Копія
03 квітня 2014 р. Справа №818/490/14
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шаповала М.М.
за участю секретаря судового засідання - А.Г. Вольської,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника І відповідача - Т.М. Кузченко,
третьої особи - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/490/14 за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області третя особа: ОСОБА_4,
про скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сумської міської ради (далі - СМР), Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області (далі - реєстраційна служба), в якому просить визнати недійсним та скасувати рішення СМР VI скликання XXXIV сесії від 30.10.2013 р. № 2764-МР про затвердження технічної документації та передачу у власність земельної ділянки площею 0,0640 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5910136600:09:007:0109), яка була передана 79/100 ОСОБА_4 та 21/100 ОСОБА_1, а також визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку серія "САК" № 240485 від 19.11.2013 року, видане ОСОБА_4 на 79/100 частин та ОСОБА_1 на 21/100 частин.
Свої вимоги позивач підтримала в судовому засіданні і мотивує їх тим, що вона стала власницею 21/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в 1993 році, між двома попередніми співвласниками домоволодіння з 1972 року встановився порядок користування житловим будинком і земельною ділянкою в розмірі 58/100 частин і 42/100 частин. Однак після добудування однієї з часин домоволодіння в 1986 році в судовому порядку було змінено ідеальні частки і вони відповідно становили 21/100 та 79/100 частин. Однак встановлений порядок користування земельною ділянкою після зміни ідеальних часток в домоволодінні не змінився і як раніше становив 58/100 та 42/100 частин.
З моменту придбання нею в 1993 році у власність 21/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 отримала право користування 42/100 частинами земельної ділянки, межі якої на місцевості були чітко визначені стаціонарною огорожею та дотримувались співвласниками домоволодіння.
В червні 2013 р. позивачка з метою приватизації земельної ділянки звернулася за виготовленням технічної документації до СРФ ДП "Укрспецзем", після чого звернулася із заявою до Сумської області щодо приватизації цієї земельної ділянки разом з своїм сусідом по земельній ділянці ОСОБА_4
Спірним рішенням СМР № 27645-МР "Про передачу у власність (оренду) земельних ділянок громадян" від 30.10.2013 р. було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передано у власність земельну площею 0,0640 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відповідно в розмірі 21/100 частин та 79/100 частин.
В реєстраційну службу позивачка і ОСОБА_4 надали всі документи, необхідні для реєстрації права власності на земельну ділянку, в тому числі і рішення народного суду м. Суми від 05.07.1972 р., яким було розділено домоволодіння між подружжям ОСОБА_5 та визначено частини у праві власності на домоволодіння АДРЕСА_1 між першими його співвласниками: ОСОБА_5 - 58/100 частин і ОСОБА_6 - 42/100 частин.
Однак рішення суду м. Суми від 05.07.1972 р. до уваги не було взято і здійснено реєстрація права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 в розмірі 21/100 частин та за ОСОБА_4 на 79/100 частин від площі 0,0640 га по АДРЕСА_1.
Відповідач СМР надав заперечення на позов (а.с.58-59), в яких вказав, що на підставі звернень громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_4, розробленої та наданої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, виготовленої землевпорядною організацією СРФ ДП "Укрспецзем" на замовлення позивача та третьої особи, СМР прийнято рішення 30.10.2013 року № 27645-МР "Про передачу у власність (оренду) земельних ділянок громадян". СРФ ДП "Укрспецзем" було складено акт визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, який підписаний позивачем та третьою особою та власником суміжної земельної ділянки. В задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.
Представник реєстраційної служби в судове засідання не з'явився, цей відповідач в письмових запереченнях на позов (а.с.33-35) зазначив, що він не є належним відповідачем, оскільки не приймає рішення про передачу у власність (оренду) земельних ділянок громадянам і не встановлює розмір часток у праві спільної часткової власності, а лише проводить державну реєстрацію прав на підставі документів виникнення, переходу або припинення право власності, що і було зроблено на підставі поданої заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1
ОСОБА_4 в судовому засіданні, як третя особа по справі, заперечуючи проти позову зазначив, що ним було придбано у власність 79/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 14.03.2007 р. № 1443, а 21/100 частка цього житлового будинку - придбана позивачем. Рішенням СМР від 30.10.2013 р. № 2764-МР їм з ОСОБА_1 було передано земельну ділянку на підставі їх звернень, Управлінням Держземагенства була підготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Межі земельної ділянки між ним і позивачкою були визначені задовго до того, як вони стали власниками частин домоволодіння і протягом всього часу ними не змінювались, жодним конфліктів щодо порядку користування земельною ділянкою у нього з ОСОБА_1 не було, а тому в задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.
Вислухавши пояснення позивача, його представника, представника СМР, третьої особи, перевіривши матеріали справи і оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 29 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року № 561-XII, в редакції, що діяла на момент придбання у власність частку домоволодіння ОСОБА_1 в АДРЕСА_1, тобто на серпень 1993 року, громадяни, яким жилий будинок і господарські будівлі належать на праві спільної власності, володіють земельною ділянкою спільно. Володіння нею визначається співвласниками жилого будинку і господарських будівель пропорційно розміру часток у спільній власності на цей будинок та будівлі.
Наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі, що сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку володіння ділянкою.
Угода про порядок володіння земельною ділянкою є обов'язковою і для особи, яка згодом придбає відповідну частку в спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі.
Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III "Земельний кодекс України", в редакції, що діяла на момент придбання у власність частку домоволодіння ОСОБА_4 в АДРЕСА_1, тобто станом на березень 2007 року, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Згідно статті 88 та статті 89 Земельного кодексу України в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально.
Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.
Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Учасник спільної часткової власності відповідно до розміру своєї частки має право на доходи від використання спільної земельної ділянки, відповідає перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільною земельною ділянкою, і повинен брати участь у сплаті податків, зборів і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільної земельної ділянки.
Земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам.
У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки:
а) подружжя;
б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними;
в) співвласників жилого будинку.
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.
Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.
Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Згідно статті 90 і статті 91 цього кодексу власники земельних ділянок мають право:
а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;
б) самостійно господарювати на землі;
в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;
г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Власники земельних ділянок, зокрема, зобов'язані:
а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;
б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Із копії рішення народного суду м. Суми від 05.07.1972 р. (а.с. 19-20) слідує, що домоволодіння АДРЕСА_1 під час розлучення між подружжям ОСОБА_6 було розділено і визначено частини у праві власності на нього у розмірі: за ОСОБА_5 - 58/100 частин і за ОСОБА_6 - 42/100 частин.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 квітня 1986 року були змінені ідеальні долі власників в домоволодінні АДРЕСА_1 та визначено Устименко (ОСОБА_5) -79/100 частки житлового будинку, а ОСОБА_7- 21/100 (а.с.18).
З копії заяви від 09.09.2013 р., технічної документації (а.с. 60, 61-73) слідує, що позивач та третя особа зверталися до Сумської міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою та надання їм у власність земельну ділянку загальною площею 0,0640га для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарчих будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1.
В своїх заявах від 05.06.2013 р. на виготовлення технічної документації із землеустрою ні ОСОБА_1 а ні ОСОБА_4 не вказували розмір часток у земельній ділянці, якою вони користуються по АДРЕСА_1 (а.с. 67), однак у завданні на розроблення технічної документації та у пояснювальній записці (а.с. 62, 68) вже вказано, що частина ОСОБА_4 у спільній власності на цю земельну ділянку становить 79/100, а відповідно частина ОСОБА_1 - 21/100. Крім того, в пояснювальній записці зазначено "в результаті виготовлено акт погодження (відновлення) та закріплення меж земельних ділянок, межі ділянок проходять по фактично існуючим огорожам, не закріплювались межовими знаками". В акті погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки від 25.06.2013 р. (а.с. 71 зворотня сторона), який підписаний ОСОБА_1 і ОСОБА_4, вказано, що "межі земельної ділянки закріплені бетонними стовпами".
Із копії рішення Сумської міської ради (а.с.11) вбачається, що 30.10.2013 р. прийнято рішення № 2764 "Про передачу у власність (оренду) земельних ділянок громадянам", яким передано у власність (оренду) земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарчих будівель і споруд за рахунок земель житлової забудови ОСОБА_4- в розмірі 79/100 від 0,0640 га та ОСОБА_1 - 21/100 від 0,0640 га, реєстраційною службою Сумського міського управління їм було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку АДРЕСА_1: ОСОБА_4 на 79/100 частин, а ОСОБА_1 на 21/100 частин (копія свідоцтва на а.с.6).
З копії договорів купівлі-продажу (а.с. 21-22, 39) слідує, що ОСОБА_1 придбала 02 серпня 1993 року 21/100 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних господарчих та побутових будівель в АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 14 березня 2007 року придбав 79/100 частин житлового будинку за цією ж адресою.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і третя особа по справі ОСОБА_4 підтвердили, що вони користуються земельною ділянкою в такому порядку, як було визначено попередніми співвласниками домоволодіння і меж користування не змінювали.
Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що виготовлена технічна документація із землеустрою не відповідає встановленому порядку користування земельною ділянкою, що склався між співвласниками домоволодіння оскільки до придбання ними частин у домоволодінні було визначено і закріплено на місцевості межі, які відповідають 52/100 і 42/100 частинам.
Аналізуючи вищеназвані норми земельного законодавства та наведені обставини справи, суд визнає, що спірним рішенням Сумська міська рада порушила право позивачки на володіння, користування і розпорядження фактично їй належною частиною земельної ділянки і створила умови для виникнення конфліктних ситуацій між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 з приводу розмірів земельної ділянки і порядку користування нею.
На підставі викладеного суд визнає, що прийняте рішення Сумською міськрадою та реєстраційною службою підлягають скасуванню як такі, що суперечать законодавству.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської міської ради, Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області, третя особа: ОСОБА_4 про скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Сумської міської ради № 2764-МР від 30 жовтня 2013 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання у власність ОСОБА_4 в розмірі 79/100 частин від 0,0640 га та ОСОБА_1 в розмірі 21/100 частин від 0,0640 га по АДРЕСА_1.
Визнати протиправною та скасувати рішення Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області (індексний номер: 8074106 від 19 листопада 2013 року) про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 в розмірі 79/100 частин від 0,0640 га і ОСОБА_1 в розмірі 21/100 частин від 0,0640 га.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови буде складено 08 квітня 2014 року.
Суддя (підпис) М.М. Шаповал
З оригіналом згідно
Суддя М.М. Шаповал