Таким чином, ОСОБА_3 набув право власності на частку у приватизованій квартирі, проживав в квартирі до смерті, не втратив права власності на неї, в тому числі не здійснив відчуження.
Тому належна йому частка в даній квартирі ввійшла у спадкову масу, на яку відкрилась спадщина в день його смерті.
При розгляді даного спору слід застосовувати норми ЦК УРСР, який діяв станом на час виникнення права власності в порядку приватизації, а також який діяв станом на час відкриття спадщини, і який був чинним до 1.01.2004р.
Позивачі- є спадкоємцями першої черги (дружина і син), інших спадкоємців не виявлено. Спадкоємці у встановленому законом порядку здійснили свої спадкові права: проживали і були зареєстровані разом з спадкодавцем до його смерті, і крім того подали заяви до нотаріальної контори, і крім того фактично прийняли спадкове майно в своє управління і володіння, залишаючись проживати в тій самій квартирі.
Таким чином, вказані особи у відповідності до ст. 549, 529 ЦК УРСР прийняли спадщину після чоловіка і батька . Права спадкоємців є рівними.
Тому є підстави для визнання того, що позивачі прийняли спадщину, що складається з належної спадкодавцю частки у квартирі, тобто 1/3 частку - порівну, тобто кожний по 1/6.
Тому є підстави для визнання за кожним з позивачів права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 в рівних частках- тобто за кожним на 1/6. позов в цій частині підлягає задоволенню.
Суд не вбачає підстав для визнання за позивачами в порядку спадкування права власності за кожним на ? частку в квартирі, як того просять позивачі у своєму позові , оскільки згідно свідоцтва про право власності (в порядку приватизації) спадкодавцю належала не вся ціла квартира, а лише 1/3 частка, і тому в порядку приватизації позивачі набули право власності кожний на 1/6.
Той факт, що позивачі так само як і спадкодавець свого часу набули на підставі приватизації право власності кожний на 1/3 частку квартири - не дає підстав для задоволення їх позову про визнання за ними права власності на вказані частки з підстав, вказаних позивачами, тобто в порядку спадкування. Свої права, набуті на підставі приватизації, позивачі можуть здійснити у встановленому позасудовому порядку. А суд розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. 549, 529 ЦК УРСР 1960, ст. 11, 213, 214, 218, 224-225 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково;
Визнати за ОСОБА_1 і за ОСОБА_2 право власності за кожним на 1/6 частку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення , а особами , у відсутності яких рішення проголошено - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: Т.В.Селезньова